Щирою молитвою бистричани провели у Вічність Атену Пашко

З глибоким сумом мешканці села Бистриця сприйняли повідомлення про смерть нашої відомої краянки, колишньої односельчанки, вірної греко-католички, відданої української патріотки, активної громадської діячки, поетеси Атени Василівни Пашко.


http://ualit.org/wp-content/uploads/2012/03/Pashko.jpgБувало, дзвонить вона з Києва до своєї родички Ольги Семків чи вірної по духу подруги і одноплемінниці Марії Поліщук і питає: “Як там живуть-поживають дорогі мені Пруси і весь мій сільський люд? Що нового у вас?”.

Дуже вона любила село і його стару назву Пруси, яке пізніше перейменували в Бистрицю. Тут вона навчалася у початковій школі, де працювали вчителями її батьки, тут вона захоплювалася чудовими сільським краєвидами, бистроплинною і чистою річкою Бистрицею, тут у неї появилися перші поетичні рядки та незборима любов до Батьківщини. Пані Атена старалася приїхати в село кожного року, особливо на Великдень. Тоді вона обов’язково йшла поклонитися батькові, який спочиває тут на цвинтарі, помолитися у церкві, відвідати своїх родичів і давніх друзів. Навіть у роки радянської стагнації вона разом із своїм чоловіком і невтомним борцем за Незалежність В’ячеславом Чорноволом під неослабним наглядом таємних і явних агентів приїжджала до свого рідного села і відверто розмовляла з людьми на наболілі теми. Усе своє життя вона прагнула бачити свій рідний край незалежним і вільним, а своє рідне село – гарним, чистим, привітним; односельчан – освіченими, щасливими, вірними своїй церкві, бо й сама до кінця свого життя була щирою християнкою.

Мешканці села за участю отця Василя Полянка щиро молилися за упокій своєї славної односельчанки Атени Пашко. За пропозицією сільського голови Ярослава Комара бистричани зібрали пожертву, аби найняти Службу Божу за неї в одному з греко-католицьких храмів столиці, а на могилу в Києві покласти квіти.

Побажання громади села виконала пані Марія Поліщук, яка світлою незабудкою вплела у цей прощальний вінок теплі слова свого серця: “Усе. Замовкла, стихла, відболіла й на серці шрами врешті уляглись. Та не здійснилось те, чого хотіла, але здійсниться, вірила, колись!”

Громада села Бистриця (Пруси)

 

Leave a Reply