“Релігійні” війни між Microsoft і вільним програмним забезпеченням закінчились

Однак запроваджувати вільне ПЗ в українській освіті й науці ніхто не поспішає

В лютому у Львові відбулися дві події, які парадоксально доповнили і заперечили одна одну.

Компанія «Майкрософт Україна», український партнер корпорації Microsoft, проводила «роз’яснювальну роботу» з регіональними елітами. Владислав Радиш, директор по роботі з державними органами «Майкрософт Україна», заявив на прес-конференції, що в Україні понад 70% програмного забезпечення Microsoft використовують без відповідних ліцензій, тобто нелегально.

Як наслідок, наша країна сьогодні займає одне з перших місць у світі щодо піратства у державній сфері. Microsoft «активно працює над вирішенням проблеми», однак, скаржився директор, від нашої влади навіть обіцянки викорінити піратство компанія так і не дочекалася.

Водночас у Львівському національному університеті імені Івана Франка стартувала Міжнародна науково-практична конференція розробників і користувачів вільного програмного забезпечення FOSS Lviv 2011. Українські адепти вільного ПЗ збираються на свої форуми регулярно (FOSS Sea в Одесі, OSDN у Києві), але чи не вперше серед головних організаторів – державний освітній заклад. Григорій Злобін, заступник голови оргкомітету FOSS Lviv 2011, доцент кафедри радіофізики ЛНУ імені Івана Франка, сподівається, що львівська конференція нарешті підштовхне українську наукову спільноту активніше використовувати вільне програмне забезпечення в освіті, в дослідницькій роботі, в адмініструванні. Іншими словами – допоможе позбутися залежності від програмних продуктів Microsoft, більшість яких, до того ж, нелегального походження.

Ці події знову актуалізували задавнену проблему: з одного боку корпорація Microsoft всіляко тисне на українську державу, публічно погрожуючи органам влади судовими позовами, включаючи Україну в різноманітні «чорні» списки «інтелектуального» піратства, що аж ніяк не додає країні респекту на міжнародній арені. З іншого боку, українська влада ніяк не «прозріє», що вихід – дешевий і надзвичайно перспективний для майбутнього національної освіти, науки, бізнесу – зовсім поруч.

Вихід – у відмові на державному рівні від використання власницького програмного забезпечення й переході на альтернативну, не менш функціональну, але при цьому цілком безкоштовну платформу, так зване «вільне програмне забезпечення», яке в широких масах асоціюється з операційною системою Linux. Найпростіше і, як не дивно, найприбутковіше (суто зі стратегічних міркувань) почати цей процес ab ovo, тобто зі шкіл та університетів – тих інкубаторів майбутньої інтелектуальної й бізнесової еліти країни.

Чому ж так важливо нашим університетам і взагалі всій системі освіти перейти до використання програмного забезпечення з відкритим вихідним кодом? Відповідь можна знайти і в економічній, і в науковій, і в світоглядній площинах.

Економічні міркування – найочевидніші. Щоб мати законні підстави користуватися тією ж операційною системою Windows, українські школа чи університет мають заплатити компанії Microsoft за ліцензію, а потім регулярно сплачувати за можливість оновлення програм. Щоправда, іноді розробники пропрієтарних (тобто патентованих, власницьких) програм можуть жертвувати школам копії своїх програм, знімаючи в такий спосіб проблему закупівлі.

Для університетів розроблено кілька механізмів «дарування» ліцензій на програмне забезпечення компанії Microsoft. Один із них – програма MSDNAA, за якою факультети, сплативши один раз 900 у.о., отримують ліцензійний Windows на всі комп’ютери факультету, які використовують для навчання (офісний пакет Microsoft сюди не входить). Українські вищі заклади освіти можуть отримати членство у програмі MSDNAA безкоштовно.

Однак, як зазначає відомий американський вчений і громадський діяч, засновник всесвітнього руху вільного ПЗ і проекту GNU Річард Столлман, «корпорації пропонують зразки своїх програм […] з тією ж метою, з якою тютюнові компанії чи наркоторговці пропонують свій товар безкоштовно, щоб захопити дітей». Привчивши молодь працювати з дармовим комерційним програмним забезпеченням, корпорації в жодному випадку не надаватимуть свої програми й надалі, коли діти виростуть і стануть дипломованими фахівцями. Тепер у цих юнаків і дівчат два шляхи: або купувати ліцензійні продукти і надійно включатися в корпоративні схеми кругообігу грошей, або (як це здебільшого стається в Україні) користуватися піратськими версіями програм.

І якщо донедавна та ж Microsoft «щемила» переважно корпоративних користувачів неліцензійного ПЗ, то з червня 2010 року проблема критично загострилася і для пересічних «юзерів». Партнер юридичної фірми ЛЕКСФОР Владислав Шаповал, який представляє інтереси «Майкрософт Україна» повідомив: «4 червня 2010 року Верховний Суд узагальнив судову практику у сфері авторського права і виніс низку рекомендацій. Щодо програмного забезпечення були зроблені революційні, як на мене, висновки.

Зокрема про те, що зберігання неліцензійного примірника у пам’яті комп’ютера є таким же порушенням, як, наприклад, продаж піратських дисків чи надання можливості скачувати піратську копію з сайту в Інтернеті, чи інсталяція піратських копій на техніку, яка продається. Якщо раніше були суперечки, хто жертва – користувач чи порушник, тепер відповідь є чіткою: користувач поставлений на одну лаву підсудних з класичними порушниками.

Ця позиція зафіксована у постанові пленуму Верховного Суду». В абсолютних показниках розміри штрафів починаються з 10 мінімальних заробітних плат (сьогодні це понад 9 тис. грн). Причому компенсація стягується за кожен факт порушення авторського права. Наприклад, якщо на комп’ютері встановлено Windows, Microsoft Office і Adobe PhotoShop без відповідних ліцензій, то це кваліфікують як три піратські копії, три факти порушення, за кожен з яких належить компенсувати фірмі-виробнику по 10 мінімальних зарплат.

Натомість обравши вільне програмне забезпечення, яке за функціональністю (а часто і за програмним інтерфейсом) принципово нічим не відрізняється від власницького, школи й університети, по-перше, істотно заощаджують на ліцензійних платежах, і, по-друге, стимулюватимуть учнів і студентів глибше вивчати комп’ютерні технології і програмування. Оскільки вільне ПЗ базується на принципі відкритості програмного коду всіх продуктів, це дає змогу кожному зацікавленому побачити і зрозуміти, як же працює комп’ютер і його програми.

Щоб із такого зацікавленого юнака в майбутньому вийшов висококваліфікований програміст, він повинен прочитати багато вихідних кодів і написати багато власних. Власницьке ж програмне забезпечення безальтернативно кладе край цій жадобі знань: «Знання, яке ви хочете – таємниця. Вивчення заборонене!» Лише відкритий код стимулює кожного по-справжньому вчитися, бути Творцем, а не банальним «юзером» готових продуктів. «Співтовариство вільних програм, – говорить Річард Столлман, – відкидає домінування бездушної технології, яка тримає народ у невігластві. Ми заохочуємо учнів будь-якого віку і статусу до того, щоб читати вихідний код і вчитися стільки, скільки вони хочуть дізнатися». Саме в цьому й полягає надзвичайно важливий освітньо-науковий ефект застосування вільного програмного забезпечення.

На жаль, домінування у школах та університетах, а відтак і на домашніх комп’ютерах учнів і студентів програмного забезпечення корпорації Microsoft призводить до звикання, яке часто-густо перетворюється на непростий психологічний бар’єр: мовляв, користуватися вільним ПЗ незвично, незручно, для цього доведеться переучуватися тощо.

Насправді все набагато простіше. Перейти від віконного інтерфейсу Windows до віконного ж інтерфейсу Linux (не Microsoft придумала графічний віконний інтерфейс – ця технологія загальнодоступна) – справа кількох годин, у гіршому випадку – днів. Якщо ж викладати комп’ютерну грамоту на рівні алгоритмів – базових законів користування програмним забезпеченням – протистояння Windows–Linux узагалі зникає.

Зрештою, сама Microsoft добре усвідомлює безперспективність відкритого протистояння зі світовою спільнотою прихильників вільного ПЗ. Показовий приклад навів Григорій Злобін: «У грудні минулого року Microsoft надіслала мені листа з пропозицією протягом доби рекомендувати кількох студентів для кількамісячного стажування у США. Кого зміг, я попередив. Декілька студентів надіслали свої резюме. Але тільки один із них «зізнався», що займається вільним програмним забезпеченням, — він першим і пройшов співбесіду. На початку лютого їздив на другий етап відбору – уже до Москви. Тобто пора «релігійних» воєн між Microsoft і вільним програмним забезпеченням минула. Звісно, Microsoft не стала в один момент світовим альтруїстом. Вони проявляють інтерес до програмістів, які працюють з вільним програмним забезпеченням, з єдиною метою — будь-яким способом «відкусити» якомога більшу частку ринку вільного програмного забезпечення, переманивши перспективних програмістів». Воістину: як не києм, то палицею. І «ображатися» на Microsoft за таку поведінку немає сенсу – її диктують закони ліберальної ринкової економіки.

Власне «вовчі» закони сучасного ринку й підводять до третього аргументу на користь вільного програмного забезпечення – світоглядного. Ідея ВПЗ як спільного інтелектуального надбання всього людства може стати тим ключем, який відкриє для світової спільноти нові обрії гармонійного співжиття у майбутньому. Все, як відомо, починається з правильного виховання. «Фундаментальна місія шкіл, – наголошує Річард Столлмен, – полягає в тому, щоб учити людей бути хорошими громадянами своєї країни й хорошими сусідами – щоб співпрацювати з тими, хто потребує їхньої допомоги».

У сфері комп’ютерів це означає навчати дітей СПІЛЬНО використовувати програмне забезпечення. Якщо хтось приносить до школи чи в університет комп’ютерні програми, то це означає, що ними потрібно поділитися з іншими людьми. Ясна річ, немає й мови, щоб закликати ділитися краденим. Тому тільки вільне програмне забезпечення дає шанс почати жити по-новому, а його невимушене, без побоювання «ліцензійних» переслідувань, використання стане дієвим практичним уроком такого життя. Погодьтеся, це значно гуманніший приклад для наслідування, ніж пропонований мегакорпораціями.

* * *

…До відкриття конференції FOSS Lviv 2011 студенти V курсу факультету електроніки ЛНУ імені Івана Франка під керівництвом Григорія Злобіна підготували надзвичайно цікаву і цінну брошуру «Вільне ПЗ в освіті». У ній описано більше двох десятків різноманітних програм з відкритим вихідним кодом. Вони ПОВНІСТЮ заміщають усі найпоширеніші програмні продукти, написані «під Windows», – офісні, графічні, математичні, лінгвістичні, мультимедійні. Пропонованого набору цілком достатньо для повноцінного навчання, діловодства, видавничої діяльності, розваг і наукових досліджень. Справа за малим – наважитись на перший рішучий крок у вільне майбутнє.

Джерело: Вголос

Leave a Reply