Михайло Сендак проти Романа Ілика, або Вибір без вибору

Схоже, що символічна дата – 9 травня – стала неофіційним початком відліку передвиборчої кампанії в Україні. Влада й опозиція прагнуть перемоги – кожна своєї.
Що стосується Дрогобиччини, то, швидше за все, в Адміністрації Президента ставку зроблять на Михайла Сендака, голову Дрогобицької районної державної адміністрації, хоча, очевидно, він ітиме як самовисуванець, а офіційно від Партії регіонів можуть висунути Лева Грицака, генерального директора трускавецького санаторію “Карпати”. Будуть й інші самовисуванці, які формально представлятимуть дружні до Партії регіонів політичні сили.
Що стосується Комітету опору диктатурі, то тут ставку зробили на Романа Ілика, голову Львівської обласної організації “Батьківщини”. З боку національно-демократичних сил будуть й інші самовисуванці, які фактично представлятимуть партії різного політичного забарвлення. Наприклад, від “Свободи” піде Михайло Задорожний, від Партії захисників Вітчизни – Павло Барнацький, від Громадянської позиції – Віктор Возняк.
Мабуть, не слід говорити, що Партія регіонів завжди робить ставку на найбільш цинічних і аморальних політиканів, аби за допомогою адміністративного ресурсу та підкупу виборців привести до влади свою людину, якою можна маніпулювати й постійно тримати на гачку, лякаючи компроматом.
Михайлові Сендаку для повного щастя не вистачало ще стати народним депутатом України. Мабуть, ні в кого немає сумнівів, якій політичній силі він служитиме в парламенті, якщо Бог пригорне небо до його ніг. Але при цьому його хлібодавці не враховують, що Михайло Сендак насамперед вирішує власні шкурні інтереси, тому в залежності від політичної ситуації поводить себе, як хамелеон. Що стосується його ймовірної законотворчої діяльності, то, мабуть, ні в кого не виникає сумнівів, що в цій царині він повний профан, і жодний помічник-консультант йому в цьому не зарадить.
Що стосується Романа Ілика, то, здається, Комітет опору диктатурі робить ведмежу послугу Партії регіонів й Адміністрації Президента, якщо мова не йде про змову на державному рівні. З усіх імовірних кандидатур Роман Ілик з боку національно-демократичних сил на Дрогобиччині має чи не найнижчий рейтинг, і навіть належність до “Батьківщини” чи нещодавнє солідарне голодування з Юлією Тимошенко не здатні суттєво його підняти.
Цьогорічна передвиборча кампанія, мабуть, буде найбруднішою в історії незалежної України. Тонни компромату на ймовірних суперників уже чекають свого часу в передвиборчих штабах. Як не дивно, у виграшному стані знаходиться Михайло Сендак. Його вже стільки критикували, що люди звикли до цього, а знайти щось новеньке і свіженьке навряд чи вдасться навіть найзапеклішим його опонентам.
Звісно, на підтримку, з одного боку, Михайла Сендака влада, а, з іншого боку, опозиція на підтримку Романа Ілика кинуть значні сили. Але знову ж таки регіонали будуть у виграшному стані. Їхніх самовисуванців буде не так багато, порівняно з самовисуванцями від національно-демократичних сил, які самознищуватимуть один одного. З іншого боку, де ви бачили, щоби після прийняття рішення Комітетом опору диктатурі, який, до речі, в Дрогобичі вже не збирався більше двох місяців, чи Координаційною радою Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини всі одностайно виконували проголосоване? Як приклад, маємо голосування дрогобицьких депутатів на сесіях. Їхні очільники приймають одне рішення, а вони голосують так, як їм “підказує” Олексій Радзієвський. І при цьому, зауважте, жодного покарання за порушення партійної дисципліни. Так що за члена “Батьківщини”, якого висунули по округу, ніхто з представників національно-демократичних сил щиро не агітуватиме, тому що єдність вичерпується глибиною власної кишені. Саме на цьому й можуть зіграти сили, лояльні до режиму Януковича.
Але влада й опозиція можуть задумувати собі одне, а люди завжди роблять по-своєму. Так і в цьому випадку. Неофіційні соціологічні опитування підтверджують, що найбільшою популярністю на наших теренах нині користується Михайло Задорожний. Мабуть, ні в кого не виникає сумнівів, що він балотуватиметься до Верховної Ради України, навіть якщо “Свобода”, яку він представляє, заборонить йому це робити. І хоча в Бориславі його рейтинг нульовий, а в Трускавці малий, зате в Дрогобичі та Дрогобицькому районі достатньо високий. Ще невідомо, чи ці симпатії виллються в голоси виборців й чи не станеться за цих п’ять місяців до виборів якихось обставин, що завадять Михайлові Задорожному балотуватись, але якби вибори відбулися найближчої неділі, найбільше голосів набрав би саме він.
Практика попередніх років показує, що перемагають, як правило, ті, хто має найбільшу підтримку в Дрогобичі та Стебнику. В Стебнику в Михайла Задорожного є серйозний конкурент – Тарас Курчик, якщо він зважиться протистояти Романові Ілику, адже належить до дружнього “Батьківщині” Народного Руху України, а в Дрогобичі посильну допомогу Михайлові Сендаку надаватиме Олексій Радзієвський, який відчув зміну київського вітру й терміново “подружився” з очільником Дрогобицького району.
Михайлові Сендаку, на відміну від інших конкурентів, буде відкрите зелене світло під час зустрічей з трудовими колективами і виборцями в Трускавці та Бориславі, де при владі представники нібито опозиційного до Партії регіонів Фронту змін. А, з іншого боку, на Дрогобиччині не та “Свобода”, що у Львові чи в Тернопільській області, так що розраховувати Михайлові Задорожному лише на імідж цієї політичної сили не доводиться.
За великим рахунком, великої боротьби за мандат народного депутата України на Дрогобиччині не було би. Досить оцінити патріотизм і професіоналізм кожного, аби зрозуміти хто є хто. Але в нас люди дають себе купити – причому негідно, мало не відверто, в душі зневажаючи тих, за кого голосуватимуть. Цим і користуються кандидати в депутати. Хто більше збреше, більше пообіцяє, більше дасть знедоленому виборцю, той і виграє.
В кінцевому результаті, хто би не прийшов від Дрогобиччини до українського парламенту, він не гратиме жодної ролі в державотворенні України. По-перше, тому, що сам нічого не зробить, по-друге, що буде прив’язаний або до влади, або до опозиції, по-третє, що треба все-таки бути особистістю. Головне завдання для виборців, аби Дрогобиччину нарешті представляла гідна людина. Впораємося? Чи знову продамося за шмат гнилої ковбаси, як у випадку з Лавриновичем чи Димінським?
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»

Джерело: Трускавецький вісник

  1. Дульсинея ДрогобицькаДульсинея Дрогобицька10-19-2012

    ВСЯ ДРОГОБИЧЧИНА ЗНАЄ, ЩО ІЛИК ЗА
    МІСЦЕ В ОБЄДНАНІЙ ОПОЗИЦІЇ ЗАГНАВ 150 МІЛЬОНІВ ДОЛЯРІВ. А ви співаєте йому
    дифірамби. Почитайте краще про нього статтю “Справжнє обличчя Ілика”, про те,
    як він усіх вас мав у носі – http://shodnica-zemresyrs.ru/spravgne-lyce-ilyka/#more-2418

    цей кончений йде відібрати у всіх нас останні труси. Якщо ви
    готові ділитися з ним ще й своїми трулями, то вихваляйте його на своїх сайтиках
    і далі.

Leave a Reply