Таємниця успіху Лева Грицака

30 травня 2010 року відбудуться вибори депутатів міської ради, а також міських голів. У Трускавці фаворитом виборчих перегонів залишається чинний міський голова Лев Грицак, це змушені визнати і найзапекліші його опоненти. Рідкісними є такі випадки, щоб люди в гоноровому містечку типу нашого Трускавця взагалі переобирали одну й ту ж людину на таку високу посаду.

Але Лева Грицака обирали двічі і все ж він має всі шанси ввійти в історію як втретє обраний мер нашого міста. Чому? Якою силою володіє цей простий, з привітною посмішкою чоловік? У чому харизма цього керівника, який і сам про себе говорить, що воліє за краще працювати, ніж піаритися, дивитися в майбутнє, ніж тупцювати на місці?

З ним не працюють ні закордонні, ні навіть столичні іміджмейкери чи політтехнологи, він сам вирішує, яким має бути його імідж і залишається людиною self-made man, адже всього він досяг своїми силами, розумом, наполегливістю. Давайте ж спільно розберемося в тому, у чому ж полягає таємниця успіху Лева Ярославовича Грицака і чи можуть люди без браку харизми, якою він володіє, бути обраними на посаду мера Трускавця.

Отже, народившись в містечку Чортків на Тернопільщині 25 січня 1952 року, закінчивши школу (1969) та Тернопільський державний медичний інститут (1975), проходить річну інтернатуру при Волинській обласній лікарні. На Волині працює аж до 1986 року. Саме в жовтні цього року у віці 34 років переїжджає на постійно в Трускавець.Тут він здобуває блискучу кар’єру, основою якої стало будівництво та вміле керівництво санаторієм “Карпати” неподалік питного озера. На посаді головного лікаря цього закладу Лев Грицак перебуває 13 років, аж до моменту його обрання на посаду трускавецького міського голови на виборах в березні 2002 року.

Про періоди життя Лева Грицака 1976 – 1986 років на Волині та 1986 – 2002 років у Трускавці тепер говорять мало, більше цікавляться часом його перебування на мерській посаді. А жаль, бо саме це були роки його змужніння, становлення зрілої людини, яка зрозуміла істину, недосяжну для багатьох вискочок: «Хочеш чогось в житті досягти – мусиш важко працювати». І ще одну: «Бути чесним завжди і всюди, робити добро, не чекаючи на подяку». Якби не слідування цим істинам та голосу власної совісті, то був би може Лев Грицак тепер народним депутатом України, радником Президента чи виконував би «почеснішу» місію, ніж просто бути мером провінційного містечка.

Проте видно цього хотів Бог – щоб він свої вміння, здібності, розум вкладав саме в наше провінційне містечко, щоб він був першим саме у Трускавці, а не десятим чи двадцятим у Києві чи Львові.

Мало хто тепер згадує і той факт, що Лев Грицак до обрання його в 2002 мером міста був ще депутатом Львівської обласної ради. Він не боявся входити в конфлікт з тодішнім керівництвом міста, завжди ставав на захист інтересів трускавчан, а не структур, які вже тоді перетворювалися в напівкримінальні та ворожі до місцевого населення. Не будучи корінним трускавчанином, він для Трускавця зробив набагато більше, ніж ті, хто про це кричав на кожному мітингу.

Він робив реальну справу, писав, щоб знайти правду – за це його опоненти звинуватили в «доносах». Але не забуваймо, що кожна його «сутичка» з хижаками, які хотіли повністю прибрати Трускавець до своїх рук – це відстоювання зовсім не особистих інтересів, а інтересів спільних, інтересів цілої громади. Чого вартує лише один приклад – саме Грицак став на захист місцевих таксистів, яких мафія мала на меті просто розігнати, позбавити роботи, щоб монополізувати цю прибуткову галузь.І саме він підтримав ідею курортополісу Трускавець, яку допомагав йому втілювати у життя колишній міський голова Болеслав Петровський.

Будівництво ж санаторію «Карпати», який став окрасою міста та дав скільком людям роботу – це теж «піар»?

Та ні, це результат копіткої праці, погляд не в минуле, а в майбутнє. Бо пройдуть роки, ніхто не вічний, про багатьох теперішніх «діячів»-крикунів люди забудуть, а добра справа Лева Грицака залишиться, санаторій «Карпати» стоятиме як живий пам’ятник цій воістину добрій, справедливій та чуйній людині.

Після обрання мером Грицака не злюбило дуже багато керівників. Грицак багатьом був невигідний тоді (та з тих самих причин невигідний і тепер), що є самодостатньою особистістю, що не дає себе «нагнути» і не дозволить збиткуватися з іншого. Один з таких керівників, яким російський капітал засліпив очі до тої міри, що «за шмат гнилої ковбаси то ти і матір продаси», так і сказав: «Це не наш мер. Хоч він і робить нам кроки назустріч, до співпраці, хоч за нього Трускавець і розвивається, але це не наш мер. Бо ми не можемо його контролювати».

Ніби така скромна і проста людина, Грицак все ж ніколи не дозволяв своїм опонентам маніпулювати ним, що їх не просто виводило з рівноваги, а часто бісило. Згадаймо хоча б п. Аксентійчука, війна між ним і Грицаком тривала саме через те, що останній не погоджувався віддати у власність новоствореного ЗАТ «Трускавецькурорт» свердловини цілющих мінеральних джерел (без них Трускавець перетворився б на ніщо в прямому розумінні слова), курортний парк, інакше кажучи – відстоював інтереси саме міста, а не якихось кланів.

Дотепер Леву Ярославовичу не можуть забути те, що він «не йшов і не йде на поступки» в справі приватизації цілющих мінеральних джерел, на яких і тримається Трускавець як курорт, які і становлять основу існування та добробуту нашого славного міста.

Лев Грицак – лауреат багатьох нагород, з яких першою була медаль радянського зразка “За трудову доблесть” (1982), має він і орден “За мужність” (2001). Поміж цим лауреат Державної премії з архітектури за будівництво комплексу санаторію “Карпати”, має почесне звання “Заслужений лікар України”, визнаний як особистість 2010 року, нагороджений «Золотим Ягуаром» за заслуги, а навіть удостоївся найвищої нагороди Польщі – Золотого Хреста за співпрацю між нашими народами та державами, розвиток плідних зв’язків місцевих самоврядних одиниць.

Його харизма в тому, що він інтуїтивно вловлює те, що потрібно для міста, для його мешканців, готує план дій і дотримується його, не зважаючи на діяльність опонентів. Число критиканів Лева Грицака збільшується з кожними новими виборами, проте ніхто з них не має такого конкретного і чіткого плану дій щодо перетворення Трускавця не лише на курорт європейського зразка, а і на такий собі український Давос, як він.

Фестивалі дитячі, кінематографічні, форуми політичного та економічного плану, постійний рух, а не застій – от чим живе Трускавець, от що генерує щораз нові свіжі проекти, ідеї, задуми, які виводять (та і вже вивели!) Трускавець на одне з перших місць в області, на провідні позиції в цілій українській державі. І заслуга в цьому Лева Ярославовича просто колосальна.

Улюбленим моментом критики на кожних виборах є стан доріг, проте саме Грицаку важко дорікнути станом та якістю доріг у Трускавці, медики та освітяни задоволені теж його політикою, а працівники ворожих до Грицака структур часто голосують саме за нього та його команду всупереч чітким вказівкам та погрозам свого керівництва. Адже ніхто не є ворогом сам собі і кожен усвідомлює, що допустити до влади хама, непотріб, циніка, демагога, холуя чи бандита не можна. Тому перефразовуючи, скажемо – люди знають, де поставити розділовий знак кому у вислові «Змінити не можна вибрати знову» і ставлять її після «не можна», а не перед.

Його обливають брудом, а він і далі чистий, його оббріхують, а він каже лише «Бог кожному суддя», його зраджують і обманюють, а він прощає навіть найбільшим своїм ворогам. Його добра посмішка обеззброює, його впевненість викликає повагу, його інтуїція – предмет заздрості для багатьох. Сміливий (не кожного нагородять орденом «За відвагу!»), працелюбний (працює від 6 зранку аж поза північ), товариський (на відпочинку – душа компанії), але і вимогливий, нетерпимий до байдикування та шахрайства, іноді навіть жорсткий. Він зовсім не ангел, але його дії повністю відповідають євангельським радам, він має недоліки, як і кожна людина на цій землі, але тим більше його люблять мешканці Трускавця, тим він рідніший та «свій» для них.

Про нього будуть говорити, що він підкуповує виборців. В чомусь тут є частина правди – так, він їх підкуповував і буде підкуповувати – своєю любов`ю до нашого міста-курорту, своєю щирістю та безпосередністю, своєю чесністю, справедливістю, добротою та милосердним серцем, своїми ділами, які говорять про нього більше, ніж слова.

Повагу, яку має Лев Ярославович, не купиш і не видуриш, її треба було заслужити. Одним з прикладів того, наскільки цю людину шанують, є те, що старенький за віком і дуже розумний та відданий Церкві єпископ Самбірсько-Дрогобицький владика Юліан Вороновський особисто (!) прийшов у міську раду і піднявся на третій поверх, щоб привітати Лева Ярославовича з Різдвом Христовим та Новим Роком та побажати йому успіхів та дати своє пастирське благословення на всі добрі починання. Якого ще вияву поваги потрібно, хіба приклад владики, який більше нікого особисто не ходив вітати, нічого для нас не означає?

До речі, 25 січня наш міський голова відзначатиме свій день народження. Наша редакція хоче привітати цю добру та скромну людину, господарника та вмілого керівника з його святом та побажати йому і його сім’ї добра, миру, любові, здоров’я, радості і удачі. Всього найкращого Вам, Леве Ярославовичу! Многая літ жити і працювати на благо всієї трускавецької громади!

Оксана Заболотна,

газета “Відродження Трускавця»

Leave a Reply