МРІЯМИ ПО АСФАЛЬТІ

Крейдою по асфальті, фарбою по дорозі, мріями по ямах.
Нема різниці, як написати, головне, що це було з душею, кожна лінія буття Дрогобича, кожна “церква” намальована ніким, а згодом намальована творцем. А можливо ми малювали свою долю, адже ця дорога потім стала для нас всім, нашим “багато” чи нашим “єдиним”.

А можливо ми фарбованим пензлем проводили мрії, обводили хати наших мрій, нашу ратушу, нашу церкву. І нам не потрібен уже був мегаполіс для здійснення цієї мрії, нам уже не потрібні були книжки, видатні особистості – нам потрібно було лиш знайти пензель і відірвати частину свого життя.

Нашого життя для малюнку.

І нам байдуже, що пізніше церква вирішила, що це заборонено малювати хрести, що ми неправі своєю правдою.

Автор: Марта Походжай

Leave a Reply