Ігор Курус: “Треба піднімати край”

Пропонуємо вашій увазі ексклюзивне інтерв’ю Ігоря Куруса газеті “Тустань”.

“ЯКЩО ПІДУ В ПАРЛАМЕНТ, В ТАБОРІ ПРИХИЛЬНИКІВ ЯНУКОВИЧА Я ТОЧНО НЕ БУДУ”

Останнім часом з’явилися на Дрогобиччині два різних бігборди, де згадується Ваше прізвище. За Ваш кошт був виданий церковний календар. Нещодавно проведене масштабне опитування щодо стратегічного розвитку нашого краю, де знову згадується Ваше прізвище. Чи означає це, що Ви маєте намір балотуватися в народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу?

Давайте розіб’ємо питання на кілька блоків.

Про бігборди. Перший пов’язаний з моєю ініціативою щодо розробки стратегії розвитку краю. Це звичайна інформаційна підтримка цієї роботи. Це намагання збільшити довіру до запитань, які містяться в анкеті. А відповіді на анкети щодо стратегії є дуже важливим чинником розробки об’єктивного документу. Ми хочемо дізнатися думки людей, які живуть у конкретному місті чи селі про їхні проблеми, тому обізнаність про розробку стратегії має спонукати людей до відвертості. Щодо Різдвяного бігборду, то я вважав, що на Різдвяні свята забивати людям голову стратегією не доцільно та й гріх у такі дні говорити про роботу, тому і змінили тему.

Друге, щодо церковного календаря. Я впевнений, що у житті Греко-католицької церкви відбулася надзвичайно важлива подія. Церква розширилася юридично, і це крок до патріархату. Тому утворення Дрогобицько-Самбірської єпархії і введення на престіл нового єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії, владики Ярослава (Приріза) є історичними подіями, які вартувало зафіксувати.

Нарешті, третє, щодо балотування до Верховної Ради. Щоб йти до Верховної Ради, треба знати, чого туди йти і що там можна зробити, щоб виправити нинішню ситуацію. Я ж прекрасно розумію, чим живе український парламент, оскільки буваю там доволі часто. Скажу відверто це не те місце, яке намазане медом. Немає дискусій, обговорення і пошуку компромісів, а є політична доцільність і бажання переламати один одного через коліно, або банально “кинути”. Сьогодні є “рука” Чечетова і є “рука” Кожем’якіна – і все! Просто так ставати депутатом, щоб потім тебе проклинали, у мене немає бажання. Я вже займав високі посади, маю житло у Києві, маю бізнес, дуже цікаву роботу. У мене вже немає потреби комусь щось доказувати чи задовольняти свої амбіції. Все вже є. Тому якщо я прийматиму рішення балотуватися у депутати, то вирішальним будуть не задоволення своїх амбіцій, отримання житла в Києві чи високий статус… Проте, до виборів ще далеченько. Як казали древні мудреці: “ніколи не кажи ніколи”.

– А якщо будете балотуватися, то від якої політичної сили підете? Чи станете самовисуванцем – з перспективою опинитися в таборі прихильників Януковича?

– Дехто мені вже зараз намагається прищепити ярлик “тушки”. Але ці “дехто” не знають моїх стосунків з партією Януковича. Це постійна війна. Війна за мову, за українську культуру. Тому якщо піду в парламент, в таборі прихильників Януковича я точно не буду. Водночас мені не дуже подобаються й інші партії, оскільки у них домінує політична доцільність, яка часто йде на шкоду державі і людям. Наприклад, згадайте події, коли Прем’єр-міністр Тимошенко хотіла отримати транш від Міжнародного валютного фонду. То що тоді робила партія регіонів з комуністами? Блокували трибуни, свистіли, ламали стільці і мікрофони і т.д. Коли влада помінялася і вже Прем’єр-міністр Азаров звернувся до Міжнародного валютного фонду за допомогою, пригадайте, що робили БЮТівці? Та те ж саме! Виникає питання, а чому так поступали обидві політичні сили? Та тому, що їм не вигідно, щоб один чи інший уряд отримав підтримку. А тепер запитання, а чи думали вони про Україну, про людей, які, можливо, чекали цих грошей? Відповідь однозначна: ні. Для них важливо було знищити політичного опонента. І так кожного дня. А я не хочу керуватися політичною доцільністю, бо вона часто безглузда. А якщо прийму рішення йти до парламенту то буду думати й радитися, з ким йти.

– Але ж у Вас повинна бути якась політична орієнтація?

– Вона у мене є. Я за своєю філософією український християнський демократ.

– Ну, добре, а як Ви оцінюєте шанси висування єдиного кандидата від опозиції в нашому окрузі?

– Ніяк не оцінюю. По-перше, виборець повинен голосувати за того кандидата, який, на думку виборця, буде ефективним у парламенті. А так виходить, що десь у Києві троє людей домовилися, хто балотуватиметься по Дрогобицькому окрузі, може, навіть отримали за це гроші, і нам нав’язують цю людину як перемогу демократії. А, може, ця людина – банальний “хрунь”, чи “забзалюк”, який за місяць перекинеться до протилежного табору? Такий досвід Дрогобиччина вже має. Тому було б добре, щоб проукраїнські партії не нав’язували на Галичині кандидатів, бо тут люди патріотично налаштовані і москаля не оберуть, а краще погоджували таких кандидатів в інших регіонах України, де проблеми з патріотизмом очевидні.

“ЗУПИНИТИ РУСИФІКАЦІЮ ОСВІТИ, ЯКУ ЗДІЙСНЮЄ ТАБАЧНИК”

– Розкажіть, будь ласка, про себе. Хто Ваші батьки? Де Ви навчались?

– Мої батьки наприкінці 60-х приїхали до Стебника будувати калійний комбінат. Тато з села Розлуч Турківського району, був футіровщиком і трактористом. Мама родом з села Зав’язанці Мостиського району, поміняла кілька робітничих професій. Нині тато помер, мама живе у Стебнику. Я народився 1970 року у Стебнику. У 1986 закінчив Стебницьку СШ №6 й поступив у Дрогобицьке музучилище. У 1989 році закінчив його й після короткої роботи у місцевому муздрамтеатрі пішов до армії. Після армії поїхав вчитися до Києва там і залишився.

– Ширяться чутки, що Ви вдало одружились, що Ваш тесть – багата людина, а звідси й Ваше багатство.

– Це правда, що мій тесть дуже багата людина. Його багатство – це доброта, щирість і доброзичливість.

– За які й чиї гроші побудований готель “Респект” у Східниці?

– Це гроші родини і моїх партнерів.

– Які ще значимі об’єкти та земельні ділянки в Україні й за кордоном належать Вам?

– Ще є кілька об’єктів. Намагаємось з партнерами втриматися в бізнесі, не дивлячись на існуючий податковий тиск.

– Нині про Вас говорять як про людину голови адміністрації президента Льовочкіна й одіозного в очах галичан політика Каськіва. Як Вам працюється в цій компанії? Що Ви там робите?

– Мені це нагадує анекдот про священика. Приходить один “добродій – конкурент” до священика і каже: “Отче, кажуть, що Ваша дочка повія”. – “Та у мене немає дочки, тільки один син” – відповідає отець. “А Ви тепер підіть і розкажіть це своїм вірним” – відповідає “добродій”. Я не є людиною Льовочкіна і ніколи ним не був. Я з ним навіть не знайомий. Що стосується Каськіва, то ми з ним знайомі давно, ще до “Пори” і Майдану. Наприкінці 2010 року він запропонував мені очолити національний проект “Відкритий світ”. Я довго думав над цим питанням, в тому числі і на можливі звинувачення у співпраці з нинішньою владою. Але коли я побачив, що реалізація проекту дасть можливість підняти рівень освіти дітей, забезпечити школи, в тому числі і сільські, інтернетом, підручниками і зупинити русифікацію освіти, яку здійснює Табачник, то я вирішив погодитися на пропозицію Каськіва. Я впевнений, що якби на цьому місці був регіонал, українофоб, а я в цей час бігав і розказував про свою любов до України, то я зробив би більше біди. А так поки вдається тримати позиції. А те, що розказують, то нехай говорять. Говорити завжди легше. Час розсудить.

Як працюється? Важко. Ну, наприклад, 23 листопада минулого року було прийнято Урядом постанову про затвердження проекту, але досі вона не опублікована. Крім розробки ТЕО, на реалізацію проекту не виділено жодної копійки. Але попри все мені вдалося розпочати пілотний варіант проекту у 704 школах України, і я все роблю, щоб розпочати проект з нового навчального року, який, без сумніву, принесе користь мільйонам українських дітей.

– Засоби масової інформації писали про Ваш конфлікт з міністром освіти Дмитром Табачником. У чому суть протистояння і чим усе закінчилося?

– Конфліктували ми ще тоді, коли Табачник був віце-прем’єр-міністром, а я першим заступником голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Йшлося про відміну постанови Уряду про обов’язковість дублювання фільмів українською мовою. Чим все закінчилося? Я пішов з посади, потім звільнили Табачника. Сьогодні, як мені здається, міністерство не дуже зацікавлене в існуванні національного проекту “Відкритий світ”, тому і намагається робити дрібні пакості: то наказ вчасно не підписали, то інформації не надали, то проект постанови Уряду затримали, то комусь зателефонували, щоб не брали участі у проекті і т.д. Тобто намагаються, я б так сказав, “урізноманітнити” мою роботу.

“ЧАС РАДЯНЩИНИ МИНУВ, ТОМУ НЕ ТРЕБА БОЯТИСЯ ГОВОРИТИ ПРАВДУ”

– Повернемось до Дрогобиччини. Чому Ви вирішили займатися стратегією краю саме тепер?

– Проблемами краю я почав перейматися ще років зо три тому. Для цього і створив тижневик “Каменярі” як дискусійний майданчик. Тепер я побачив, як деякі місцеві керівники розвивають свої регіони. Вони бігають по світу за інвесторами і заманюють їхні гроші у свій край, часом в “пустелю”. А ми живемо на багатющій землі. Тут є нафта, калійні солі, мінеральна вода, Карпати, унікальні підприємства – і бідуємо, бо наші керівники не здатні оформити інвестиційні пропозиції, не здатні організувати робочі місця, а навпаки нищать бізнес. А коли я прочитав звіт району, в якому як досягнення подавалося збільшення за рік (!!!) великої рогатої худоби на 8 голів, я зрозумів, що район “впав” нижче плінтуса і йому потрібна допомога. Тому й вирішив залучити київських спеціалістів до розробки комплексного документу.

Але дехто вважає, що це Ваша передвиборча стратегія.

– Нехай би краще той “дехто” займався виконанням своїх прямих службових обов’язків. Тоді, можливо, і не треба було б створювати такого документу. А то знищили район. Міста, як після війни. В селах немає аптек, щоб купити елементарних ліків. Діти ходять у холодні напівзруйновані школи, а наші так звані політики й діячі тільки те й роблять, що шукають ворогів і плетуть інтриги. Я закликав їх об’єднатися довкола розробки стратегії для виведення краю з економічної кризи. Але поки великої активності немає. А якщо комусь не подобається, що я підняв цю тему, то де він був рік, два чи п’ять років тому? Чому не готував подібного аналізу? Все було добре? Все влаштовувало?

– То коли чекати якогось результату?

– Насамперед хочу подякувати людям за активність і допомогу. Ми вже зібрали кілька тисяч анкет, але поки активність у різних населених пунктах різна. До середини березня ми завершимо збір даних. Далі беремо два місяці на опрацювання. Десь на літо буде перший варіант документу.

– А що це за Ваша нова ідея “Хрунь Дрогобиччини”? Мені здається, що ця затія перебуває на межі моральності.

– Я з Вами можу погодитися. Але скажіть, будь ласка, постійно дурити людей, брехати, красти громадські гроші, брати хабарі, перекуповувати депутатів й продаватися – це морально? Однозначно ні. То пора казати цим людям в очі, що вони “хруні”, й публічно попереджати інших про це, а не нишком обговорювати якогось начальника, депутата чи мера на кухні, на форумах чи в курилках. Час радянщини минув, тому не треба боятися говорити правду.

Анатолій ВЛАСЮК

Leave a Reply