Приватизовують вже й провулки

СПРАВДІ СИТУАЦІЯ З ПРОВУЛКОМ МАРУСІ ЧУРАЙ У ДРОГОБИЧІ ТРИВАЛА І ЗАПУТАНА, АЛЕ РЕЗУЛЬТАТ НЕЙМОВІРНИЙ – ЧАСТИНА ПРОВУЛКУ ОПИНИЛАСЯ В ПРИВАТНІЙ ВЛАСНОСТІ, І ВЛАСНИКИ ХОЧУТЬ РОЗПОЧАТИ ТАМ ЖИТЛОВЕ БУДІВНИЦТВО. РОЗВІДКА НА МІСЦІ

ПРИВАТИЗОВУЮТЬ ВЖЕ Й ПРОВУЛКИЦей провулок йде від вулиці Козацької, перетинає вулицю УПА і продовжується до Київської. Обабіч частини провулку між Козацькою та УПА стоять чотири приватних будинки. Два з них під номерами 2 і 4 провулку Марусі Чурай. Ще два будинки – вул УПА, 1 і вул Козацька, 2 за поштовою адресою відносяться до перпендикулярних вулиць, але будинок Козацька, 2 і обидва будинки провулку Марусі Чурай мають виходи і виїзди з гаражів на сам провулок. Крім мешканців цих будинків частиною провулку користуються інші дрогобичани, яким треба пройти чи проїхати від вулиці Козацької до вулиці УПА або навпаки.

Оскільки провулок досить широкий, а власники цих чотирьох будинків мають лише по 6 арів землі, вони відгородили собі ще ділянки провулку шириною 2-3 метри а між ними завезли відходи будматеріалів, і почали вимощувати доріжку, щоб зручніше було ходити чи їздити. Мешканці законослухняні, тож зверталися в земельний відділ та архітектуру, щоб узаконити відгороджені діляночки. Їм усно пояснили, що, згідно Генерального плану розвитку міста, територія частини провулку передбачена, як зелена зона, тому користуватися самозахопленими ділянками вони можуть, але приватизувати їх – ні. Справді, хоча земельний кодекс передбачає, що площа землі на обслуговування приватного будинку повинна становити 10 арів, але при умові, якщо це не суперечить Генплану. І не знали ці люди, що Генплан лише для „простих смертних” святий і непорушний, а нічого не значить для тих, хто повинен найкраще знати закони і слідкувати за їх дотриманням.

НА ЗАХИСТ ГРОМАДСЬКОЇ ВЛАСНОСТІ

Вже декілька років до мешканців доходили чутки, що частина провулку, з якою вони межують, є приватизована, і тут буде проводитися приватне будівництво. „Та цього не може бути! Це абсурдно, це неймовірно, це протизаконно врешті-решт!” – думали мешканці, однак виявилося, що зараз можливо все.
Коли чутки стали настирнішими, люди почали бити на сполох і звертатися всюди із запитами. Серед відповідей був і лист першого заступника міського голови Дрогобича Петра Суди № 5-21/993 від 19 лютого 2009 року, в якому повідомлялося, що „відділом містобудування та архітектури дозволу на будівництво житлового будинку не видавалося, проектна документація не погоджувалась”. Люди заспокоїлися, але виявилося, даремно, бо за їхніми спинами була здійснена ціла оборудка.

Цього року після Великодня з’явився мужчина, який повідомив, що земля належить йому, і тут буде проходити будівництво. На підтвердження своїх слів перед вікнами будинку УПА, 1 встановив будівельний вагончик. Вражені сусіди знову звернулися з запитами у різні інстанції. Від начальника управління Держкомзему в Дрогобичі Оксани Гарбіч надійшла відповідь від 26 квітня 2010 року за № 978, що „управління не вправі надати інформацію щодо земельної ділянкипо провул. М. Чурай”. Ось так і виходить, що провулок приватизовувати є право, а надати про це інформацію – права нема.
Однак співставивши інші відповіді, можна встановити, як усе шито-крито відбувалося.

ХРОНІКА „ГЕРОЇЧНИХ” ПОДІЙ

17 червня 2004 року сесією Дрогобицької міської ради була прийнята ухвала № 360 „Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земальних ділянок” а незабаром 15 жовтня цього ж року ухвала № 395, в яких, зокрема, надано дозвіл на виготовлення проектної документації, а врешті і відведена земельна ділянка площею 1000 кв.м. Летнянчину Богдану Павловичу на вул. Воїнів УПА для будівництва індивідуального житлового будинку. Зверніть увагу: ділянці надається адреса не првулок Марусі Чурай, а вул УПА, як пізніше з’ясувалося – вул УПА, 1, хоча будинок з такою адресою і прилегла земельна ділянка вже існує. До речі, власниця цього будинку Галина Мар’як, почувши пізніше про це, ледь в обморок не впала – вона ще не встигла приватизувати свої 6 арів і боялася, що її ділянку разом з будинком відбириють. На той час згадана частина провулку якимось незбагненним чином опинилася у вільному земельному фонді. Для чого, а точніше, для кого було здійснено таке грубе порушення Земельного кодексу і Генплану? Можна здогадатися. Також можна припустити, що така адреса надана ділянці для того, щоб замести сліди. І ось депутати минулого скликання, збиті з пантелику такою адресою і не знаючи, що мова йде про провулок, попіднімали руки. Може до цього їх підштовхнуло і відоме прізвище майбутнього власника, а може й ще якісь сторонні впливи. Як би там не було, свідомо чи не свідомо, але тодішні депутати частину провулку віддали в приватні руки. Ніхто не звернув уваги, що при приватизації спірної ділянки необхідна згода власників сусідніх ділянок і узгодження з ними меж. Такого узгодження в природі не існувало, оскільки мешканці ні сном ні духом не відали, яка оборудка здійснюється за їх спиною.

Пізніше окремі депутати усвідомили, що наробили, і 22 червня 2005 року своєю ухвалою № 527 „оголосили війну” незаконній приватизації провулка і у відповідь на запит депутата В. Сметани відмінили свої попередні рішення з цього приводу. Здавалось би, справедливість восторжествувала. Якби ж то!

„Скривджений” потенційний власник оскаржує останнє рішення сесії в суді і… суд виграє. Суд визнає, що ділянка „спірна”, але не бере до уваги порушень при її приватизації. Тож 10 вересня 2008 року рішенням Дрогобицького міськрайонного суду остання ухвала сесії визнана нечинною, натомість попередні рішення визнані законними. Про суд ще буде окрема розмова. Відповідач, тобто міська рада цього судового рішення чомусь не оскаржує, тож в цій афері з землею провулку ставиться крапка. Після цього все йде, як по маслу.
Виявляється пан Летнянчин Б.П. за ділянку боровся не для себе, а щоб вигідно продати. Він виробляє Державний акт власності на землю (від 24 березня 2009 р., серія ЯЕ №542454). А потім новою власницею стає Мала Надія Теодозіївна (договір купівлі-продажу ВМС №187461 від 17 липня 2009 р.). Рішенням виконкому Дрогобицької міської ради № 241 від 20 серпня 2009 року їй „надано дозвіл на проектування та будівництво нового житлового будинку на приватизованій земельній ділянці”, точніше кажучи, на території провулку!

Чому прийняте таке незаконне рішення? Чи замішаний в афері діючий депутат Дрогобицької міської ради? Під впливом чого прийняте рішення суду? Як до цього спричинився нині покійний Остап Чайківський – в минулому кримінальний авторитет а потім бізнесмен, меценат і одночасно майстер сумнівних приватизацій та відповідних судових рішень? Яка позиція головного архітектора та Дрогобицької влади? Про це все читайте в продовженні цього матеріалу .

Далі буде..

Орест ЛЕЩИШИН

Джерело: Джерела Трускавця

Leave a Reply