Юлія Мостова прихильник революції

“Якщо в тілі народу не відбудеться революція, ми будемо змінювати і змінювати владу, але це нічого не дасть” Ю. Мостова.

77870-178x122

Юлія Мостова

Сучасна народна прикмета: Якщо політичні мужі та жони згадали про «маленького українця» і зачастили в регіони − значить вибори не за горами. Це аксіома. Але в такому відвертому підлабузництві політиків до електорату є й свій плюс. Бо хіба часто студенти нашого педуніверситету мають змогу послухати лекції представників інтелектуальної еліти нації?

Тепер ця нагода стала реальністю. Не так давно студентську братію намагався зачарувати весь «в дошку свій хлопець», молодий та енергійний Арсеній Яценюк. А минулого тижня педуніверситет відвідала жива легенда української журналістики, яка входить у десятку найвпливовіших жінок України, заступник редактора газети «Дзеркало тижня» Юлія Володимирівна Мостова. Разом із своїм чоловіком, екс-міністром оборони Анатолієм Гриценком, який балотуватиметься на посаду Президента України, вона подорожує всією Україною, зупиняючись для проживання в невеликих містечках терміном 10-11 днів.

foto-49394-10425

Юлія Мостова та Анатолій Гриценко

Після Павлограда, що на Дніпропетровщині, відома пара зупинилася в Бориславі, і місцеві журналісти малу чудову можливість поспілкуватися із обома. Зокрема,  в приміщенні Нафтового технікуму (окрема подяка директору технікуму Яніву П.П.) Юлія Мостова провела зустріч із представниками мас-медіа. Уже з перших хвилин вона захопила простотою у спілкуванні, відсутністю ознак зоряної хвороби, але найбільше – гострим розумом.

Говорила радше про проблеми державні, аніж агітувала за свого чоловіка. Однак про Гриценка теж згадувати не забувала. Задум об’їздити всю державу, за словами Юлії Мостової, має три мети.

Перше: Анатолій Гриценко, будучи на високих постах в Києві, не мав можливості достеменно познайомитись із життям звичайних українців у найвіддаленіших куточках країни, пожити в їхніх умовах, зрозуміти їхні проблеми та сподівання. З Києва, каже Юлія Володимирівна, того всього не видно, хоч є помічники та представники у регіонах.

Друга ціль всеукраїнського вояжу: пошук людей, небайдужих до місцевих проблем, людей нової якості, з якими можна формувати команду майбутньої влади і які готові працювати заради загального блага, а не суто з меркантильних інтересів.

І третє – це, за словами Юлії Мостової, єдина можливість достукатися до виборця, оскільки її чоловік немає доступу до аудиторії через традиційні засоби – телебачення, радіо, масові тиражі преси. Все це коштує мільйони (1 секунда рекламного ролика на ТБ – 1000 доларів!), а мільйонів у Гриценка немає, бо у нашій країні чесність, порядність та багатство духовне є антагоністами із багатством матеріальним.

Юлія Володимирівна зізналася : «Коли чоловік ішов в Міністерство оборони, то я трупом лягала. Я просила його: Толю, політика брудна, а ти надто порядна людина, ти довго там не витримаєш». Зараз Анатолій Гриценко шукає інші сенси, ніж ті, що обговорюються в нагієвських «Окнах» та програмах Шустера. Для цього він без охорони та броньованого «Мерседеса» просто пішов у народ.

У процесі діалогу Юлія Мостова, яка буде курувати всю виборчу кампанію чоловіка, нічого не обіцяла. Більше того, журналісти почули невтішну інформацію із уст людини, яка, за її ж словами, тримає руку на пульсі, а іноді і на горлі всього, що відбувається в державі. Зокрема, пані Юлія застерігала, чого варто боятися найбільше: наш північний сусід таїть у собі реальну загрозу українській незалежності.

У першу чергу, в цьому винні вітчизняні політики і тільки вони. Приїжджаючи до Кремля, каже пані Юлія, вони не проводять національної політики, не можуть чітко сказати «старшому братові»: «Тут є український інтерес, тут ми маємо шукати компроміс, але сюди зась!». Наші керівники їздять в Москву, обіцяють багато чого, однак роблять лише те, від чого мають особистий зиск. У нас ніколи не було послідовності, тому ми втратили повагу.

Друга причина загрози, за словами Юлії Мостової, є наша слабкість. Якщо поряд із хижаком, ким по природі є імперія, лежить слабка здобич, то хижак просто не може не скористатися нею. І в тому, що Москва ще не всеціло загарбала Україну, ми завдячуємо лише щасливому випадку: Кремль постійно відволікався на якісь інші, більш нагальні проблеми. А зараз виглядає так, що за нас взялися по-серйозному.

Окрім цього, багатолітня антиукраїнська пропаганда в російських ЗМІ досягла своєї мети: для більшості росіян Україна вже готова на роль ворога №1. Врятувати ситуацію може лише згуртованість українського політикуму, побудова міцної системи влади, якої у нас практично немає. Та навіть сама Юлія Володимирівна мало в це вірить.

Свій песимістичний прогноз вона пояснює тим, що наша політична еліта складається із першої хвилі накопичення капіталу, представникам якої притаманні швидкий розум, міцні зуби та гострі кігті. Хижаки, що з’явилися, щоб утворити первинний капітал, не повинні знаходитися у владі. Якщо їхні грошові маси були утворені за рахунок суспільства, то чи зможуть вони тепер на своїх посадах відстоювати національний інтерес, адже до того часу всі їхні дії були спрямовані проти цього? На вершині політичного парнасу ми маємо не інтелектуальну еліту, а бізнес-еліту, яка прагне перерозподілу капіталів.

Однак є ще й інша причина наших бід. Це ми самі. Хабарі за вступ, заліки, екзамени у вузах, міліція, місцеві депутати − це не влада. Це все ми. 82 % населення, які в опитуванні зізналися, що коли-небудь в житті давали хабара – це все ми. Якщо в тілі народу не відбудеться революція, ми будемо змінювати і змінювати владу, але це нічого не дасть. Ми б могли чекати, поки зігниє все вщент, поки на цих руїнах не проросте щось нове, якби не одне велике АЛЕ – Росія. Тому, наголошувала Юлія Мостова, ми повинні усвідомити, що зміни починаються із кожного з нас.

«Але найбільшу відповідальність за ситуацію в країні несуть журналісти», − неодноразово наголошувала доповідачка: «Журналісти забули про своє пряме призначення. Ми − перемичка в годиннику, де інформація від влади йде до суспільства. Потім механізм перевертається, і потік йде у зворотному напрямку. Для того, щоб вони принаймні розуміли і знали, що, власне кажучи, про них думають люди… Наші ж ЗМІ часто-густо займаються підтримкою імітації політичного конфлікту, − стверджує Юлія Мостова. − Бо в курилці Шустера дуже рідко буває, коли один одному не подають руки. Вони в ефірі «собачаться», а потім виходять зі студії і один одного обіймають. Кожен просто грає певну роль в політичному шоу, от і все». Роль журналістів у виборах президента пані Мостова привела на такому прикладі: людина закохана і хоче одружитися.

Однак, щоб переконатися у правильності вибору другої половинки, вона починає розпитувати про неї думку своїх друзів та спільних знайомих. А вони, друзі та знайомі, куплені цією самою другою половинкою і говорять про неї виключно в рожевих тонах, що насправді далеко від істини. Уся правда вилазить тільки після одруження. Щось подібне відбувається, коли ми хочемо обрати певного кандидата, який купив всі мас-медіа, і кругом в один голос три дзвонять, який він білий та пухнастий…

Замредактора “Дзеркала тижня” вважає, що журналісти, звичайно, можуть заробити на кампанії, на якихось кандидатах, але тоді в країні все залишатиметься так, як і було: «…нас оточуватиме та сама гидота, бо в результаті нічого не зміниться». «Адже все розпочинається з нас, − переконана вона. (Зазначу, що газета «Дзеркало тижня» в час, коли ще не розпочалася офіційна виборча кампанія, віддавала свої площі абсолютно безплатно всім майбутнім кандидатам за винятком Яценюка- авт.).

Володарка трьох премій «Людина року» у номінації «Кращий журналіст року» Юлія Мостова розповіла, яким повинен бути справжній журналіст: це людина, від природи наділена патологічною цікавістю, допитливістю. Другим, не менш вагомим, моментом для журналіста виступає амбітність. Так, журналіст повинен зробити собі ім’я. Тоді це ім’я, чесне і незаплямоване, зможе відкривати всі можливі двері.

Юлія Мостова розповіла, як в часи помаранчевої революції представники Партії Регіонів хотіли за 7 мільйонів доларів «закрити рота» журналістам «Дзеркала тижня», однак в редакції їх висміяли і відправили геть. Наводила багатозначні суми, якими оплачують замовлені матеріали. «Якщо за замовлену піар-статтю автор отримує десять тисяч доларів, то йому ну дуже вже не повезло, бо,як правило, така робота оплачується п’ятнадцятьма-двадцятьма тисячами доларів. Але тоді це вже не журналіст, а звичайний піарник», − стверджує Юлія Мостова.

«Я заробляю десяту частину цього, – зізнавалася журналістка. – Однак у моєму мобільному телефоні є номери всіх лідерів владної верхівки, опозиції і найвпливовіших людей країни. У будь-який момент я можу звернутися безпосередньо до кожного з них і отримати інформацію з перших уст. Піарники ж максимум, що можуть зробити – це додзвонитися до прес-секретаря».
Попри всі розчарування у сучасних політиках, Юлії Мостовій чомусь хочеться вірити. Її син навчається у державній школі, бере з собою на обіди 5- 10 гривень і не носить «мобілки», якої б він не мав і по сьогодні, якби не подарували на день народження. У той час, як більшість «чад» політиків відвідують закриті приватні навчальні заклади, витрачають по п’ятсот гривень в день, носять круті телефони і купують знання за гроші.

Не маю на меті займатися агітацією того чи іншого кандидата. Однак тішить те, що в національному політикумі та журналістиці є такі люди, як Анатолій Гриценко та Юлія Мостова. Отже, ще не все так погано. Не все купується і не все продається за гроші, нехай навіть дуже великі. Все ж є поодинокі особистості, яким доля країни і чесне ім’я набагато дорожчі, аніж заморські вілли та особисті яхти і літаки.

Віра ЧОПИК

ДОСЬЄ: Мостова Юлія Володимирівна, 1968 р.н., мати двох дітей: син Разумков Гліб Олександрович (1998); дочка Гриценко Ганна Анатоліївна (2004).
Освіта: Київський університет ім. Т.Шевченка, ф-т журналістики (1986-91).
08.1991-92 — зав. міжнародного відділу, газета «Київський вісник».
03.1992-95 — оглядач в Україні, агентство АФП (AFP, Франція).
06.1992-94 — міжнародний оглядач, газета «Киевские ведомости».
10.1994-98 — заст. головного редактора, редактор відділу політики, газета «Дзеркало тижня».
1-а премія «Людина року» в номінації «Кращий журналіст року» (1996, 1997, 1999).
Лауреат премії «Прометей престиж» (1998, 1999).
Захоплення.: преферанс.
Спеціалізація — внутрішня політика, стосунки США – Україна – Росія.
Перша із українських журналістів взяла інтерв’ю в американського політолога Збігнева Бжезінського і Президента США Біла Клінтона.
Політики із задоволенням публікують свої статті на сторінках «Дзеркала тижня». Газету читають ті, хто вважає себе інтелектуалом і бажає бути обізнаним в політиці. Зараз Юлія Мостова продовжує регулярно писати аналітичні передові статті, правда, дещо рідше, ніж раніше. Її прогнози частіше всього підтверджуються, тому рівень довіри до «Дзеркала тижня» не знижується вже багато років.


Leave a Reply