10 помилок О. Радзієвського, або стратегія, яка веде міського голову до краху.

За рік керівництва Дрогобичем Олексій Радзієвський наплодив стільки помилок, що іншому вистачило б на десятиліття.

Проте амбіції та впертість не дозволяють йому їх визнати власне помилками. Якщо ж мова йде про стратегію, то подібна тактика рано чи пізно призведе до краху. Міський голова Дрогобича вперто йде шляхом Миколи Гука та Романа Калапача.

Перша помилка – це те, що Олексій Радзієвський узагалі прийняв рішення боротися за посаду міського голови. Перемога сама йшла йому в руки, бо попередній міський голова Микола Гук залишив місто в руїні й дискредитував націоналістичну ідею. Проте Олексій Радзієвський зразка 2010-2011 років – не той господарник і чоловік з державницьким мисленням, яким був у 1998 році та й тоді, коли керував містом на посаді першого секретаря комуністичного міського комітету партії. Дрогобичани голосували саме за того, колишнього Радзієвського, але вже в перші місяці його нового керівництва отримали гірке розчарування.

Друга помилка – призначення на посаду першого заступника міського голови Олександра Коростельова. Під час передвиборчої кампанії він виступив “гаманцем” Олексія Радзієвського. Подейкують, що добряче на цьому заробив, використавши в якості “гаманців” кандидатів у депутати. Менеджерські здібності Олександра Коростельова відомі, але коли вони стосуються власних компаній. А ось коли мова заходить про добробут дрогобицької громади, ці здібності дивним чином випаровуються. Замість створення конкурентного середовища перевага надається власній кишені. Олександр Коростельов виступить головним “могильником” Олексія Радзієвського. Чим швидше міський голова його позбудеться, тим довше продовжить своє існування на посаді.

Третя помилка – призначення Віри Байси радницею міського голови. Можна зрозуміти бажання Олексія Радзієвського “заткати рот” людині, яку він колись назвав “політичним сміттям”. А ось іншу функцію – своєрідного посередника між міським головою і національно-демократичним політикумом Дрогобича – Віра Байса з тріском провалила. Більше того, за намагання “без мила” прислужитися Олексієві Радзієвському вона перестала представляти Народний Рух України в Координаційній раді Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини. Олексій Радзієвський повинен дуже боятися Віру Байсу, бо вона занадто багато про нього знає, а при зміні обставин ці знання можуть вилитися в публічну інформацію.

Четверта помилка – спроба міського голови створити так звану більшість у міській раді. Дійшло навіть до підписання документу, який би це засвідчував. Народних обранців привселюдно “нагнули”, але більшості як такої фактично нема, про що свідчать неоднозначні голосування на сесіях. З тієї ж опери – призначення новообраних депутатів міської ради на керівні посади з підвищенням із числа тих начальників, які в очах дрогобичан дискредитували себе за попередньої влади. Мова насамперед йде про Богдана Недбальського, Андрія Яніва, Ростислава Росоху та деяких інших. Олексієві Радзієвському здається, що ці люди голосуватимуть так, як йому заманеться. Проте преференції, які вони вимагатимуть від міського голови, зростатимуть з кожним роком.

П’ята помилка – відмова від пропозиції розпочинати роботу сесії міської ради молитвою. Щоправда, цю помилку Олексій Радзієвський виправив, можливо, з огляду на своє захворювання, але внутрішньої переконаності доцільності такого кроку для багатьох депутатів так і не настало.

Шоста помилка – особистий конфлікт Олексія Радзієвського з вчителькою першої дрогобицької школи, яка взяла участь у телепередачі “Міняю жінку”. Можна по-різному ставитися до поведінки цієї людини на екрані телевізора і в житті, засуджувати її чи виправдовувати, але міський голова не мав права одноосібно брати на себе роль морального авторитета в цій конкретній ситуації, тим більше, що сам є далеко не таким.

Сьома помилка – обіцянка зробити дороги в Дрогобичі. Деякі з них дійсно відремонтовані, але здебільшого за гроші з обласного та державного бюджетів. Олексієві Радзієвському не вдалося спростувати чутки про “відкоти”, які у вигляді значних сум осіли в багатьох кишенях. А навесні ми побачимо, як разом зі снігом зійде асфальт з багатьох дрогобицьких доріг. В результаті знову чимало грошей з міського бюджету разом з болотом закатають у асфальт. Крім того, значно зменшиться сума на ремонт доріг з обласного та державного бюджетів.

Восьма помилка – рекламування стадіону, а особливо того, що на ньому тренуватиметься одна з європейських команд, яка братиме участь у чемпіонаті Європи з футболу 2012 року. Як відомо, з цього вийшов великий пшик. Не випадково під час звіту перед дрогобицькою громадою 25 грудня Олексій Радзієвський жодним словом не згадав стадіон. Це чи не найбільша його особиста поразка, яка найболючіше вдарила по іміджу міського голови. Втрачається сенс доводити стадіон до пуття за європейськими мірками, тим більше, що грошей на це нема. Про футбольну дрогобицьку команду мова взагалі не йде.

Дев’ята помилка – рекламування сміттєпереробного заводу. Олексій Радзієвський намагається все зробити адміністративними методами, без врахування думки спеціалістів, керівників територіальних громад, населення. Йде своєрідне змагання між ним і головою Дрогобицької районної державної адміністрації Михайлом Сендаком, якого він свого часу назвав “найбільшою своєю помилкою”. Авантюризм двох керівників може дорого коштувати мешканцям Дрогобиччини.

Десята помилка – розпродаж комунального майна Дрогобича в час кризи. Виручені кошти підуть на ремонт тих же доріг, тобто значна їхня частина осяде в кишенях чиновників, а об’єкти вже не належатимуть громаді міста. Таких повноважень – розпоряджатися майном міста – громада Дрогобича Олексієві Радзієвському не давала.
Стає очевидним, що міський голова сам себе загнав у глухий кут. Будь-яку критику на свою адресу він сприймає як ворожий акт. Громадська рада стала кишеньковим органом, який не продукує ідеї. Намагання деяких громадських організацій навести лад у місті він сприймає як зазіхання на його особисту владу, забуваючи при цьому, що є “слугою народу” й живе за гроші платників податків.

На жаль, 2012 рік не стане вирішальним у виведенні Дрогобича з кризи. Цьому не сприятимуть як об’єктивні (загальна ситуація в державі, пов’язана з провальним керівництвом Партії регіонів у економічній, соціальній та політичній сферах), так і суб’єктивні фактори, пов’язані насамперед з нездатністю Олексія Радзієвського перебудовуватися на марші. Команда, яку він сам виплекав, вирішуватиме насамперед власні проблеми, що в кінцевому результаті призведе до майже нульового рівня довіри з боку дрогобицької громади.

В цій ситуації загострюватимуться стосунки між владою і людьми, що вже бачимо на прикладі подій навколо антени “Київстар” на вулиці Сагайдачного чи невстановленого джерела ймовірної радіоактивності на вулиці Холмській. Не мовчатимуть і бюджетники, яким затримують зарплату або виганяють у відпустки “за власний рахунок”. Навряд чи запрацюють підприємства, які свого часу приносили левову частку до міського бюджету, а тому мова йтиме не про створення нових робочих місць, про що у своїй передвиборчій програмі обіцяв кандидат у мери, а про зростання безробіття – і, як наслідок, збільшення числа злочинів у місті.

Олексій Радзієвський не зупиниться і все більше “закручуватиме гайки” в місті, а це неодмінно призведе до дочасного припинення повноважень міського голови або до народного руху опору “захопи ратушу”. Всього цього може й не статися, бо Олексій Радзієвський дуже сподівається на пасивність дрогобицької громади.
Велику допомогу Олексієві Радзієвському та його команді в проведенні реформ у місті могла б надати дрогобицька преса, але вона, на жаль, не виконує основної своєї функції – бути в опозиції до влади, як це є у всьому світі…

Анатолій ВЛАСЮК

Leave a Reply