О.Магльона: “Дрогобицькі можновладці пожирували від бюджету 2008-2009 рр. дуже сильно”

В ніч з 18 на 19 листопада у Дрогобичі згорів офіс громадської Асоціації “Нові горизонти”. Про це розповідає її керівник Олександр МАГЛЬОНА.

– Пане Олександре, так що все-таки трапилось?

Maglona

Олександр Магльона

– Пів третьої ночі мені зателефонувала директор четвертої дрогобицької школи Світлана Мала і повідомила, що горить мій офіс. Ми знаходимося біля школи. Я терміново зібрався, приїхав за декілька хвилин, спрацювали три бригади пожежників, горів господарський будинок. Горіло приміщення з боку шкільного музею, де знаходиться і шкільний архів. Це єдина кімната, яка не має виходу з вікном. Тобто якщо там запалили цей архів, то він горів до тих пір, непомічений ніким, поки не прогоріла стеля і не перекинулася пожежа, власне, в офіс асоціації. Офіс згорів, згоріла оргтехніка, меблі, одним словом, на велику суму збитки, і важливі документи згоріли.

– Що Вам вдалося з’ясувати по гарячих слідах?

– Вдалося з’ясувати від пожежників, що телефонували їм з міліції, а не зі школи, тому що в школі сторож не має доступу до телефону. Сторож сидить у кімнатці біля кабінету директора, з якого не видно самого цього будинку. Раніше сторожі сиділи в іншому кабінеті, де вікно виходить на цей будинок, і вони могли спостерігати за цим об’єктом. Зреагував сторож, з його слів, і з того, що в міліції сказав, вже тоді, коли почав тріскати шифер, тобто пожежа могла тривати вже близько десь години. Пожежники зреагували дуже швидко, приїхали за п’ять хвилин. Двадцять хвилин шукали сторожа, чекали, щоб він відкрив браму, тому що брама була зачинена на колодку із ланцюгом, вони не могли її зламати, і, значить, оцей час був втрачений. Пожежники кажуть, що це був підпал – з боку шкільного музею. За дивним збігом обставин, шкільний музей не постраждав, службова квартира директора школи Світлани Малої, яка знаходиться поруч, теж не постраждала. Приміщення вигоріло на два поверхи, обвуглилося. Я виніс частину меблів, які були залиті водою під час гасіння пожежі. Не знаю, яка подальша доля документів, що залишились, треба все перебрати.

– Наскільки я знаю, це не перша пожежа на території школи.

– Влітку згорів шкільний гараж. Була тоді виламана частина дверей в наш офіс. Я звернувся до п.Малої з офіційним листом, щоб вона забезпечила доступ нашого сторожа до цього приміщення. Вона дала нам просто ключ від колодки, якою замикається брама входу до двору школи. Мені було сказано, що, мовляв, школа забезпечує добре зберігання майна, нам не потрібно жодного чужого сторожа в приміщенні. Офіційної відповіді на лист я не одержав.

– Чи були ще якісь перепони до гасіння пожежі?

– Ще одна досить цікава деталь, що ускладнювала гасіння пожежі. В сторожа не було ключа від щитової, де вимикається рубильник електропостачання того будинку. Пожежники змушені були спочатку гасити пожежу при електрострумі, а потім відрізали від школи провід. Ще одна цікава деталь. Написав я листа першому заступникові міського голови Петрові Суді про те, що це приміщення використовується Асоціацією, але воно відключене за вказівкою дирекції школи і завідуючого відділом освіти п.Сушка від опалення, тепломережі і води. Тобто там з жовтня минулого року повністю комунікації цього будинку відключені. Приміщення, таким чином, зазнавало руйнації. Я прогрівав його газовим генератором, а ось музей і квартира – там прорвало каналізацію, і таке інше. Тобто вони це знищували, а в листі до Гука, відмовляючи мені в оренді на це приміщення, написали, що це приміщення з першого вересня буде використовуватись для групи продовженого дня, хоча прекрасно знали, що тепломережа їм нічого не дозволить зробити. До речі, в постанові про службову квартиру, про надання її міською радою директорові школи, є цікавий пункт: оплату за всі послуги за утримання квартири провесити за рахунок бюджету відділу освіти. Уявляєте?

– З ким Ви в останній час “воювали”?

– Якраз з Петром Станіславовичем Судою, Петром Ярославовичем Сушком і Світланою Василівною Малою.

– Чи маєте Ви версію, кому було вигідно здійснити підпал?

– Так, маю. В двох останніх номерах газети “Нові горизонти” я ініціював проведення громадських слухань по використанню бюджетних коштів. Адже там з акта, який був складений КРУ, лише 15 відсотків оприлюднено, а решта – страшна статистика, яка свідчить, що, в принципі, величезні кошти було вкрадено. Я підготував всі ці матеріали до суду. На превелике щастя, ці всі матеріали знаходяться в адвоката, тобто вони не згоріли. Доказова база оцих всіх речей є в адвоката. Офіс, в який громадські організації вклали 30 тисяч гривень, перестав існувати. Я буду боротися за те, хто буде відповідати за збитки, понесені від цієї злочинної бездіяльності. Дрогобицькі можновладці пожирували від бюджету 2008-2009 років дуже сильно. І тому їх роздратувало, що я збираюсь зробити громадські слухання. Я написав про це у своїй газеті відкритим текстом. Вони зараз обробляють пожежників, міліцію.

– Який у Вас настрій після того, що спалили офіс?

– Який може бути настрій? Шоковий. Виносити все згоріле… Це ж на зиму я залишився на вулиці. Я можу комп’ютер поставити вдома, але ж працюю з людьми. В мене зараз програма по працевлаштуванню на Євро-2012 з Польщею, якраз три поляки приїхали в день пожежі. Знаєте, що вони сказали? Це тільки в Україні може бути таке. Мається на увазі, що пожежники через чиюсь безгосподарність не могли вчасно погасити пожежу в цьому будиночку.

– І що, комп’ютери згоріли повністю, а з ними – і вся база даних? Все втрачено?

– Ні. Системний блок стояв у другому приміщенні. Він, правда, трошки поплавлений, але відкрився і працює. Згоріли статутні документи, доведеться багато побігати, щоб їх відновити. Чекові книжки згоріли…

Анатолій ВЛАСЮК