Чи можна вірити Радзієвському?

Минув рік роботи міського голови Олексія Радзієвського та підібраної ним команди. На виборах 2010 року за нинішнього мера проголосував кожен третій виборець, що взяв участь у голосуванні.


Вміння спілкуватись з людьми, впевненість у словах, використання статусу народного депутата та міського голови переконали дрогобичан зробити саме такий вибір.

Відмінність теперішнього міського голови і попередника — разюча. Микола Петрович Гук – полум’яний поет і трибун, не розумівся ні в фінансах, ні в міській господарці й в основному запам’ятався Дрогобичу війною з депутатським корпусом.
Олексій Васильович володіє ситуацією, цифрами і переконливо малює шлях до процвітання нашого міста під його орудою. Чи так це насправді? Звернемось до джерел.

Сьомого листопада цього року О. Радзієвський в інтерв’ю газеті “Галицька Зоря” підводить підсумки роботи за рік. Цитуємо: “… у ратуші на початок нашої каденції працювало близько двохсот чиновників. На наше тверде переконання, потреба в такій кількості була явно завищена. Була низка підрозділів, які дублювали один одного, а спитати за ті чи інші “гріхи” не було з кого. Це називається: у семи няньок дитя без ока. Відтак ми провели тридцятивідсоткове скорочення кадрів”.

Отже, за версією міського голови скоротили приблизно 60 осіб (30 відсотків від 200) і в міській раді залишилось працювати 140 осіб.

В дійсності ситуація виглядає дещо іншою. Якщо на кінець 2010 року в міській раді було 197 працівників, і тут Олексій Васильович не помилився, то на 2011 рік заплановано чисельність органів управління 165,5 особи. Скорочення складає 16 відсотків. Але це теоретично. Практично чисельність на перше грудня цього року чиновників складає 172,5 одиниці. Реальне скорочення становить 12 відсотків.

Висновок — або міський голова не володіє ситуацією з своїм виконавчим апаратом, або просто нас дурить.
Ця невідповідність у словах і діях показує, що чиновництво в Дрогобичі і не збирається скорочувати видатки, зменшувати собі зарплати, премії і надбавки. Влада мала би показати приклад економії коштів не на медиках і вчителях, а насамперед на своїх видатках.

Покажемо це на цифрах.

2010 рік, видатки на державне управління – 11 мільйонів гривень при контрольних цифрах міністерства фінансів 5,7 мільйона гривень, перевищення майже в 2 рази; на освіту – 75,2 мільйона гривень при контрольних цифрах 71,2 мільйона гривень, перевищення 5,5 відсотка; на охорону здоров’я – 58,4 мільйона гривень при контрольних цифрах 51,8 мільйона гривень, перевищення 12,6 відсотка.

Як бачимо, при проектуванні бюджету 2010 року попередньою командою чиновники себе не обділили і використали на себе, рідних, вдвічі більше коштів, ніж встановлено Мінфіном. На освіту дали більше на п’ять з половиною відсотків, а на потреби медиків на 12,6 відсотка більше встановленого.

Задеклароване міським головою масштабне скорочення чиновників мало б зменшити видатки на державне управління до встановлених міністерством фінансів. Цифри говорять зворотнє: при контрольній цифрі на 2011 рік 6,7 мільйона гривень на міське управління витрачається 11,4 мільйона гривень, що більше на 70 відсотків, перевищення видатків медицини складає 20 відсотків, освіти — 19 відсотків.

Перевищення видатків на чиновництво за два роки становить більше десяти мільйонів гривень, що практично дорівнює річному бюджету всієї культури Дрогобича.

Ці дані яскраво показують, що бюджетні проблеми насамперед є не в освіті чи в охороні здоров’я, а в системі управління. Про це чиновники не говорять.

Скоро буде прийматись бюджет 2012 року. Міський голова знову нам розповідатиме про скорочення чиновництва і боротьбу з корупцією, а в прийнятому бюджеті потерпатимуть від кризи ті ж освітяни, медики, працівники культури. Чиновники знову отримають найбільше.

Аналітичний центр газети “Тустань”

Leave a Reply