Новини за тиджень

СЕНДАК МАЄ ДОВІРУ?

Минулого четверга, 29 березня, на сесії Дрогобицької районної ради вкотре не вистачило голосів, аби висловити недовіру голові Дрогобицької районної державної адміністрації, членові Партії регіонів Михайлові Сендаку. Абсолютна більшість депутатів утрималася при голосуванні. Це тим більше дивно, що з 94 депутатів є лише один представник Партії регіонів, а всі решта належать до так званих національно-демократичних сил. Успіхів Михайла Сендака в керівництві районом не видно. То чому народні обранці дискредитують своє високе звання і не виконують передвиборчих обіцянок? А куди дивляться лідери партій, чиї представники своєю мовчазною згодою дискредитують високе звання депутата?

СУДДЯ ВІДМІНИВ СВОЄ РІШЕННЯ

Минулої п’ятниці, 30 березня, Дрогобицький суд відмінив своє рішення щодо блокування рахунку Максима Федиса, представника “Дрогінфо”. Як відомо, проректор Дрогобицького університету Мирон Чернець подав позов на захист честі та гідності, угледівши в одній із “казочок”, опублікованих на “Дрогінфо”, своє ім’я. Рішення судді було очевидним, бо в результаті розгляду справи ще не з’ясовано, кому належить ресурс “Дрогінфо”, а без цього неможливо пред’являти претензії саме Максимові Федису. Наступне судове засідання має відбутися 30 квітня, і це вже буде розгляд справи по суті. Поза тим “Дрогінфо” підтримав Комітет захисту українських журналістів. У надісланому повідомленні говориться, що єдиною протидією упередженості суду та закулісним діям недоброзичливців незалежних мас-медіа у Дрогобичі є солідарні дії журналістів та громадськості. Комітет захисту українських журналістів має намір вдаватися до акцій підтримки журналістів із Дрогобича, які відстоюють своє право на професію та свободу слова. Подібний позов є також проти газети “Гомін Галичини” і редактора Анни Баневської.

САКУРА БІЛЯ РАТУШІ

Минулого тижня діти зі спільноти “Дивовижні долоні”, що діє при “Карітасі” Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, посадили біля ратуші саджанець сакури. Тепер вони доглядатимуть за ним.

Ідея належить відомому громадському діячеві Хосе Турчику, який упродовж десятиліть виношує задум посадити в місті екзотичні дерева. Саджанці сакури вже прийнялися біля його будинку, а тому він передав деревця дітям.
Подібна практика висаджування дерев вже була в Дрогобичі. Всі пам’ятають, з яким трепетом молоді подружжя робили це в Парку новонароджених, що на вулиці Пилипа Орлика. Але потім саму територію занехаяли, хоча окремі деревця ростуть і нині.

Профанацією й відвертим знущанням над громадою стала акція про буцімто висаджені сто тисяч саджанців у Дрогобичі. Окремі з цих екземплярів можна побачити, але якби справді в Дрогобичі посадили стільки дерев, то місто перетворилося б у райський куточок на планеті Земля.
Ініціатива Хосе Турчика заслуговує на підтримку. І дійсно, навіщо нам сумнозвісні ініціативи від влади, якщо кожен дрогобичанин може посадити деревце – і не обов’язково екзотичне…

Анатолій ВЛАСЮК

ХТО ДОЗВОЛИВ ВИВЕЗТИ ФРЕСКИ БРУНО ШУЛЬЦА?

 Нещодавно в журналі “Weekly.ua” (N7, 2012 рік) була вміщена стаття “Повернення Бруно Шульца”. В ній коротко викладена історія про вивезення із Дрогобича в Ізраїль фресок Бруно Шульца. Зокрема, автор пише: “… офіційні особи Яд Вашема (музею Голокосту – ред.) стверджують, що вивозили фрески зі згоди місцевої влади”. Як відомо, тоді міським головою Дрогобича теж був Олексій Радзієвський, а його заступником з гуманітарних питань – нинішній секретар міської ради Тарас Метик. Інформація про те, що фрески Бруно Шульца були вивезені, а фактично вкрадені за згодою тодішньої дрогобицької влади, гуляє різними виданнями вже впродовж багатьох років, але Олексій Радзієвський і Тарас Метик зберігають партизанське мовчання.

 ВТРАТИЛИ СОВІСТЬ 22 РОКИ ТОМУ?

 Як відомо, Дрогобич був першим містом в Україні, де, відповідно до рішення міської ради про Національну символіку, було піднято синьо-жовте знамено на вежі Ратуші. Трапилося це 2 квітня 1990 року. З нагоди 22-ої річниці вікопомної події цього понеділка в ратуші зібралися представники громадськості на урочисту сесію. Було виголошено багато правильних слів, у тім числі й депутатами першого демократичного скликання, але не полишало відчуття наруги над нашим державним символом. За відсутності Олексія Радзієвського, який удруге за час своєї нинішньої каденції відсутній на подібних зібраннях (може, совість мучить, бо свого часу, будучи компартійним лідером, він не був на боці тих, хто піднімав український прапор?) сесію вів Тарас Метик. Що робить буцімто націоналіст у цій команді? А як пояснити прогинання перед будь-якою владою Віри Байси, радника міського голови? Ці люди діють за принципом: і нашим, і вашим? Чи, вірніше, дбають лише про власне благополуччя? Декілька депутатів першого демократичного скликання на знак протесту не прийшли на урочисту сесію. Ось тільки їхній протест мовчазний…

ЗЛОЧИН ПРОТИ КУЛЬТУРИ, АБО КОЛИ МИХАЙЛО ШАЛАТА ВИДАСТЬ П’ЯТИЙ ТОМ ЗБІРНИКА “ДРОГОБИЧЧИНА – ЗЕМЛЯ ІВАНА ФРАНКА”?

 Нещодавно на розширених зборах Товариства “Бойківщина” йшла мова про випуск п’ятого тому збірника “Дрогобиччина – земля Івана Франка”. Це була своєрідна реакція на вміщену в “Тустані” критичну статтю щодо цього. Присутні внесли ряд пропозицій, а саме: створити громадську комісію із представників різних громадських і політичних організацій м.Дрогобича і Дрогобиччини для виявлення питання видання 5-го тому збірника “Дрогобиччина – земля Івана Франка”; підготувати звернення до членів редакційної колегії збірника “Дрогобиччина – земля Івана Франка” щодо переформатування редколегії і активізації її діяльності, оскільки подальша бездіяльність у цьому питанні означатиме злочин перед культурою нашого регіону; провести відкрите громадське розслідування щодо дезорганізуючої та деструктивної ролі Михайла Шалати, головного редактора збірника “Дрогобиччина – земля Івана Франка”, який на 15 років затягнув видання 5-го тому збірника і в діяльності якого виявлена ціла низка зумисних гальмівних заходів, хитрувань, нечесностей; провести відкрите громадське розслідування щодо долі коштів, які були виділені дрогобицьким земляцтвом у США на видання 5-го тому збірника “Дрогобиччина – земля Івана Франка”; провести відкрите громадське розслідування щодо ролі М.Шалати у зриві видання наукового збірника, присвяченого ювілеєві Дрогобицької гімназії, оскільки до збірника була підготовлена велика кількість наукових матеріалів, над якими працювали фахові історики і краєзнавці, були подані спогади і фото-матеріали, що мали історично-меморіальну вартість; створити ініціативну групу для організації названих заходів. Чи втілять у життя ці пропозиції, покаже час. Нині єдиним гальмівним фактором є той, що 3 квітня Михайло Шалата відсвяткував свій 75-літній ювілей, з чим його щиро вітаємо. Безперечно, Михайло Йосипович вніс велику лепту в розвиток українського літературознавства, беззастережними є його заслуги в просвітянському та громадському житті Дрогобича, однак заради справедливості й сотень людей, які подали свої статті, документи, фотоматеріали все ж слід довести до логічного завершення видання п’ятого тому збірника “Дрогобиччина – земля Івана Франка” та наукового збірника, присвяченого ювілеєві Дрогобицької гімназії. Інакше нащадки нас не зрозуміють…

 ВАСИЛЬ ПЕЦЮХ ЗАХИЩАЄ СТЕБНИЧАНИНА

 Міський голова Стебника Василь Пецюх написав листа Голові апеляційного суду Львівської області п. В. Государському, в якому просить справделиво розглянути справу стебничанина Петра Пуціва, який знаходиться в ув’язненні, а дружина з трьома дітьми, в тім числі й з одним інвалідом, проживає на 12 квадратних метрах. Дрогобицький міськрайонний суд визначив йому покарання в 4 чотири роки та 1 місяць позбавлення волі. На думку дружини засудженого, судом не були застосовані норми Закону про звільнення його від відповідальності за давністю скоєння злочинів та закінченням строків для притягнення до кримінальної відповідальності.

 Джерело: Тустань

Leave a Reply