Лев Грицак тепер має «серйозну» опозицію

Міський голова Трускавця нарешті має серйозну опозиційну силу та опозиційну газету у Трускавці, чого до цього часу в Трускавці не було. Адже всі, хто заявляв про свою опозиційність чинному меру, врешті-решт переконувалися в тому, що альтернативи Леву Ярославовичу немає і що кращого господарника та керівника місто навряд чи отримає в цей історичний момент.

І все ж появилися люди, які так не думають. І вирішили ці люди висунути достойного кандидата на посаду міського голови Трускавця. А цією достойною з найдостойніших людей виявився не хто інший як заступник Лева Грицака в 2006 – 2007 роках, депутат міської ради, позбавлений трускавецьким судом 7 лютого 2008 року водійських прав за керування транспортним засобом, а потім ще кількаразово затримуваний даішниками вже за водіння без прав та засуджений до 50 годин примусових робіт на користь міста (ось тут і буде наводити порядок), голова міської «Батьківщини», житель міста Стебник Руслан Ярославович Крамар.

Це ще не всі регалії, але не наша справа вказувати на досягнення шановного Руслана Ярославовича, це буде завдання новоствореної газети «Бумеранг виборця», редактором якої проголосив себе з чийогось благословення не менш відомий у Трускавці начальник батальйонного медичного пункту, одночасно член Української Народної Партії (лідер – Юрій Костенко в Києві та Олег Васильович Ковальчин у Трускавці) та агітатор за Юлію Тимошенко з недавнього часу, який не побоявся викликати самого нашого мера на дуель, вважаючи це реальною життєвою необхідністю пан Іван Григорович Шило.

Тут ми мусимо перепросити Руслана Ярославовича за вжитий вираз «наш мер», що він підкреслює у своєму зверненні «Вітаю Вас», адже дійсно, як житель Стебника може назвати Грицака нашим мером? Для нього, як і для мешканців Стебника, Сільця та Колпця наш мер – це Роман Калапач, в крайньому випадку Микола Гук. А оскільки Лев Ярославович Грицак не втручається у внутрішні справи Стебника чи Дрогобича, то як мешканці цих міст можуть назвати його «наш мер»? Він же ж не Микола Гук і його дружина не пані Валентина, яка так переживає за долю Трускавця, що придумує зоологічні епітети та переймається разом зі своїм чоловіком Трускавцем значно більше, ніж Дрогобичем. Але це так, до слова.

Я б взагалі не чіпав делікатну тему провокативних звернень пана Шила, який нам сказав, що він хоче дійсно відповідати своєму прізвищу, якби не те, що він зачепив газету, яку я маю честь редагувати, а саме «Відродження Трускавця». Іван Григорович з Полтавщини так хоче, щоб ця газета відповідала його особистим поглядам, що пропонує перевести її в статус газети для виродків. На жаль для п. Івана та його протеже, ми не будемо працювати на виродження, а і надалі просуватимемо добру справу власне відродження нашого міста, ренесансу (якщо пан не розуміє по-українськи, то скажемо йому цим французьким словом).

Втім, цікаво, яким це способом і відколи пан Шило став займатися піар-кампанією п. Руслана Крамара, адже ж перед тим бував і розмовляв з іншими потенційними кандидатами на мерську посаду в Трускавці – був і в будівельній фірмі, і на зустрічі в кінотеатрі «Злата», розмовляв і з паном із прізвищем «слівних» трускавецьких родин.

Видно, він відчув особисту харизму саме жителя Стебника, тому і вирішив заодно поагітувати і за нього, і за нову «Презедента» – цікаво, чи сподобалося б у львівському штабі Тимошенко почути, хто в Трускавці і в який спосіб агітує за «Леді Ю»? І чи не могла б здобути Тимошенко у Трускваці більше голосів, якби не така «агітація»?

Почитайте лише одну фразу із бумерангу борця (ми теж дозволимо собі дещо змінити назву бюлетенчика) – «Жіночки України. Вас очікує грандіозний по своїх нечуваних масштабах сексуальний бум та статеві подвиги чоловіків». Це в промоційній статті (так думає пан Шило) про Юлію Тимошенко. Без коментарів, як кажуть.

Назвавши своє видання абсолютно залежною газетою, пан Іван, відомий лікар по всій Україні та поза її межами, голова страйкому та член меморіалу, надзвичайно грамотний новатор, який пише «стахаюси» замісить «страхаючи» і знає, від кого йде хороша чиста енергетика з елементами переконливого гіпнотичного впливу, а від кого погана, на першій з двох сторінок патетично вміщує звернення-відозву до 10 родин, які, на його думку, є засновниками Трускавця, де переконливо та ніби аргументовано просить агітувати та висунути пана Крамара на голову міста. Ми потім не пожаліємо, Він оправдає наші надії. Отже, в Києві Вона, а в Трускавці ВІН, харизматичний лідер.

Єдиний опозиціонер, який не продається, бо ніхто не купує. Спеціаліст широкого профілю, але вузької спеціалізації – ПОЛІТИК. Причому чистий політик. Саме він позбувся багатьох бізнесменів з партії «Батьківщина», а навіть повиганяв к єдрьоній фені сімох з одинадцяти бютівських депутатів в міській раді. Та ще й так хитро – щоб на їх місце інші не прийшли, а то можуть затьмити ясне сонечко, підірвати авторитет та пробувати те, що пробував інший ніби-опозиціонер (маю на увазі пана Андрія Кульчинського, якого у війні з Крамаром негласно підтримував Лев Грицак) – чесним способом позмагатися за посаду голови партії.

Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє. Це писала Леся Українка. Але їй разом з Шевченком, Пушкіним, Міцкевичем, Франком та нашим земляком Бандерою далеко до заступника голови Товариства Української мови імені того ж Шевченка пана Шила – його вірші про покаяння та куди ведуть два ге достойні подання на літературного нобеля – ще й гордитимемося земляком полтавського виробництва.

Так що тепер трускавчани мають вибір – хто не хоче голосувати за Лева Грицака, може запросто підтримати Руслана Крамара. І хоча пан Руслан вперто уникає відповіді на запитання, що ж ним було зроблено за два роки перебування на посту заступника мера, а приписує собі заслуги, до яких він не має жодного стосунку (легалізація автономного опалення в грудні 2009 та вирішення проблемних питань по будинках 3, 7 і 9 по вулиці Скоропадського з ініціативи міського голови Лева Грицака), він, напевно, може реально багато що зробити для нашого міста з такою командою та підтримкою таких серйозних і здорових фізично та психічно людей.

Він змінить начальників відділів на таких відданих як пан Шило, який міг би керувати освітою чи й стати першим заступником, є вже й інші претенденти. Та фактично є нові люди на всі посади – від першого заступника мера до прибиральниць у школах та санітарок в лікарнях. Такому кадровому потенціалу можна лише позаздрити, це інші «опозиціонери» імпотенти, бо не мають кадрів, а тут все готовеньке…

А при хорошій розмові за плящиною хорошої мінеральної води опозиція лише зміцніє і вижене всіх, хто не є родом з Трускавця, хто виробляє будматеріали в Києві, має політтехнологів з Петербурга чи служить панам неукраїнського походження. Бо панове Шило та Крамар не маскуються вишиванками та глечиками, вони нас поведуть та й заведуть, що ще довго їх згадуватимемо. А чом би й дійсно їх не підтримати? Вибрали ж у Києві Черновецького…

На закінчення скажу, що мені цікаво, чи не підтримають панів, прізвища яких названо вище, ще й інші організації міста. Адже є і товариства меншин (маю на увазі не національні чи релігійні меншини), є і інші відомі та неординарні особистості, які стоять чи не стоять на обліку у Віктора Михайловича чи в когось іншого, є і неадекватні громадяни, які в багатьох випадках є безправними, є борці і гречкосії, є і такі, хто теж не проти поспекулювати словами «патріотизм», «нація», «громада».

Підтримайте ж і ви цю опозицію, може якраз пан Крамар займе почесне друге місце в боротьбі за мерське крісло. Хоча удачі в цьому проекті йому ми аж ніяк не бажаємо. Як і пану Івану з його австралійською зброєю.

Володимир Ключак, Степан Гнатків

Джерело: Трускавецький вісник

Leave a Reply