Перемоги здобуває в Києві, тренується в ластівках

Два чемпіони світу з боксу Кличко-старший та Байсан-гуров плескали в долоні, коли молодий боксер зі
села Ластівки Турківського району Олег Некрасов у першому раунді ефектно нокаутував свого грізного, на 12 см вищого та на 13 кг важчого суперника Андрія Поліщука з Києва.

Та чи не найбільше радів його тренер Тарас Барна з Борислава. За збігом обставин, цей бій відбувся перед центральним поєдинком світового вечора боксу, організованого компанією К-2 (компанією братів Кличків) у столиці України. Вибаглива публіка, спостерігаючи за поєдинком, удосталь наковталася адреналіну. Тож рейтинг молодого боксера відразу ж підскочив уверх, а популярність серед майстрів шкіряної рукавички зросла.

Привітав їх по телефону і колишній тренер Кличків Володимир Золотарьов. Він – один із тих, хто благословив дует з галицької провінції на підкорення спортивного Олімпу. Саме Золотарьов деякий час тренував перспективного студента Київського університету фізичної культури та спорту України Некрасова.

Та коли двоє молодих людей вирішили піти в самостійне плавання, не перечив, а хіба дав чіткі настанови і тренеру, й боксерові. Він і далі не скупиться на поради, бо ж професійний бокс – річ непроста. В ньому є так багато підводних течій та рифів, що недосвідчені ризикують одразу ж зазнати краху. У професійному боксі триюрідні брати Барна та Некрасов – з минулого року.

У чотирьох поєдинках вони здобули три перемоги та один звели внічию. При цьому три перемоги – дострокові.
Лівий боковий удар по корпусу, яким найчастіше Олег відправляв своїх суперників у нокаути,
вважають одним із найкращих серед українських боксерів-професіоналів. В уповільненій зйомці він чимось нагадує рух косаря.

Тож і падуть від нього суперники, наче «підкошені». Та, як це не дивно звучить, робота зі звичайною косою входить у програму підготовки спортсмена. Бо якщо Клички до відповідальних поєдинків готуються в австрійських Альпах, то Некрасов – в українських Карпатах. А в селі Турківського району без коси не обходиться.

Тренувальна база розташована на подвір’ї дідуся та бабусі Тараса Барни на досить значній висоті над рівнем моря. Звідси річка Стрий виглядає маленькою змійкою, а все село видно мов на долоні. Повітря тут чисте-пречисте. Тож Олег не захекається й не опускає безсило руки навіть тоді, коли доводиться гамселити грушу «цілих 15 раундів».

Цю грушу підвішують на гілляку столітнього дуба. На цій же гілляці висить саморобний снаряд – звичайне колесо від трактора, до якого прив’язаний сталевий тросик. Трохи далі – місце
для занять штангою, грифом для якої служить арматура, а тягарями більші та менші колеса від
трактора.

За ними – перекладина. Ось і всі спортивні снаряди, не рахуючи коси. Щоранку спортсмен здійснює пробіжки, незалежно від того світить сонце, паде дощ чи сніг. Цього разу моросив легесенький дощик, на який Олег просто не звертав увагу. Він біг уверх до вершка гори під назвою Круглий. З цієї гори добре видно села Дрогобицького, Туркіського, Самбірського та Сколівського районів. Це – найвища точка округи.

Зупинився тільки біля джерела, щоб напитись чистої води, й далі продовжив біг. На полонині на нього чекала робота з одним із найголовніших снарядів – косою. Скосивши чималеньку ділянку, побіг униз, погамселив грушу й почав працювати зі своїм тренером на лапах.

Тренер Тарас Барна завбачливо одягнув захисний корсет. Відпрацьовуючи бокові удари по корпусу,
Олег міг завдати йому травми. Тренування тривало приблизно годину. Далі перерва, а надвечір – ще
одне тренування на силу та силову витривалість. Щодня Олег Некрасов тренується по 3-4 години, та,
буває, доводиться працювати й по 5-6 годин. Так він займається регулярно.

Вимушену перерву довелося зробити тільки одного разу. Хтось украв грушу! Ходять чутки, що її порізали на кантарки. Та хлопці не ображаються. Згадують про цю подію з гумором. На жаль, у селі в Некрасова ще нема послідовників. Але тепер уже ніхто не виправдовується, що умов для занять нема. Олег Некрасов і
Тарас Барна переконані, що належних умов нема в Києві, бо ж доводиться тренуватися в задушливих
приміщеннях. А в наших Карпатах є все, щоб ставати сильними й підкорювати спортивні Олімпи.
Тут, у селі, за їхніми тренуваннями можуть поспостерігати хіба декілька сусідів, а під час
поєдинків у Києві – тисячі прихильників боксу.

Іван ШВЕД

Джерело: Суспільно політичний тижневик Каменярі

Leave a Reply