23 грудня 1989 року на загальних зборах громади Дрогобича було проголосовано новий статут ФК «Дрогобич», який став провісником подальших подій. Через місяць, а точніше 20 січня, у переповненому залі міського Будинку культури відбулася презентація футбольної команди «Галичина», яка буквально ще декілька місяців тому входила у структуру ПрикВО як футбольний клуб СКА.
Про події цих днів і як це було, розповідає перший її президент Хосе ТУРЧИК.
- У кінці весни 1989 року я разом із своїм приятелем потрапив на футбольний матч у Жидачеві з місцевою командою. Тоді дрогобицький «Нафтовик» програв. Поруч з нами впродовж двох таймів, а гра проходила у дощову погоду, стояв під парасолею перший секретар міському партії Олексій Радзієвський. Після матчу розговорились, і через п’ятнадцять хвилин розмови мені стало зрозуміло, що він не є футбольним уболівальником, але як перша особа міста хоче для нього всього найкращого.
Буквально за три дні Олексій Васильович викликав мене у ратушу і майже після годинної бесіди переконав мене взятися за команду. Спочатку все йшло менш-більш гладко. Поступово команда почала підніматись по турнірній таблиці. Відомо, що у футболі найбільшою рушійною силою є мотивація. Та каса була порожньою. На поверхню почали вилазити якісь закулісні інтриги, безпідставні претензії декого з ображених, все це шокувало мене.
Будучи, по суті, футбольним романтиком, мені боляче було за цим спостерігати. Активісти бунту зібрали збори і висловили мені як тренеру недовіру. Я хотів грюкнути дверима, але Олексій Радзієвський переконав мене у протилежному. Мовляв, треба змінювати у футбольному господарстві міста все, причому кардинально. Мова йшла про передислокацію команди майстрів Львівського СКА до Дрогобича.
Наприкінці вересня питання про створення у Дрогобичі абсолютно нового футбольного клубу з командою набагато вищого рівня, ніж «Нафтовик», і схемою його фінансування вирішувалось. Попередні мої розмови і консультації з генералом Григорієм Комкамідзе (згодом він став міністром оборони Грузії), головним тренером СКА (Львів) Самаріним закінчились зустріччю за «круглим столом».
Домовились, що з 1 січня 1990 року команда переходить у юрисдикцію нового міського клубу «Дрогобич», з 85 відсотковим фінансуванням із ПрикВО (Прикарпатський військовий округ). Далі було справою техніки. Однак хочу згадати один епізод. Нові вітри демократичних змін вносили у протокол будь-яких заходів елемент публічних дискусій і громадське рішення. Олексій Радзієвський згодився приїхати на стадіон і почути уболівальників. Це були цікаві збори. Спочатку дрогобичани з підозрою і недовірою поставилися до цієї ідеї, але поволі градус емоцій знижувався. Закінчилося тим, що О.Радзієвський оголосив таке: «Хто хоче бачити новий клуб і нову команду, підходьте до мене, хто протестує, нехай залишається на місці». Через п’ять хвилин протестувальників залишилося декілька.
- Пригадую емоційний настрій під час презентації СК «Галичина». Тоді на «великій сцені» відбувся і дебют гурту «Соколи». Вони виконали гімн «Галичини», який написав Йосип Присяжнюк…
Згодом на футбольні матчі почали ходити тисячі вболівальників. Багато з них приїжджали не тільки із міст сусідніх районів, а й зі Львова. Небувалий ажіотаж спричинило будівництво стадіону. «Галичина» виступала на першості Радянського Союзу у другій лізі західного регіону. Уболівальники мали змогу бачити команди із Прибалтики, Кавказу, Молдавії, Білорусії. Окрім цього, у місті стартував місцевий чемпіонат, в якому брала участь 21 команда. Футбольне життя вирувало. У той час велику моральну і конкретну допомогу надавали знані у місті керівники, фанати футболу Іван Ковалик, Юрій Чирук, Олександр Черненко.
Жили проблемами команди інструктор міськкому партії Олександр Чернюк і майбутній перший заступник начальника Львівської податкової адміністрації Михайло Басараб. Із появою на політичній карті колишнього Радянського Союзу нових держав зникала Союзна першість. Футбольний клуб не зміг виконувати перед гравцями бодай на 10 відсотків зобов’язань.
Перший міський голова першого демократичного скликання Мирослав Глубіш як міг лобіював, захищав структуру «Галичини», розуміючи, що згодом складно буде вибудувати її заново, проте його зусиль виявилося недостатньо. Втім, якби там не було, але у футбольному літописі Дрогобича є така сторінка, яку не вирвеш із контексту цього виду спорту.
