Соціальний вибух під куполом Києва

Судячи з останньої, очевидно, спровокованої традиційним весняним авітамінозом і загостренням заяви міністра освіти і науки Дмитра Табачника, серед всіх членів українського уряду він все-таки найменш професійний.

І точно займає не своє крісло. Дозволяю собі так говорити, бо товариш Табачник дозволив собі не просто заявити про чергові порушення прав російськомовного населення на освіту (це він говорить щоденно замість «доброго ранку»), а фактично закликав громадян до силового вирішення неіснуючої проблеми.

Мова про те, що, на превеликий жаль профільного міністра, у багатомільйонному Києві всього 7 російських шкіл. А це – порушення прав дітей на вибір освіти на тій мові, на якому хочуть їхні батьки. Табачник дивується , чому ми, батьки, мовчимо і дозволяємо такі порушення.

У Києві на вулицях, у магазинах і у транспорті російська мова використовується без будь-яких утисків і функціонує без будь-яких проблем. У книжкових магазинах – переважно книги, видані в Росії і звідти ж привезені. Фільми на DVD оформлені з допомогою російської мови, і не на всіх ліцензійних дисках є україномовна звукова доріжка, хоча ідіотські субтитри є скрізь, і ніхто ними не користується, тому що вони безграмотні. А в школах на перервах як педагоги, так і учні щебечуть російською незалежно від того, що мова навчання на уроках – державна. Одне іншому не заважає. Мій син, до речі, саме так російську і вивчив: по телевізору, в школі і на вулиці, хоча спеціальні уроки не відвідував.

Але яких шкіл хоче профільний міністр – російськомовних чи все ж – російських? Чого ще не вистачає Дмитру Табачнику, якщо нас, громадян України, все влаштовує і ніяких проблем ні в навчанні, ні в отриманні гуманітарного продукту, ні в спілкуванні один з одним ми не відчуваємо?

Варіантів відповіді два: або дійсно російських шкіл, тобто не просто російськомовних, а повною мірою інтегрованих в «русский мир», з щоденним шикуванням перед піднятим на флагштоку триколором, або – реально спровокованого соціального вибуху, коли батьки почнуть вимагати від учителів не поліпшення якості навчання, а перш за все припинення неіснуючої, як ми вже переконалися, мовної дискредитації.
У новому романі “Під куполом” американський письменник Стівен Кінг моделює ситуацію, коли маленьке містечко накривається прозорим міцним куполом, з-під якого неможливо вибратися. Ізоляція жителів від великого світу дає меру містечка несподіваний козир: він може домогтися для себе абсолютної влади без будь-яких виборів. Для початку він наказує начальникові поліції набрати в штат місцевих відморозків і створити проблему: закрити єдиний в містечку продуктовий супермаркет. А потім наймає місцевого п’яницю, щоб він кинув камінь у новоспечених поліцаїв. Звичайно, починається штовханина, бійка, мародерство, втрутитися ззовні ніхто не може, і тоді на перший план виходить хитрий мер з бажанням навести порядок. Його в місті називають не надто професійним, зате хитрим, підлим і підступним.

Якщо перевести вигадану Кінгом ситуацію на український грунт, то провокація, до якої вдається міністр Табачник, кинувши пробний «мовної камінь» і без того в не дуже досконалу вітчизняну освіту, вдасться тільки в одному випадку: якщо Київ, а за великим рахунком – кожен окремо взятий адміністративний район столиці опиниться в ізоляції під таким же куполом, управляється відморозками. Тому що інакше непрофесійні заяви і дії міністра вдарять бумерангом лише по ньому самому.

Спробуємо уявити розвиток подій. У російській мові немає нічого антиукраїнського, і якщо викладання російською мовою не суперечить базовим українським державним цінностям, навряд чи мова змінить свідомість юного українця. Тому Табачнику російськомовні українські школи не потрібні. Отже, в його випадку мова йде про збільшення кількості не російськомовні, а саме російських шкіл, з триколором і портретами Пушкіна і Путіна.

Але при цьому зарплата вчителів залишиться тією ж, тобто – мізерною. Уроки фізкультури і праці далі вестимуть тендітні жінки. Батьки, як і раніше будуть скидатися на ремонт класів, утримання шкіл, підручники і миючі засоби, а також вносити гроші до фонду державної школи. Шкільна інфраструктура далі залишається нерозвиненою, парти – старі і поламані, у класах – холодно, в туалетах – сморід. Але головне: якість навчання дітей у таких умовах і далі буде викликати масу запитань у батьків. Вони все одно будуть наймати репетиторів і носити подарунки педагогам за натягнуті оцінки.

Таким чином, збільшення кількості російських шкіл освітню катастрофу не пригальмує. Так само як і віртуальне навчання, розроблене товаришем Табачником. Втім, перевагу однієї мови над іншою можна досить легко виправити. Скажімо, школи з українською мовою навчання, так само, як у Радянському Союзі, по більшій частині будуть давати неповну середню освіту (саме тому я навчався в російськомовній школі). А російські школи отримують додаткове фінансування або з нашого бюджету, або – з бюджету держави Росія. Тільки в такому випадку омріяні Табачником російські школи стануть для громадян України жаданим порятунком.

Але подібна ситуація суперечить Конституції України. Тому наочна дискредитація шкіл та педагогів за мовною ознакою (наприклад, вчителя російської мови отримують на 100 гривень більше, ніж вчителі української, або каналізація у російській школі працює краще, тому що у сантехніка міністерський оклад) дуже скоро – швидше, ніж може собі уявити профільне міністерство! – призведе до соціального вибуху. Батьки хочуть не мови, а якісної освіти для дітей та належних умов для його отримання. Якщо російською мовою будуть викладати в такому ж хліві, як і українською, змін на краще батьки не побачать.
Якщо мова йде про порушення наших прав, ми ще якось терпимо. Але якщо починають порушувати права дітей, тут уже ми готові рознести будівлю Міносвіти на цеглинки. І винен в допущенні подібного вибуху буде, звичайно ж, товариш Табачник.

Звичайно, нам хочеться, щоб цього міністра офіційно визнали в чомусь винним, звільнили без права займати державні посади. Але краще прогнозувати ситуацію і робити висновки зараз, ніж потім бідувати на руїнах.


Андрій Кокотюха, спеціально для «Главреда»

Leave a Reply