Майбутнє дрогобицького університету

Саме цій проблемі було присвячене п’яте засідання Дискусійного клубу, яке відбулося минулого четверга, 29 березня. На нього прийшли викладачі цього вишу, студенти, депутати, громадські діячі, журналісти.

“Людей з дипломами стає все більше, а освічених – усе менше”

експерт Олег Дукас, представник Громадянського руху “Відсіч” та громадської організації “Молодіжний прорив”, говорив про місце Дрогобицького університету серед інших вищих навчальних закладів України. В нашій державі навчається понад 2 мільйони 700 тисяч студентів у понад 900 вищих навчальних закладах. Дрогобицький університет є 3-4-го рівня акредитації, таких вишів є 350. Консолідований рейтинг вищих навчальних закладів був складений порталом osvita.ua. на основі трьох рейтингів.

За рейтингом ЮНЕСКО, встановлені індекс якості науково-педагогічного потенціалу, індекс якості навчання, індекс якості міжнародного визнання. На першому місці Київський політехнічний інститут. З педагогічних вишів найвище місце в Національного педагогічного університету імені Драгоманова – 31-ше. Дрогобицький університет займає 170-те місце.

Рейтинг “Компас” відображає оцінку вищого навчального закладу випускниками та працедавцями з точки зору відповідності рівня освітніх послуг потребам ринку праці. Встановлені критерії: задоволеність випускників отриманою освітою, сприйняття роботодавцями вишу, сприйняття експертами, співпраця між вищими навчальними закладами і роботодавцями. В цьому рейтингу оцінювались 234 виші. Київський політехнічний інститут знову зайняв перше місце в цьому рейтингу. З педагогічних вишів найвище місце в Луганського педагогічного університету – 147-ме. В Дрогобицького університету є лише одна складова – задоволення випускників. Решта оцінювання відсутня. Дрогобицький університет зайняв 232-ге місце. Третій рейтинг враховує кількість проіндексованих пошуковими системами сторінок сайту вишу, зовнішні посилання на нього, цитованість ресурсу і таке інше. До цього рейтингу потрапили 137 українських вишів. Це міжнародний рейтинг. З педагогічних вишів найвище місце в Університету Драгоманова – 1747-е. Дрогобицький університет не потрапив до цього рейтингу.

Щодо підрахунку загального консолідованого балу, то до цього рейтингу ввійшло 275 вишів. Дрогобицький університет зайняв 242-ге місце. Серед педагогічних вишів найвище місце у Луганського педагогічного університету. Драгоманівці – другі. Дрогобицький університет – четвертий з кінця серед педагогічних вишів. Тобто, як бачимо, невтішні результати дрогобичан, який рейтинг не візьмеш.

На думку Максима Федиса, представника “Дрогінфо”, судячи з цих рейтингів, у Дрогобичі випускають найгірших випускників у великій кількості.

На риторичне запитання Олександра Магльони, керівника Асоціації “Нові Гори-зонти”: “Якби в Україні було 50 вишів, де би був наш університет?” – відповідь була очевидною. Рейтинг показав реальне місце Дрогобицького університету серед вишів України.

Мирон Цайтлер, викладач біологічного факультету Дрогобицького університету, зауважив, що більшість педагогічних вишів локалізовані в обласних центрах, так що Дрогобич у цьому стосунку не пасе задніх. Нині населення зменшилось, а кількість вишів збільшилася. Випускники шкіл не хочуть поступати у виші, бо зменшується мотивація.

Володимир Кондзьолка, голова Товариства “Юрій Дрогобич”, вважає, що роботодавцем для університету має бути держава. Фактично виходить, що випускників орієнтують на те, аби вони не працювали за фахом. На його думку, маючи базовий рівень знань, людина може освоїти в результаті перекваліфікації іншу професію. Тепер загальний рівень освіти серйозно впав. Попри великий наплив кадрів практично неможливо знайти фахового спеціаліста. Людей з дипломами стає все більше, а освічених – усе менше.

На думку громадського діяча Хосе Турчика, так зване державне замовлення забезпечує потребу кадрів у понад сто відсотків. Тому на одній ставці може бути п’ять учителів. Навіть кращі випускники приречені на те, що не можуть знайти роботу. Якщо на Дрогобиччині вчителів забагато, то, скажімо, в Києві є багато вільних вакансій. Те саме в Херсонській області, Одеській. Ще один парадокс: здебільшого галичани не їдуть працювати в інші області. А чого вартує, скажімо, утворення в Дрогобичі медичного інституту? Які кадри він виховав? А так званий Інститут управління? Це все схеми міністерства освіти, коли про якість навчання не йдеться. “Серед викладачів педуніверситету є такі, яких треба відправити на Соловки”, – сказав він, маючи на увазі, що чимало з них нахабно вимагають у студентів грошей за екзамени.

Степан Макар, голова Громадської ради при Дрогобицькій райдержадміністрації, говорив про платне навчання, яке загострило ситуацію в освіті. Повинне бути державне замовлення, яке має йти знизу догори. Наплодили чимало закладів, тому й такі рейтинги.

Професор Богдан Винницький зауважив, що за Радянської влади основний акцент робився на ідеології, а не на знаннях. Дивіться, скільки є нині університетів, які не відповідають своєму призначенню. У цьому, на його думку, суть проблеми. Він також вважає, що такі хороші університети, як, скажімо, Києво-Могилянська академія, не можуть існувати на ринку. Хороші європейські університети мають багато студентів. Як виживати нашим? Пан професор не погодився з рейтингами, бо, на його думку, не все так добре в тих університетах, які мають високі рейтинги. “Якщо ви показали ці рейтинги, щоб знищити Дрогобицький університет, то це нормально”, – зауважив він, хоча доповідач з цього питання посилався на офіційні видання. На думку пана професора, педінститути є пережитком радянської системи.

Зеновій Квасній, керівник Молодіжного Руху, вважає, що так звані непедагогічні факультети в університеті знижують попит серед вступників.

Святослав Сурма, лідер громадської організації “Небайдужі дрогобичани”, зробив акцент на тому, що університет нині стає основною продуктивною силою в Дрогобичі, бо бюджет міста на тлі зупинки промислових підприємств наповнюється в основному завдяки вишу. На жаль, вчені університету працюють “для себе”, а не створюють різноманітних програм назовні. Відсутня апробація наукових досліджень. Треба дати університету суспільні запити, необхідну організаційну підтримку. Університет – це інтелектуальне осердя Дрогобича. Абсолютна більшість студентів не є активною в повсякденному житті. В оцінці їхньої роботи відсутня графа “громадська активність”.

Віра Чопик, головний редактор газети “Твоя Фортуна”, згадала молоді роки, коли з її класу у виші поступало двоє-троє чоловік, а зараз зі всієї школи не йде вчитися стільки ж. Залишається низьким рівень знань, і викладачі змушені на практичних заняттях фактично читати лекції. Тому важко говорити про майбутнє університету

“ЯКЩО ЗМІНИТЬСЯ СИСТЕМА ФУНКЦІОНУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ, ТОДІ УНІВЕРСИТЕТ МАТИМЕ МАЙБУТНЄ”

Експерт Іван Матковський, викладач Дрогобицького та Люблінського університетів, лідер фракції “Фронт змін” у Дрогобицькій районній раді, зауважив, що створення громадської ради при університеті, як дехто пропонує, не розв’яже проблем. Усі хочуть бути юристами, економістами, а представників робітничих професій нема. Зараз система вищої освіти не функціонує. На Заході є університетська автономія. Приміщення знаходяться на балансі університетів. Університет має право інтелектуальної власності. Це самодостатні структури. Надзвичайно важливою є система фінансування університетів. Тому й виходить, що виші, які не можуть претендувати на державне замовлення, його чомусь мають. Завданням кожного університету є створення нормальної науково-технічної бази. В Польщі, наприклад, викладачі не бігають за студентами, не заганяють їх на пари, бо студенти самі зацікавлені в отриманні якісних знань. Якщо наших студентів можна зустріти в барах, то польські працюють на вихідні, під час канікул, одягаються на секонд-хендах. Студенти повинні бути політично активними. Якщо зміниться система функціонування вищої освіти, тоді університет матиме майбутнє. Закон про освіту, запропонований Табачником, передбачає повну централізацію і розподіл коштів. То чи матиме тоді університет майбутнє?

Олександр Магльона вважає, що завжди слід розпочинати з себе, і на своєму місці робити якісь зміни. В Україні відсутня політична воля на розумних дітей. Що стосується громадських рад, то вони перетворилися на інструмент прислуговування владі.

Богдан Іванців, лідер “Нашої України” в Дрогобичі, зауважив, що дрогобицькі студенти не виявили ініціативи, коли по всій Україні тривали акції проти Табачника. Те саме було під час Помаранчевої революції, коли вони включилися в цей процес уже пізніше. Він має надію, що новий ректор підтримає те все нове й прогресивне, що потрібне Дрогобичу. Саме з університету має формуватись інтелігенція.

Олег Дукас заперечив Богданові Іванціву, бо в Дрогобичі теж була першого вересня минулого року проведена акція проти Табачника. Але саме керівництво університету не зацікавлене в громадській активності студентів. Викладачі підходили до студентів і казали, аби вони не виступали проти міністра освіти, бо матимуть проблеми.

Максим Федис підкреслив, що студенти залякані, а керівництво вишу не зацікавлене в активності студентів. А подивитись на обшарпані аудиторії! Двадцять років в університет фактично нічого не вкладають. Потрібні зміни – або йдемо в тупик. Керівником університету має бути менеджер, а не професор.

Мирон Цайтлер розповів про практичні розробки біологічного факультету щодо рекультивації забруднених нафтою земель. Проте документи, подані бориславській владі, припадають пилюкою. Нині мова йтиме про інший проект – вирощування так званих енергетичних рослин. Вони допомагають знищувати відвали, які важко рекультивувати. Проте розробники проекту мало що отримають. Дещо можна сподіватися від нового закону про захист довкілля. Серед семи пріоритетних завдань на першому місці екологічна свідомість. Є домовленості біологічного факультету Дрогобицького університету з Дрогобицькою райдержадміністрацією, Бориславською та Трускавецькою міськими радами про втілення деяких проектів у життя.

Хосе Турчик вважає, що ситуація в Дрогобицькому університеті напряму відображає те, що нині твориться в державі. Діти з гірських районів Львівщини приходять навчатися до нашого університету. Це найбідніший регіон України. Батьки працюють за кордоном, а дітей влаштовують в університет. А дитина просто не хоче вчитися. Хосе Турчик часто буває в університетах Данії, Голландії, Бельгії, це зовсім інші університети. Бідність нашого університету не дозволяє навіть голову підняти. Мусить щось статися в Україні, аби нарешті викладач став викладачем, а студент студентом. Спробуйте вигнати студента з університету! Він приносить нещасні гроші, які дають можливість працювати викладачу. Можна намалювати собі університет майбутнього, але практично неможливо розв’язати цю проблему.

Олег Косик, керівник Центру громадських експертиз, вважає, що громадську раду при університеті треба створювати, бо не можна все віддавати на відкуп табачникам. В умовах міністерства освіти також має працювати така громадська рада.

Степан Макар вважає, що політики не змогли реформувати освіту. Є намагання влади зробити кишеньковими громадські структури. В кожному з нас сидить добро і зло. Не можна ідеалізувати громадські ради, але й не треба їх відкидати. Громадські організації та влада не повинні бути опонентами і ворогами. Ми повинні запропонувати суспільству позитив. Громадські ради – це п-ростки формування нового громадянського суспільства.

“НАЙГОЛОВНІШИМИ В УНІ-ВЕРСИТЕТІ Є ВСЕ-ТАКИ СТУДЕНТИ”

Мар’яна Костів, студентський декан біологічного факультету Дрогобицького університету, зосередила увагу на проблемах студентського самоврядування. На її думку, найголовнішими в університеті є все-таки студенти. Вона погодилася, що активність студентів зараз знизилась, а кожного року перший курс приходить зовсім інший, ніж попередній. Чим молодший студент, тим менше в нього ініціативи. Щоб загітувати студента до громадської роботи, його треба заохотити. Студенти і викладачі біологічного факультету, коли проводять заходи, мають рівні права.

Володимир Кондзьолка зауважив, що за радянських часів студентська ініціатива каралась, а зараз студенти мають всі можливості втілювати в життя свої ініціативи, але не користуються цим.

Хосе Турчик переконаний, що мама з Турківського району пришле сина на навчання до Дрогобицького університету, він не знає таблички множення, вона платитиме викладачам і казатиме, що ті беруть хабарі.

Олександр Магльона не погодився з тим, що студентська маса абсолютно інертна. Є яскраві приклади особистостей, і активний студент завжди знайде свою дорогу в житті. Не можна, однак, сподіватися, що студенти самотужки зможуть розв’язати проблеми університету.

Зеновій Квасній переконаний, що більшу роль, ніж студентське самоврядування, відіграють профспілкові організації. Профком не мав би займатися студентами, але виникає реальна необхідність їм допомагати. Профкоми різних факультетів взаємодіють між собою у проведенні різних заходів. Проблемним є фінансування, яке скоротилося в профкомі, а відтак – менше коштів надається на різні заходи.

Мирон Цайтлер зауважив, що в 2008 році прийнята Концепція національно-патріотичного виховання молоді, але в ній нема жодного слова про християнство.

Михайло Ваврин, депутат Дрогобицької міської ради, сказав, що в державі сформувалась аморальна більшість. Чимало українців думають, як обійти закон. Не має значення, чи ти студент, чи ти професор. Багато залежить від душі людини. Нині в Дрогобичі глушать свого виробника, то чого можна очікувати від студента чи викладача?

Підводячи підсумки дискусії, можна зробити висновки, що Дрогобицький університет ще не піднявся на належну висоту. Він залишається монопольним утворенням у Дрогобичі, але ще не вповні виконує свою високу роль, як це мало би бути в європейському місті. З іншого боку, і влада, і громада ще не доросли до усвідомлення ролі університету.

Анатолій ВЛАСЮК

Leave a Reply