Засуха по-бориславське

Минулого тижня з вівторка до четверга Борислав був без води. А якщо зважити на те, що в попередні два дні через низький тиск вода майже не доходила до помешкань бориславців, особливо тих, хто живе
вище третього поверху, то можна говорити про майже тижневий “сухий” пайок. Крім того, з вівторка до
четверга не було газу. На вулицях і в магазинах, вдома і на роботі мешканці міста нафтовиків, які з легкої
руки Івана Франка “сміються”, сумно говорили: “Ще би світло відключили для повного щастя”.

Без води ні туди і ні сюди

Бориславці носили воду з криниць і річок, інколи за пів- , а то й цілий кілометр від рідної домівки. Мешканці центральної частини міста змушені були навіть їхати у сусіднє село Попелі, аби запастися цілющою вологою бодай для приготування їжі. Але чи не найбільше потерпали дитячі дошкільні заклади тамедичні установи міста, адже всі розуміють, що вода тут потрібна в першу чергу. Якщо нема води, то влада мала би подумати про її доставку цистернами. За попередніх влад так і було. Нині кажуть, що залишилася лише одна “водовозка”, яка не здатна забезпечити потреби всього сорокатисячного міста.

У четвер увечері вода пішла, але так звана “технічна”, непридатна для вживання. Радувало хоч те, що можна було злити нечистоти в туалетах. І лише ближче до вечора в п’ятницю бориславці знову відчули всі блага цивілізації. Обіцянки та реалії Коли нинішній міський голова Борислава Володимир Фірман
ішов до влади, то в передвиборчій програмі обіцяв цілодобове водопостачання міста.
На початках його керівництва справи трошки поліпшились, і води стало навіть більше, ніж за попередньої влади.

Звідси бориславські стоки пливуть у річку

Але так тривало недовго. Знову був введений ліміт на її використання – по декілька годин зранку і ввечері, а двічі на тиждень вода була відсутня. Люди якось призвичаїлись до такого графіку, який, на жаль, не завжди витримується. Нещодавно в місцевій газеті “Нафтовик Борислава” було вміщене інтерв’ю з Володимиром Фірманом. На запитання кореспондента: “Чи дали результат часті зміни
керівників? За оцих півроку у водоканалі, здається, вже четвертий начальник…”, – міський
голова відповів:
– Так, із водоканалом ми пережили досить-таки складну ситуацію. Певно, найважчим було тритижневе блокування рахунку, через що підприємство не могло розрахуватися з “Обленерго”. Добре, що нам допоміг у цій ситуації колишній народний депутат, а нині міністр юстиції Олександр Лавринович.
Щодо частих змін керівників водоканалу. Поки керівником не стане людина, яка не просто працюватиме – горітиме потрібною для міста справою, й далі будемо шукати кандидатуру. На підприємстві немало людей, які з холодком ставляться до виконання обов’язків, вважаючи, що їм належиться зарплата за вихід на роботу. Ситуацію таку потрібно змінити, як і ставлення до роботи в першу чергу, бо водопостачання
– стратегічна діяльність, це велика політика місцевого рівня. Адже без води не може бути нормального побуту вдома, умов на роботі. Хочу підкреслити, що від керівника водоканалу залежить дуже
багато. Головне – витримати психологічний пресинг. Адже потрібно навіть воювати із розкрадачами води. Скільки ж бо “лівих” врізок останнім часом виявлено як у Бориславі, так і в Східниці. На різних рівнях побутувала напівправда, що старі труби – діряві, як решето, тому й води надто багато пропадає. Але це тільки напівправда, бо надто багато тієї води крали. То ж потрібна зміна психології людей у ставленні до роботи. Важко не погодитись з Володимиром Фірманом. Можна також зрозуміти, що практично не знайдеш зараз спеціаліста, який би погодився очолити “Бориславводоканал”, бо занадто багато там проблем. Тому і йдуть туди нефахівці – здебільшого за партійною ознакою: або представники “Фронту змін”, від якого мер переміг, або дружніх партій. Та й на самому підприємстві люди фактично знаходяться у підвішеному стані: багатьох уже “попросили” піти, а тих, хто залишився, попередили, що працюватимуть лише до першого серпня цього року. Якою буде подальша доля “Бориславводоканалу”, вони не знають. А якщо на цьому тлі ще й зарплату не виплачують, хіба хочеться нормально працювати?

Захмарна ціна Причиною нинішнього тижневого “обезводнення” Борислава стала поломка двох насосів.
Про це міський голова заявив привселюдно на одному зі всеукраїнських телевізійних каналів. А на іншому висловив упевненість у тому, що це не була просто поломка, а хтось свідомо вивів насоси з ладу.
Про щось подібне говорили і деякі з його попередників на цій посаді. Але чи вперше Володимир Фірман сказав про це відкрито.

Втім, за ці роки не було жодного повідомлення, аби правоохоронні органи знайшли зловмисника. Зрештою, зважаючи на велике значення об’єкту для життєдіяльності міста, можна вже було належним чином його охороняти, тим більше, що такі “поломки” трапляються регулярно, а десятки тисяч бориславців залишаються без води. З кожним роком стає все більш очевидним, що без розв’язання
на державному рівні проблеми з бориславським водопостачанням мешканців міста чекає ще не
одна аварія, яка може перерости в техногенну катастрофу. Вісімдесятирічний водогін потребує
навіть не капітального ремонту, а заміни. Якщо цього не зробити найближчим часом, може повторитися ситуація, коли через заражену воду бориславці хворіли на гепатит, а інформація про це “прославила” місто нафтовиків на всю Україну. Сподіватися на державу зараз нереально. Тому влада шукає інвестора, який би вклав гроші у водоканал. Але чи не захоче тоді він приватизувати підприємство? Бориславці бояться, що ціна на воду, яка зараз є однією з найбільших в Україні, взагалі стане захмарною.

Анатолій ВЛАСЮК
Фото Ігоря ФЕЦЯКА

До речі

Опозиційний депутат Михайло Лазар пов’язує вирішення цієї проблеми з локальними водозаборами. На його думку, треба збудувати там очисні споруди і подавати дешеву воду саме з локальних водозаборів.
Для довідки: у Бориславі діє 4 локальних водозабори загальною потужністю 8160 кубометрів води за добу. Серед них: водозабори «Ріпне», «Валька», «Штателянди» та «Раточин». Збудовані вони ще за бабці Австрії,
та за нормальної реконструкції можуть служити ще багато років. Тим паче, що подача води йде здебільшого самопливом.

Кому потрібна такаперспектива?

Водозабір у Рибнику збудований у кращих традиціях брежнєвського застою, коли на енергоощадність ніхто не звертав увагу. Його проектна потужність 20 тисяч кубометрів води за добу. Та якби він працював на
повну потужність, вода для бориславців стала б справді золотою. Перекачують її спочатку до Бухова на висоту приблизно 300 метрів. Самі розумієте, що для цього треба застосовувати надто потужні насоси. Оскільки ж у структурі собівартості левову частку займаює електроенергія, то вода в Бориславі є значно дорожчою, ніж у Дрогобичі. Та це ще не все. З Бухова вона вже подається самопливом під тиском 20 атмосфер. Оскільки водопровідна мережа здебільшого старенька, то й не витримує такого тиску, а кількість проривів, які трапляються надто часто, важко полічити. Тому перспектива цього водозабору далеко не веселкова. Бо ж, щоб була якась економічна доцільність у роботі, необхідно значно підвищувати тарифи на водопостачання та
водовідведення. А ціна й тепер для бориславців зависока.

Борги

У такій ситуації працювати без боргів було дуже й дуже важко. Зекономити вирішили на оплаті КП  «Дрогобичводоканал» за очисні споруди. Дрогобицькі фахівці порахували, що їм завинили 3,2 млн. грн. й 15 липня 2009 р. перекрили засувку, залишивши щілину в трубі, здатну пропускати 300 кубометрів стоків – ту кількість, на яку, за словами директора КП «Дрогобичводоканал» Романа Шагали, були укладені договори з бориславськими підприємствами. Куди ж діваються стоки? Вони час від часу пливуть у річку Тисменицю. Про це дрогобицькі водоканалізаційники неодноразово заявляли. Якби цього не було, трубопровід давно порвало б.
Будучи в борговій ямі, підприємство не може нормально працювати. Тому бориславські депутати знайшли оригінальний вихід. Рішенням сесії міськради №244 від 18 квітня цього року, вони ліквідували КП «Бориславводоканал» та дали дозвіл на виконання послуг з централізованого водопостачання та
водовідведення КП «Вододар» – новому підприємству, що не є правонаступником КП «Бориславодоканал» . Першогочервня його директор А. Андросов звернувся з листом на адресу КП «Дрогобичводоканал» про укла-
дення договору щодо надання послуг з приймання стічних вод. Та залишається відкритим питання, хто погасить борги ліквідованого підприємства. А тим часом Минулого тижня Прем’єр-міністр України Микола Азаров попередив керівників місцевих адміністрацій про їхню особисту відповідальність за забезпечення людей якісною і безпечною питною водою.  Як повідомила прес-служба уряду, М.Азаров заявив, що уряд бере під особливий контроль ситуацію з водопостачанням у країні на період літньої спеки.
Управління громадського здоров’я та санітарно-епідемічного благополуччя населення Міністерства охорони здоров’я України повідомило, що ситуація з водопостачанням залишається складною в Автономній Республі-
ці Крим, Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Херсонській, Луганській областях, містах Севастополі, Феодосії, Ялті, Бахчисарайському і Судацькому районах.
За виявлені порушення вимог санітарного законодавства у сфері водопостачання населення та санітарної охорони водойм посадовими особами державної санітарно-епідемічної служби щорічно притягуються до адміністративної відповідальності близько п’яти тисяч відповідальних осіб.
Схоже, караючий меч Кабміну Борислав цього разу оминув. Та чи надовго?

Leave a Reply