Ora et labora

Молися та працюй. Правило, яке взяли за основу монахи в середньовічній Європі, не втрачає актуальності і сьогодні. Що залишається робити пересічному українцеві, як не працювати, щоб вижити в цій країні та в цьому місті (не важливо, в якому саме місті і навіть в якій країні). І не можна забувати про молитву, адже вона не дасть повністю з’їхати з глузду в цьому абсурдному світі та допоможе вистояти у протистоянні з тими, хто сьогодні – пуп землі.

Життя є своєрідною війною і не ми її оголосили, а нам. Жити в державі – означає підпорядковуватися їй, її законам. Підпорядковуватися – погоджуватися на насильство стосовно своєї особистості та волі. Адже держава як інститут виникла як узаконене насильство, принаймні приблизно так це трактує теорія суспільного договору. І це ще б нічого, якби закони були справедливими, а покарання за їхнє порушення однакове для всіх. Як є насправді – пояснювати не потрібно.

Місцеве самоврядування є своєрідною копією держави в мініатюрі, щоправда у дещо викривленому форматі. Не потрібно нікого переконувати, що з давніх часів повелося, що найбільшим недругом у владі для людей був не найвищий її представник (цар, імператор, князь, султан, президент), а той, з ким ти безпосередньо стикався (боярин, пан, міський голова, очільник місцевої адміністрації чи і звичайний чиновник, який представляє апарат насильства). Ще наші предки навчали, що із циганами та з державою в ігри не грають, тому найкращим варіантом є той, коли ти живеш, не заважаючи державі і змушений дечим жертвувати, щоб і вона тебе не зачіпала. Інакше кажучи, не лише монахам підходить принцип “ora et labora”, але і звичайним світським людям.

Молися і працюй. Заробляй на прожиття собі і своїй сім’ї і не забувай віддати частину заробленого кесарю, податківцю, на благо інших, багатших та спритніших, які у владі посіли непогані позиції. І молися, щоб тебе в чомусь не звинувачували, щоб тобі щось не пришили, щоб про тебе забули і залишили в спокої. Інакше кажучи – віддай щось рекетиру і не рипайся. Особливо не рипайся, якщо тобі не до вподоби щось чи хтось у тій владі, яка є чи то нагорі, чи то внизу.

Можна багато говорити про героїзм козаків, які на чолі з Хмельницьким повстали проти польського гніту, про безстрашність січових стрільців та воїнів УПА, які виборювали справедливість та незалежність зі зброєю в руках. Але навряд чи абсолютна більшість готова взятися за зброю як козаки чи повстанці або й навіть вийти на марш протесту. Часто навіть своє прізвище не хочуть бачити окремі “активісти” в газеті чи Інтернеті, посилаючись на те, що їм це могло б зашкодити. В нас багато хотіли б бути такими собі тайнячками, які “і вашим, і нашим”, які дивляться, звідки і куди вітер дує, а от на передні позиції хай ідуть інші. Якщо ж ти щось хочеш змінити в таких людях, то молися і працюй, може й побачиш результат.

Президент не такий, якого потребує держава? А хто ж його обирав? Не ти і не твої родичі, знайомі, сусіди? Кожен має таку владу, на яку заслуговує. А якщо хочеш зміни цієї влади – молися та працюй. Хіба не нашими молитвами впав Радянський Союз?

Мер найгірший за всю історію міста? Бачиш близький упадок та руїну свого населеного пункту через безгосподарність, безглузді методи управління, через те, що до влади дорвалися аферисти та пройдисвіти? Молися та працюй. Хіба важко тобі щодня, зранку та ввечері, попросити Бога, щоб або змінив цю владу в місті, дав їй розум та просвітлення, або ж забрав її, щоб і сліду по ній не зосталося? Румуни ж вимолили і доклали зусиль, щоб Чаушеску не просто відійшов, а й був покараний за безчинства…

Хіба не можеш ти не лише на кухні, але й посеред людей сказати правду та власну думку про мера та його команду? Та навіть мовчанка іноді буває красномовною, коли про результати діянь говоритиме каміння…

У тишині та спокої не забувай подякувати за те, що маєш життя і пам’ятай, що тобі ще не найгірше. Що є ще в тебе руки, якими можеш працювати та голова, якою можеш мислити. Що є ще в тебе надія, що житимеш у “правильній” державі і в місті, де керуватимуть люди справедливі та чесні, а не просто “потрібні” та “свої”. Що маєш до кого звернутися по допомогу, адже не президент і не мер є твоїм босом, а Ісус Христос. Що є церква, де тебе не обмануть так, як у органах влади місцевої чи державної, що є родина, яка в скрутний час не відвернеться від тебе, що є ще в тебе однодумці. І нехай їх поки що мале коло, але і Ленін колись із іскри запалив полум’я. Ти теж запалив полум’я своєю молитвою та своєю працею, якщо живеш за принципом “ora et labora”. Тебе важко підловити на чомусь, адже не вчиняєш злочину ні жодного правопорушення, не ведешся на провокації. А ще було б добре, якби перш ніж щось сказати чи зробити, ти поставив собі запитання: “А що на моєму місці сказав би чи зробив би Ісус?” Звісно, що запитати себе ти можеш так тільки подумки, бо інакше звинуватять, що ти баптист, хоч ти і католик чи православний до шпіку кісток. Бо бути справжнім християнином у нас не модно, хоч ніби місто й держава християнські.

Живучи за принципом “ora et labora”, ти зрозумієш дуже багато – що марним є благословення на владу священика, коли її не благословить Господь, що краще бути бідним, ніж бути колаборантом та отримати посаду з нечистих рук, що краще бути світлом, яке осяює інших з твоєї середини, ніж стати віддзеркаленням фальшивих відблисків пекельного полум’я. Живучи, молячися та працюючи, ти матимеш насолоду зі своєї роботи та зі своєї молитви, а також насолоду з усього життя, зі всіма його радощами та печалями. Ти навчишся повіряти Богові кожен день та кожну мить твого життя, жертвувати всі свої слова, діла, думки на Його честь та славу, навчишся праведності, а можливо і святості. Адже до святості покликаний є кожен.

“Оra et labora”. Молися та працюй. І нехай плодом твоєї молитви стануть і молитви інших. Славлячи Бога, дякуючи йому за все, вірячи в Нього та надіючись на Нього, станеш чистішим та кращим. І знатимеш, що Бог не забуває за своїх дітей і змінить обличчя цієї землі. І влада в твоєму місті буде не оця, а така, як має бути. І не буде тобі соромно за державу, перші люди якої виконують волю спецслужб держави іншої, зневажаючи при цьому мову та традиції твого народу. Ти це бачиш і Бог це бачить і їм так не минеться…

А працюючи в поті чола, позбуватимешся своїх вад та недоліків. Знищиш у собі лінь, гнів, пиху, навчишся шанувати і працю інших людей. Їстимеш хліб, не боячись, що він тобі пошкодить, матимеш і до хліба, бо Бог не забув про тебе, навіть якщо інколи тобі так і здається, коли дивишся на місто навколо тебе і державу.

Вір у Бога. Ангелам Він розкаже, щоб стерегли тебе на всіх дорогах твоїх. А як йтимеш долиною смертної темряви, то не боятимешся нічого, бо Господь буде з Тобою. І пройдеш ти, і впадуть наліво і направо від тебе сотні та тисячі, а ти дочекаєшся, що і мер буде нормальним, і президент таким, як потрібно, і люди зміняться на краще. Лише не пробуй їх змінювати насильно, а починай від зміни самого себе.

А навіть якщо і доведеться тобі пролити свою кров, то стане вона насінням, яке проросте, як колись проростала кров наших предків. Будь їхнім гідним нащадком і рівняйся не на Саву Чалого чи Павліка Морозова, а на тих, хто є героєм у очах Божих. Бо якщо не ти, то хто стане на захист твоє сім’ї, твого міста, твоєї держави, яку в тебе відбирають частинками. Ти виграєш у цій війні, адже Gott mit uns. Ora et labora.

Володимир Ключак

Leave a Reply