Обіцянки-цяцянки Олексія Радзієвського

Передвиборча програма Олексія Радзієвського за своєю суттю практично нічим не відрізняється від таких же програм інших кандидатів на посаду міського голови Дрогобича: той же дикий популізм і жодного конкретного механізму втілення геніальних ідей у життя.

Ну, ось скажіть, наприклад, як проконтролювати таку тезу: “Владу повернемо обличчям до людей”? Те, що вона до них ще не повернулась, зрозуміло. Але в якій стадії знаходиться цей процес? Чи все залишається, як і було, тобто влада повернута до людей тим місцем, звідкіля ноги ростуть?

Або ще одна обіцянка-цяцянка: “Головним критерієм оцінки діяльності кожного працівника міської ради … буде створення нових робочих місць, малих підприємств і підприємців”. Не знаю, як можна створювати підприємців, хіба би самі працівники ратуші пішли на базар торгувати, але хто конкретно з високопосадовців створив щось нове в Дрогобичі за той час, коли при владі Олексій Радзієвський? А якщо не створив, то як відповів за свою бездіяльність: втратами з особистої кишені, звільненням з роботи?

У газетній статті важко проаналізувати всі передвиборчі обіцянки нинішнього мера, тому зупинимося лише на окремих.

Тодішній кандидат на міського голову урочисто обіцяє: “Наведемо порядок в будинкових управах, підвищимо відповідальність і дисципліну їх працівників за утримання житла в належному стані, роботу з заявами і скаргами жителів. По кожній з них мають бути прийняті конкретні заходи”.

Агов, дрогобичани! Щось змінилося? Ваші скарги належно розглядають, а в кожній квартирі будинкові управи провели європейський ремонт?

Або ще одне “тверде” слово Олексія Радзієвського: “Спільними зусиллями з Кабінетом Міністрів, Фондом державного майна України відновимо роботу стебницького підприємства “Полімінерал”. Найдемо йому надійних інвесторів. Європа чекає калійні добрива із Стебника. Їх їй не вистачає”. На жаль, Європа змушена зачекати, бо Олексієві Радзієвському не вистачає мужності визнати, що будь-які зусилля з його боку не призвели до бажаних результатів, а останнім часом цих зусиль не видно. Взагалі Стебник якось потихенько випав з поля зору дрогобицької влади.

Аналогічні обіцянки-цяцянки Олексій Радзієвський нагромаджує на прес-конференціях, які проводить кожного місяця. Наобіцяє щось на одній нараді, наступного місяця не звітує, чи виконав свою обіцянку, – і процес до завершення каденції йде.

Боюсь, що Олексій Радзієвський може повторити гірку долю свого попередника, який хотів стати мало не національним героєм, а перетворився на посміховисько, якщо обіцянки й далі залишатимуться цяцянками.

Анатолій Власюк, часопис “Тустань

Leave a Reply