У Стебнику готують замах на свободу слова

У вівторок, 15 грудня, мало відбутися третє пленарне засідання 26-ої сесії Стебницької міської ради. Депутати ходили один за одним хвилин сорок, але назбиралося лише 15 “штиків”. У зв’язку з відсутністю кворуму пленарне засідання перенесли на вівторок, 22 грудня. Але ж це День Святої Анни. Чи зберуться депутати?

Цього дня мають розглянути бюджетні, земельні, приватизаційні питання, а на закуску – “Про затвердження Положення про порядок акредитації представників засобів масової інформації”.

Всі розуміють, що фактично мова йде лише про газету “Воля громади” і про мене як про редактора цього видання, оскільки щось не рвуться до Стебника кореспонденти з інших газет, а тим паче не прагнуть побувати на сесіях. Нічим іншим як інтересом до моєї скромної персони таку посилену увагу до даного питання з боку депутатів пояснити не можу.

Як пам’ятає читач, народні обранці вже спробували вигнати мене з сесії міської ради. Тоді на знак протесту проти свавілля Романа Калапача і депутатів я покинув сесійну залу, а потім у газеті розповів які закони, включно з Конституцією України, було порушено. Здається, депутати вгамувались, аж тут вигулькнула ця історія з акредитацією.

Я розумію, що депутатам не розходиться, буду я акредитований при міській владі, чи не буду. Їм розходиться на тому, щоби я не писав критичні статті проти них і міського голови. Мушу їх засмутити: термін їхньої каденції закінчиться, а я, на жаль, ще писатиму про стебницькі проблеми, породжені ними.

Не буду втомлювати читача цим історичним документом, однак зауважу, що він не розширює, а звужує територію свободи слова у Стебнику, суперечить статті 34 Конституції України, за якою будь-хто, а не лише журналіст, має право на інформацію. Своїм положенням про акредитацію депутати хочуть звузити мої конституційні права, а цього ніхто не дав їм права робити.

Скажімо, що означає один з пунктів даного положення, в якому сказано: “Надавати до публікації тільки об’єктивну і вірогідну інформацію”? Хто у нас буде тим білим і пухнастим моральним авторитетом, який визначатиме об’єктивність і вірогідність інформації? Роман Калапач, який порушив Конституцію України і низку законів, за що був усунутий з посади міського голови (як і чому він знову повернувся, колись поговоримо детальніше). Чи, може, Орест Середницький, який увійшов в історію Стебника завдяки меблевому магазину? А, може, Ігор Кузьмак, якого у Стебнику не критикував лише лінивий за невивезене сміття? Питання, самі розумієте, риторичні, бо сподіватися на об’єктивність і вірогідність інформації з боку цих та інших панів не доводиться.

А ще один пункт цього положення вже прямо каже, що акредитація може бути припинена. І кому, ви думаєте, може бути надане таке право? “Ініціювати процедуру припинення акредитації мають право постійні комісії та депутати міськради, а також виконавчий орган ради”. Ось так! Всі, кого я зачепив у своїх газетних публікаціях, можуть мене знову попросити з сесійної зали.

Особливі повноваження надані міському голові. У положенні сказано, що “у разі потреби за дорученням міського голови до участі в заходах міської ради можуть запрошуватися представники засобів масової інформації, не акредитовані при міській раді”. То навіщо тоді акредитація? Правильно, аби роботу міської ради висвітлювали “правильні” журналісти, а не якийсь там Власюк.

А де тут свобода слова? Та немає її! Своїми діями міський голова і депутати лише дискредитують її. Не подобається тобі написане в газеті – подай свою думку, сперечайся, але не забороняй.
А, може, нашій газеті не гратися в акредитацію з депутами? Адже існує стаття 34 Конституції України, в якій сказано, що кожному громадянинові гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати (підкреслюю: вільно, без обмежень!), зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Про акредитацію в ній не сказано ні слова. Посилання на інші закони України не підтверджує правоти депутатської думки, бо Конституція України є Основним Законом.

Іншими словами: якщо у Конституції сказано одне, а в якомусь законі, прийнятому на догоду окремим народним депутатам України, інше – слід керуватися саме Конституцією України. У нашому випадку не лише я, а й будь-який громадянин України має право прийти на сесію Стебницької міської ради, а депутати не мають права його вигнати. Ось така акредитація, панове!

Анатолій ВЛАСЮК

Leave a Reply