Український політичний вінегрет

Останнім часом активізувалась телевізійна політична реклама. Навіть на колись улюбленому каналі «24» – цілими блоками суне, партія за партією. В очах рябить від кольорів партійних стягів, у вухах лящить від закликів. І таке складається враження – вінегрету.

Кольорового політичного вінегрету. Кулінар з мене ніякий. Але про вінегрет написати можу. Особливо, коли попередньо зазирнути в книгу рецептів.

Вінегрет (від фр. vinaigre – винний оцет, фр. vinaigrette – соус з оцту, солі і маслинової олії) — популярна українська страва із суміші різноманітних сирих та відварених овочів: картоплі, буряка, квашеної капусти, солоних огірків, моркви, квасолі, цибулі, приправ, яка заправляється оцтом, олією. Подається на закуску холодною. Основний інгредиєнт, без якого вінегрету не буває, – буряк.

Наразі основа українського вінегрету – беззаперечно, Партія регіонів. Оскільки, дивись вище, -без буряка вінегрету не буває. І насправді, що може бути простішим і дешевшим за цей дуже корисний овоч? Його й рекламувати не треба, хоча рекламують. І дуже часто й набридливо. Мовляв, помаранчева влада залишила по собі зруйновану країну, зруйновану промисловість, безробіття. Ще й високі ціни сьогодення. І жахливий відеоряд – спочатку будівлі Президентської адміністрації, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, а далі – сльози душать… трагічні світлини різних років, починаючи з донбаських пейзажів та натюрмортів початку 90-их. Я, м*яко кажучи, не в захваті від попередньої влади, але якихось особливих руйнувань в країні не помітив – депутати такі ж гладкі і добре вдягнені; олігархи не розорені;

Чечетов роботи не втратив, навіть пішов на підвищення, хоча й не став розумнішим. А в рекламі вже інший мотив: «Але стабільність, забезпечена нинішнім урядом, дає нам надію!» І зразу ж чудові картинки процвітання – Азаров із якимись запопадливими керівниками перерізує якусь стрічку-пуповину чогось новоспорудженого чи достроково недоношеного (як ото київський квазішвидкісний трамвай);

щасливий верстатник обробляє щось велике залізне чи сталеве; усміхнені пролетарі в помаранчових жилетах тримають на плечах якісь чудернацькі палиці – чи то ключі для закручування гайок на рейках, чи то дрючки, аби відганяти зловмисників із ворожих партій від тих гайок. І наостанок – схема владної піраміди з жахаючими стрілками донизу і, власне, заклик – голосуй за Партію регіонів – партію, що будує! Так що будуємо вінегрет в основному з буряка.

Потім додамо картоплі. На цю роль просто напрошується Народна партія, бо що у нас є більш народне, аніж картопля? З цими все ясно – країні потрібен нормальний Литвин, то ж «Обери нормальних!».

До ненормальних, вочевидь, опоненти відносять партію «Батьківщина». Враховуючи партійні кольори, надамо їй роль квасолі. І зважимо на те, що той же буряк не дуже вітає присутність квасолі у вінегреті . Тому, як написано в деяких рецептах, якщо буряк окремо заправити олією, то при змішуванні з ним «картопля і квасоля злегка зафарбовуються і стають рожевими».

Так і є! Бачили в їстивному вінегреті, бачимо, починаючи з березня, і в політичному. Що там далі? Морква? Морква – це про Компартію. Адже саме морква, за тими ж рецептами, навіть при змішуванні залишається жовтою. Взагалі то комуністичній моркві належить бути червоною, або жовто-гарячою, але такі вже в Україні комуністи – жовті. Проте роль свою виконують – кольору вінегрету надають.

Тепер про сильний овоч. Сподіваюсь, не станете сперечатися – це солоний огірок. Твердий, хрумкий… одним словом – огірок-Тігіпок.

Що залишилося для повноти картини? Цибуля. Або зелена, або ріпчаста. Хто, як не «Свобода» Тягнибока? Націю виховує, фітонциди випаровує, клятих жидів-москалів лякає – аж до сліз!

Наостанок – горошку потрошку. Зелененький, кругленький. Мовби яценюківський Фронт змін. «Не здався Я!» – каже з телевізору. А кому не здався – не каже. І навіщо здався – теж ні гу-гу. Але – такий вже рецепт вінегретівський – давайте і Яценюка докупи.

Ой, ледь не забув – ще квашена капуста. Дуже, дуже необхідний харч – якщо з горілкою. А у вінегреті – хто його знає? Може, Азаров? Хоча той все більше із свіжої капусти спеціаліст. А квашена, як подивишся, – щось таке розлоге, слизьке, білясте… Точно, як «Наша Україна», що колись була помаранчовою. Але – рецепт є рецепт.

Додамо – «Русифікації – стоп!» Боже ж мій! Який «стоп»? Кому «стоп»? Чим «стоп»? Новоствореним Інститутом Ющенка імені Ющенка? Ну добре, добре, – «стоп» то й «стоп». З овочами все. Тепер, як радить той же рецепт, оцту, солі та олії. Не хочу цим інгредієнтам надавати якогось символічного або сакрального змісту, але точно знаю – без олії в українській політиці нічого не робиться і робитися не може за визначенням.

Так, перемішали – і на стіл, народу, як кажуть (до речі – улюблений вислів Президента, коли він щось намагається цитувати або аргументувати!) – людям. І насамкінець – невеличке застереження із тих таки кулінарних книжок: «Вінегрет – блюдо, яке швидко псується. Навіть при вживанні вінегрета, що зберігався в холодильнику, на другий день можливі кишкові розлади». Бачили очі, що купували – чи обирали? Їжте, хоч повилазьте!

Смачного!

Джерело: http://durdom.in.ua/

Leave a Reply