Ющенко – Президент, Ахметов – Прем’єр-міністр?

Серед багатьох версій щодо майбутнього Президента України, мало не останньою є та, що ним залишиться Віктор Ющенко. І зовсім неправдоподібним виглядає те, що Прем’єр-Міністром стане Рінат Ахметов. Але ж ми не очікували, що свинячий грип завітає в Україну саме зараз. Так і в політиці найнеможливіший варіант доволі часто стає доконаним фактом.

ГОЛОВНИЙ МЕНЕДЖЕР УКРАЇНИ

Мабуть, усіх здивувала заява Віктора Юшенка, що він буде Президентом України на час другого терміну. Зробив він її, щоправда, в Сполучених Штатах Америки, і можна було подумати, що це своєрідний сигнал для Обами. Американський президент цей сигнал проігнорував і розпочав політику “перезавантаження” з Росією. Як наслідок, президент Росії Медвєдєв виступив з різким осудженням політики Ющенка. Це те, що лежить на поверхні. А що насправді?

Те, що Віктор Ющенко серйозно хворий на месіанство, є цілком очевидним. Але навіть у цьому є межа, інакше можна говорити про неадекватність вищої посадової особи. На щастя, цього нема. Чи міг Ющенко заявити про свій можливий другий термін, якби не заручився підтримкою впливових сил? Мабуть, що ні. Що ж це за сили?

Згадаймо поведінку Віктора Ющенка одразу після дочасних парламентських виборів. Він шокував країну, коли закликав помаранчевих об’єднуватися з біло-голубими, хоча самі ці вибори задумувалися задля зміцнення помаранчевих. Але не склалося.

Чи, може, Віктор Ющенко все тонко розрахував, що не складеться, а тому можна буде об’єднуватися з регіоналами? Причому мова йшла про союз “Нашої України” з Партією регіонів, а Блок Юлії Тимошенко мав залишитися в опозиції. Але не вистачило голосів, Віктор Ющенко дав задній хід, погодившись на друге прем’єрство Юлії Володимирівни, хоча напередодні цього рішення у пресі вперше з’явилося прізвище Ріната Ахметова як імовірного Прем’єр-Міністра України.

Але це був лише пробний шар. Янукович міцно тримав віжки керівництва партією, хоча всі розуміли: без Ахметова він ніщо. Але й Ахметов розумів, що так просто позбутися Януковича не вдасться з огляду на те, що був би значно ослаблений табір біло-голубих. Та й як поясниш простим виборцям, чому позбулись Януковича? Піти на це Рінат Леонідович не міг, хоча від своєї ж пропозиції Ющенку поставити його Прем’єр-Міністром не відмовився.

Публічно він спростував свої натягнуті відносини з Януковичем, при нагоді завжди підкреслював своє дружнє ставлення до нього, а напередодні з’їзду регіоналів, коли лідера біло-голубих висували в президенти, заявив, що іншої кандидатури не бачить і буде підтримувати тільки Віктора Федоровича.
Проте у політиці немає ні вічних ворогів, ні вічних друзів. Є лише певні інтереси тих чи інших олігархічних кланів. Заради збереження і примноження свого бізнесу Рінат Ахметов готовий і Прем’єр-Міністром стати, – і, мабуть, ніхто не сумнівається в його менеджерських здібностях.

Але не при президентові Януковичу. Навіть якщо прем’єрські повноваження будуть значно розширені. Найкомфортніше Рінат Леонідович почувався би саме при Ющенку – не на словах, а на ділі доводячи гасло про єдність Сходу і Заходу України, а насправді здійснюючи свою політику внутрішнього облаштування України на догоду російським політикам.

РІНАТ АХМЕТОВ МОЖЕ РИЗИКНУТИ УКРАЇНОЮ, АЛЕ НЕ ВЛАСНИМ БІЗНЕСОМ

А як же різка заява Медвєдєва стосовно Ющенка? Росія ж не хоче бачити його знову президентом. Навіть свого посла не прислала. Але слід розуміти, що не Медвєдєв-президент керує Росією, а Путін-прем’єр-міністр. Медвєдєва можна вважати лише тимчасово виконуючим обов’язки головного російського менеджера. Насправді вся повнота влади зосереджена у Путіна. Вірніше, у тих, хто за ним стоїть. А за ним стоїть такий потужний монстр як “Газпром”.
Саме “Газпрому” потрібен ефективний менеджер в Україні, і кращого, ніж Рінат Ахметов, не знайти.

Заради цього Ющенку на відкуп можуть дати вишиванки, старовинні глечики, навіть Голодомор. Він буде представницькою фігурою, своєрідним іміджмейкером України в очах Заходу та Штатів. Справжній українець від такої принизливої ролі однозначно би відмовився, але лише не Ющенко з його патологічною жадобою до влади.

Щоправда, “Газпром” має і запасний варіант – Юлію Тимошенко, і нинішній Прем’єр-Міністр України активно доводить насамперед цьому російському монстру, що без неї ніяк не обійтись. Чого вартують, скажімо, туманні для пересічного українця угоди з “Газпромом” щодо поставок газу в Україну, хоча все більше стає очевидним, що Юлія Тимошенко штовхнула в боргову яму не одне наступне покоління українців – і все заради непереборного бажання стати Президентом Ук-раїни. А нещодавня заява Путіна про те, що Україна повинна відбирати газ у повному обсязі й платити за це сповна, ставлять все з голови на ноги, відкидаючи тимошенківську браваду про те, що вона про все домовилася з російським прем’єр-міністром. Домовитися можна хоч з самим Диявилом, але за однієї умови: якщо за цим не стоять інтереси “Газпрому”.
Юлія Тимошенко є занадто харизматичним і самостійним політиком, аби Росія робила ставку на неї. Рінат Ахметов теж, але він занадто міцно спаяний з російським бізнесом, щоби ризикувати. Ризикнути Україною може. Своїм бізнесом, а, значить, особистим майбутнім – ні.
Крім того, Кремль не переконаний, що переможе, власне, Юлія Тимошенко. Принаймні нинішні соціологічні дослідження підтверджують, що лідирує Віктор Янукович, і в другому турі він теж може виграти у своєї основної суперниці.

ВІД СВИНЯЧОГО ГРИПУ – ДО ВВЕДЕННЯ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ І ПРЕЗИДЕНТСЬ-КОГО ПРАВЛІННЯ

Тандем Ющенко-Ахметов не є фантасмагорією, а цілком реальним політичним проектом, здійснення якого відбувається на наших очах.

Одним з ланцюжків цього проекту може стати свинячий грип в Україні. Я далекий від того, що все задумувалося наперед, але не секрет, що серед аналітичних записок, які лягли на стіл президента ще в червні цього року, була й та, де прогнозувалось наступне: свинячий грип в Україну прийде наприкінці жовтня – на початку листопада цього року.

Якщо Ющенко це знав, але заради великої політичної авантюри й власного хворобливого бажання за будь-яку ціну стати Президентом України, не вдарив палець об палець, аби заздалегідь врятувати маленького українця, про якого він буцімто печеться, – то він здійснив великий злочин проти України.

З іншого боку, вже не вперше Віктор Ющенко відмахується від порад спеціалістів і професіоналів найвищого класу, аналітичні записки яких летять у корзину. З точки зору менеджменту, він найгірше, що може дозволити собі Україна, і найкраще, про що може мріяти Росія. У будь-якому випадку ті, хто складає йому ці аналітичні записки, повинні чисто психологічно розуміти: якщо вони хочуть, аби їхні ідеї були втілені у життя, мусять втрафити Вікторові Ющенку, а, значить, знайти відповідні слова стосовно його психіки і складу розуму, щоб у нього і думки не виникло, що хтось може бути розумнішим і передбачливішим, ніж він.

Якби ми жили у цивілізованій державі, то повинні були би подолати пік епідемії свинячого грипу через три тижні, максимум до кінця листопада. Але у нас є чимало негідників, яким вигідна ця ситуація. А ще зараз втручається потужне фармацевтичне лобі, яке здебільшого з-за кордону впливатиме на стан речей в Україні, намагаючись чим побільше і подовше заробити на нашій біді.

На цьому тлі Вікторові Ющенку найвигідніше було би ввести надзвичайний стан в Україні, відтягнувши в часі президентські вибори, а то й відмінивши їх на невизначений термін. З іншого боку, навряд чи він зважиться на це, бо йому добре й тоді, коли його суперники не матимуть змоги тривалий час агітувати за себе на велелюдних мітингах.

Проте може статися найгірше, коли свинячий грип прорве кордони Західної України й посуне на Схід і Південь, коли надзвичайний стан дійсно стане необхідним, а при ньому приймаються зовсім інші рішення, країна живе як при диктатурі, і командир тоді один – Віктор Ющенко. Про зміну влади і демократію доведеться забути, хоча не факт, що навіть за таких умов будуть дбати про здоров’я і саме життя українців.

На руку Ющенкові буде й ситуація в Росії, де теж владарює свинячий грип. Якщо у північного сусіда не все буде вдаватись у подоланні загрози здоров’ю й самому життю росіян, то український президент виявиться таким дрібним злом, на якого вже не зважатимуть.

Безперечно, Рінат Ахметов ще не сказав свого останнього слова в українській політиці. Він не подібний на ідеаліста, романтика, мрійника, аби заради великої мети – побудови європейської держави України – відмовитися від власного бізнесу. Віктор Ющенко лише та фігура, з якою йому доводиться нині співробітничати, аби втілити у життя свої далекоглядні цілі.

Якщо завтра у “Газпрому” з’явиться інше бачення ситуації, в якій Ахметову не буде місця, він швидко пристосується до нових обставин, бо в прагматизмі й мистецтві самозбереження йому аж ніяк не відмовиш. Не виключено, що він стане привабливою політичною фігурою в очах Заходу та Штатів і займе те місце, яке нині по праву належить Вікторові Ющенку.

Анатолій ВЛАСЮК

Джерело: Тустань

Leave a Reply