Маємо знати!

Перша зустріч із бажаючими приватизувати КП «Дрогобичводоканал» відбулася 6 років тому в кабінеті Михайла Лужецького Роман Шагала, начальник КП «Дрогобичводоканал», один із небагатьох керівників регіону, хто у літню відпуску пішов із спокійною душею. На відпочинок заслужив.

У нелегкий час кризи йому вдалося відвернути загрозу банкрутства підприємства, яка «вималювалась» на початку цього року, коли в черговий раз зросли ціни на електроенергію. Існуючі тоді тарифи на воду та водовідведення не дозволяли перекривати витрати підприємства на електроенергію. Довелося звернутися до людей, пояснити ситуацію, просити дозволу на підвищення тарифів на воду та водовідведення. Не всі повірили у щасливий для водоканалу фінал. Але на громадських слуханнях у місті Котермака сталося маленьке диво – люди дали «добро» на підвищення тарифів, добровільно виявили готовність платити за воду більше. Сталося це після того, як міський голова Микола Гук наклав вето на рішення сесії міської ради про дозвіл на підвищення вже згадуваних тарифів.

Тоді багатьма це було оцінено як остаточний вирок ініціативі керівника водоканалу … Роман Шагала – наш гість.

Не потрібно недооцінювати дрогобичан…

– Що б сталося з Дрогобицьким водоканалом, якщо на громадських слуханнях взимку ц.р. люди не прислухалися б до ваших аргументів, сказали б «ні» підвищенню тарифів?

– Не потрібно недооцінювати дрогобичан. Громада завжди бачить, чудово усвідомлює, коли з нею заграють, а коли – говорять щиро. Від людей не сховаєшся. Ми отримали закономірний, очікуваний результат. Треба було бути ворогом собі, щоб не побачити де правда й об’єктивність, а де “політика» й брудна гра. Люди усе побачили правильно, належним чином оцінили. Уклінно дякую всім за підтримку у нелегкий для нас час.

– У ці спекотні дні, коли кожен із нас намагається заховатися десь у затінку, вода до помешкань Дрогобича подається цілоденно – від шостої ранку до дванадцятої вночі. І це рятує. До вашого призначення керівником водоканалу про таку «розкіш» дрогобичани могли хіба мріяти. Але до доброго звикається швидко. Що можете сказати про цілодобове водозабезпечення? Наскільки воно для нас реальне?

– Із технічної точки зору вже сьогодні можемо перейти на цілодобове водозабезпечення. Для цього є все необхідне. На такий режим роботи головним чином не переходимо через «діряву» мережу. Прикро, нерозумно гнати з Гірного воду по трубах аж до Дрогобича, щоб тут втрачати її. А втрати на сьогодні немалі. Якнайшвидше маємо змінити стару мережу. Над цим вже працюємо. Коли замінимо допотопні труби на сучасні металопластикові – тоді можна буде подавати воду цілодобово. Ми це, повірте, обов’язково зробимо. За рік-півтора у Дрогобичі й Стебнику вода до помешкань подаватиметься цілоденно. Одне з найпривабливіших і інвестиційної точки зору підприємств

– Не секрет, що з інвестиційної точки зору КП «Дрогобичводоканал» – одне з найбільш привабливих у регіоні. Бажаючих приватизувати його не бракує. Як до цього ставитеся?

– КП «Дрогобичводоканал» – стратегічне підприємство. Як з точки зору прибутковості, так і з огляду на потенційні можливості впливу, застосування його для вирішення завдань, досягнення цілей громади. Якщо підприємство приватизують – це буде непоправна втрата для дрогобицької громади й міської влади міста Котермака. Приватний власник лише про одне дбатиме – збільшення власних прибутків. Потреби людей, побажання споживачів його не цікавитимуть. Вже мовчу про цінову політику. Ніхто не питатиме вашого дозволу, не погоджуватиме з міською радою нові ціни на водопостачання та водовідведення. Громада залишиться ні з чим. У рідному місті станемо «рабами». Я – рішучий противник приватизації водоканалу, як, зрештою, і багато чого іншого. Обережніше слід діяти й тоді, коли йдеться про продаж землі. В Україні є міста, в яких на продаж землі оголошено мораторій. Це дуже відповідальна, правильна позиція. Так само повинні діяти й ми. Жити лише сьогоднішнім днем, не думати про завтра – грішно. Майно, землю, свої ресурси продаємо за безцінь.

– Чи чинився тиск особисто на вас, чи намагався хтось з потенційних покупців водоканалу схилити симпатії керівника на свій бік? Що у таких випадках пропонують?

– Почалося усе ще 6 років тому, коли міським головою Дрогобича був Михайло Лужецький. Саме тоді відбулась перша зустріч, доволі неприємна розмова із одними з вірогідних інвесторів у кабінеті міського голови, в якій взяв участь і я.. Чемно вислухавши гостей, міський голова встав, і, подавши їм руку, сказав «дякую». «Дякую – «так» чи дякую – «ні», – цинічно запитали вони. «Ні», – твердо відрубав голова. Якщо порівняти першу розмову на цю тему із наступними – то перша була для нас найлегшою. Усе чітко й зрозуміло. Вони звернулися – міський голова відмовив. Але наша відмова аж ніяк не охолола їхнього бажання. Вони спробували зайти з іншого боку – депутатського. Пошук слабких місць, дякувати Богові, успіхом не увінчався, водоканал далі перебуває у комунальній власності, та це аж ніяк не означає, що небезпека минулася. На носі – вибори до місцевих рад. Нахабні, безвідповідальні особи з немалими грошима зроблять все, аби до ратуші пройшло якомога більше залежних від них людей з депутатськими мандатами. Непогано було б для них, якби і хтось із заступників міського голови став їхньою людиною. Зайве говорити про лояльність щодо існуючої вірогідності приватизації нашого підприємства наступного міського голови. Упевнений на сто відсотків, що свій в дошку голова, покликаний зробити своїм і водоканал, і є головний приз для тих, хто не хоче добра Дрогобичу. Що пропонують, коли тебе намагаються купити? Кому – що. Мені обіцяли зберегти керівну посаду, призначити захмарну зарплатню, а також участь у розподілі прибутків. Коли чекати на наступну «хмару»? – І що далі?

Коли чекати на наступну «хмару» …

– А ми не чекаємо, не піддаємося залякуванню. Ми працюємо. І довели всім, найперше деяким панам при владі зі Львова, які, взявши на себе роль лобістів інтересів згаданої приватної структури, почали з обвідного для Дрогобича маневру, що водоканал виживе. Їхні зусилля зводилися до одного – переконати нас у тому, що без грошей приватних інвесторів Дрогобич не дасть собі раду із водоканалом. Вони не жартували. Постаралися підкласти нам не одну свиню. Немалі надії покладалися на так зване штучне банкрутство підприємства. Де тільки могли, встромляли палиці в колеса. Нелегко довелося і депутатам Дрогобицької міськради, обробка обранців громади була проведена за всіма правилами «батога» й «пряника». І вона не привела до бажаного для ласих до чужого добра панів результату, хоч вони й не пошкодували зусиль і амуніції для досягнення мети. Тоді у хід пішли підкуп і шантаж. У ролі адвокатів опинилися люди, які б мали захищати нас, а не їх. Продажність і лицемірство чиновників просто шокує. Ось так працюємо, так живемо. Будемо старатися, будемо працювати ще краще…

– До редакції доволі часто приходять пенсіонери, просять висловити вам подяку за гарну роботу водоканалу. Приходять і зі скаргами. Найбільше претензій мають до автоперевізників і Дрогобицької ратуші. Пенсіонерам – пільговикам, щоб скористатися правом безоплатного проїзду у міському транспорті, а також на маршрутах Дрогобич-Стебник і Дрогобич-Трускавець, доводиться чекати в чергах на зупинках під пекучим сонцем, бо їхнє право на безоплатний проїзд чиновниками відкореговано не на їхню користь. Встановлена норма перевезень пільговиків – лише по 2 особи за рейс…

– Дякую всім за гарні слова про нашу роботу. Повірте, це надихає. Будемо старатися, будемо працювати ще краще. А ось скарги … Що тут скажеш? Не мають українські чиновники чуття, не обтяжують себе турботами про людей. Їм – поближче б до корита опинитися. Оце межа їхніх фантазій і бажань. Ні душі, ні серця, ні патріотизму. Не потрібно ж бути фахівцем для того, щоб побачити в якій площині лежить рішення проблеми. Не хочуть чиновники допомогти пенсіонерам. А зробити це легко. Хто сьогодні здійснює пасажирські автоперевезення? Одні приватники. Якщо їм так важко, несила обслуговувати пенсіонерів так, як це гарантує українське законодавство людям, які багаторічною працею заслужили на пільги, чому б міській владі не допомогти приватникам, які так плачуться, потерпають . Що заважає владі створити міське комунальне автопідприємство, яке б здійснювало пасажирські автоперевезення на згаданих маршрутах, взяло б участь у розподілі прибутків. Здійснювало б без усіляких обмежень і лімітів для пенсіонерів пасажирські перевезення.. Як на це не дивись – одна вигода проглядається. І з фінансової, прибуткової точки зору, і – з соціальної. А ми голову попелом посипаємо, нарікаємо на Львів і Київ, скаржимось на обмежені муніципальні можливості. Працювати треба.

Олексій ДОРОФТЕЙ.

Leave a Reply