Чи допоможе О. Радзієвському “Капітал” Маркса?

Минулої п’ятниці, 12 листопада, дрогобицький міський голова Олексій Радзієвський і депутати Дрогобицької міської ради прийняли присягу. Щоправда, дехто з народних обранців на сесію не з’явився, так що присягати на вірність електорату їм ще доведеться. До закінчення повноважень нової влади залишилося 1460 днів і ночей.

Про важливість Дрогобича для Києва і Львова свідчить той факт, що привітати Олексія Радзієвського з обранням приїхали Людмила Супрун, лідер Народно-демократичної партії, від якої нинішній керівник ратуші балотувався на міського голову, і голова Львівської обласної державної адміністрації Василь Горбаль, який передав переможцю перегонів вітання від Прем’єр-міністра України Миколи Азарова.

Очевидно, регіонали таки боротимуться за Радзієвського, бо Дрогобич в їхніх планах є стратегічним містом. Та й сам Олексій Васильович не відмовлятиметься від їхньої допомоги, бо місту потрібні гроші для розв’язання проблем, а без Львова і Києва цього не зробиш.

Не відпускатиме далеко від себе Радзієвського і Людмила Супрун, адже Народно-демократична партія не може похвалитися своїм багаточисельним представництвом у місцевих радах. На наших теренах ще лише міський голова Бродів обраний від НДП. Людмила Супрун пообіцяла, що незабаром під патронатом партії будуть представлені програми, реалізація яких дозволить дрогобичанам споживати чисту воду і їсти дешевий хліб. Також Людмила Супрун подарувала Олексієві Радзієвському велетенський рушник, вишитий черкаськими майстринями на полотні столітньої давності, а іменинникові депутату Андрієві Яніву – золоту підкову. Наскільки вона справді золота, залишилося таємницею.

Знаючи дипломатичні нахили Олексія Радзієвського, слід сподіватися, що він довший час виходитиме сухим із води, маневруючи між Партією регіонів і Народно-демократичною партією й роблячи все на благо Дрогобича і Стебника. Але він як мисливець добре розуміє вовчу хватку регіоналів, які так просто не відпустять його у вільне плавання, вимагаючи преференцій за допомогу, яку й так мають надавати, якби її чільні діячі мали би державницьке мислення. Неважко уявити, хто в цьому двобої стане переможцем, але від цього років через два, якщо не швидше, почнуть явно втрачати дрогобичани і стебничани.

Взагалі історія того, чому Олексій Радзієвський вийшов із Партії регіонів, фактично був підтриманий “Сильною Україною”, а йшов від Народно-демократичної партії, – оповита великою таємницею. Нинішній переможець обіцяв розкрити її в ексклюзивному інтерв’ю нашій газеті після виборів. Що ж, дамо йому наразі можливість оговтатись від перемоги і підібрати кадри, а потім…

Вітали Олексія Радзієвського і новообраних дрогобицьких депутатів і поважні гості. Зокрема, Павло Якубенко, голова Наглядової ради ЗАТ “Трускавецькурорт”, який знається з Олексієм Радзієвським уже понад тридцять років, розкрив одну його “страшну” таємницю. З’ясувалося, що Олексій Васильович “назубок” знає “Капітал” Карла Маркса. Щоправда, Пал Палич, як його називають друзі, не уточнив, чи так само Олексій Радзієвський знайомий з творчістю Володимира Леніна, але навряд чи цей ідеологічний вантаж здатний нині допомогти розв’язати проблеми Дрогобича і Стебника.

Як завжди гумористом-самоучкою, виявився голова Дрогобицької районної державної адміністрації Михайло Сендак, якого Олексій Радзієвський свого часу назвав своєю найбільшою помилкою і забув на інавгурації перечислити серед новообраних депутатів Львівської обласної ради. Натомість районний очільник назвав Радзієвського … Василем (мабуть, сплутав з губернатором, настільки Партія регіонів в’їлася йому в печінки) й пообіцяв, що Леон Литвин вдруге стане головою районної ради, бо “я так хочу і так буде”. Мабуть, Михайло Дмитрович забули, що голову обирають депутати. З іншого боку, йому стало комфортно працювати з представником “Батьківщини”. Чи не означає це, що Леон Дмитрович пішов “не в ту стєпь”? Поживемо – побачимо, в тім числі й те, хто справді стане головою Дрогобицької районної ради.

А міський голова і депутати опісля пішли святкувати. Дехто з них, кажуть, святкував аж три дні…

Анатолій ВЛАСЮК

Фото: Іван Тихий

Leave a Reply