Я не маю жодних сумнівів

Я не маю жодних сумнівів у тому, що теперішня трускавецька влада мусить піти. Не знаю, чи гонорово, чи озираючись, під улюлюкання громади, чи потайки, чи якось інакше. Вона просто мусить піти, бо дискредитувала себе остаточно і повністю.
Я свідомо не назву у цій своїй статті жодного прізвища. Свідомо не писатиму, чим саме влада дискредитувала себе, бо тоді обов’язково щось пропущу і мене мучитиме сумління, що не виклав все від А до Я. А люди розуміють, про що йде мова. Свідомо не ділитиму депутатів на хороших та поганих – достатньо, що їх вже і так розділили у мерії. І «хороші» раді, що вони потрапили до цього розряду, а «погані» або ображаються і мстять, або намагаються «виправитися».
Я свідомо не критикуватиму трускавецьку владу, адже вона, така самозакохана і впевнена у своїй святості, нездатна подякувати за конструктивну критику і всюди бачить тільки ворогів.
Я свідомо не зачіпатиму колаборантів, адже вони – гидь і відплата для них буде страшною.
Та я свідомо очікую на той час, коли Трускавець зітхне з полегшенням і скаже: «Звершилося!». Адже я не маю жодних сумнівів у тому, що такий час настане і прийде він швидше, ніж мав би прийти згідно калькуляцій.
Хто скаже добре слово про теперішню трускавецьку владу? Споживачі комунальних послуг? Працівники комунальних підприємств? Підприємці? Творчі люди? Журналісти? Пенсіонери? Пасажири чи власники автомобілів? Безробітні чи ті, що працюють? Корінні трускавчани чи ті, хто сюди приїхав, щоб запобігти імбрідінгу? Хто?!!
Кому стало краще від того, що попередня влада Трускавця пішла і прийшла нова, оця? Невже простим людям? Невже патріотам, які плакали при відкритті пам’ятників? Невже сім’ям, котрі раділи з молодого мера та молодої команди депутатського корпусу? Невже одиноким, чиї квартир розподілені ще до моменту настання їхньої смерті? Невже комусь стало краще?!!
Та треба визнати, що все-таки комусь стало краще. Та ми обіцяли, що прізвищ вказувати не будемо. Бо якби їм не стало краще, то вони не лягали б під амбразуру і не шукали б добра там, де його нема. Не лукавили б у мороці свого словоблуддя і не видавали б біле за чорне, а чорне за біле. Не кивали б на минуле, а дивилися б у майбутнє. Не боялися б правдивого слова і не закривали очі на очевидні речі. Та їх влаштовує ця влада, бо вони при ній можуть збагатитися, змогли відкати збільшити з 10-15% аж до 30%, можуть тішитися тим, що жирують за людський рахунок. Якщо вони думають, що хтось їм заздрить, то вони помиляються. Їм можна тільки поспівчувати. Адже ніщо нікуди безслідно не зникає і людська кривда повертається до кривдника. Кривда звільнених з роботи, кривда зневажених фахівців, кривда несправедливо ображених, незаконно позбавлених засобів до існування, кривда тих євангельських «малих», на сторожі яких ніби ніхто й не стоїть, а все-таки вони не зайві в цьому світі і в цьому місті.
Я не маю жодних сумнівів, що в остаточному результаті Добро переможе Зло як на глобальному, так і на місцевому рівні. Як не маю сумнівів у тому, що Зло прийшло до нас під маскою Добра і тільки потім показало свою справжню морду з хижим оскалом. Я не маю жодних сумнівів, що ера криміналітету не вічна і хоча 90-ті роки показали, що ця ера страшна і вона може час від часу повертатися, та вірю у краще майбутнє свого міста і своєї країни.
Замість чистого – брудне місто, замість перспективного – безперспективне, замість зручного та комфортного – незручне та некомфортне. Та все це просто слова, чергові слогани чергових політичних воєн. За ними нема змісту, як нема змісту в діях теперішньої трускавецької влади, котра живе сама по собі, а громада – сама по собі, терплячи цю несправедливу надбудову над собою, цей інститут насильства в особі насильників. Такий закон. Dura lex sed lex.
Після бурі з-за хмар виглядає сонечко. Після морозів настає відлига. Після ночі наступає ранок. Після страждань тут нас очікує радість там. Після сліз колись буде сміх. Як після радості мусили наступити сльози. Бо в нас вже з жиру бісилися від доброго життя і Трускавець фактично покараний цією владою. Адже від добра добра не шукають, а ми попробували.
Я не маю жодних сумнівів, що мене звинувачуватимуть в істериці, в намаганні обілити владу минулу та очорнити владу сучасну, в упередженості та необ’єктивності. Хтось скаже: «Подивіться, та вони стараються, та вони пробують щось робити, дайте їм час, дайте їм шанс!». Але час змарнований, шанс втрачений, сусіди нас обганяють і сміються з нас, місто перетворюється у таке собі провінційне селище, а самодури чекають за це все ще й якоїсь похвали. Євро без футболістів, тарифи без думки громади, депутати без власної думки, а виконком як ручний інструмент для політичної мастурбації партійних імпотентів. І над цим всім – страшна чорна біда, котра хмарою затулила все те світле, що могло б бути, а чого нема. Бо навіть природа показує, що в нас два останні роки і Дні міста, і незалежності, і інші публічні заходи перестали бути святами, перетворившись у слякоть. Бо хіба є з чого радіти? Коли в помешканні покійник, пісень не співають. Коли в рідній хаті ворог, в долоні не плещуть. Коли не знаходиш, а губиш, то тішитися нема з чого.
Два роки коту під хвіст. Кожен новий день приносить нові порції – знущання, цинізм, брехню, грабунок, образи, насмішки. Окупанти приходили та відходили, а більше зла від них чинив хіба «свій», вічний прислужник окупантів, колаборант. Котрий не мав честі та гідності і котрий казав, що дощ падає, коли йому плювали в очі. Як та курва з прислів’я.
Та все так не буде, говорить народна мудрість і прийде час, що вся ця нечисть згине, як віск від вогню, розвіється, як дим. Огидні діла та хитрі рішення будуть змазані, як і їхні винуватці. Потомки відповідатимуть за своїх батьків і шкода тих потомків. Як шкода втраченого часу та змарнованих можливостей Трускавця. Суєта суєт навколо конкретних питань крутиться навколо відсутності стратегії розвитку міста та наявності стратегії розвитку власного бізнесу чи власних доходів. За мудрими словами та коментарями – хитрі амбіції та не менш хитрі власні інтереси. Іменем закону прикриваються найбільші беззаконники. Але я не маю жодних сумнівів, що все так не буде.
Бо прийде час і він вже скоро, коли все кодло тікатиме світ за очі від гніву людського і проклинатиме ту годину, коли збрела їм у голову думка обманути власний народ – своїх сусідів, нещодавніх приятелів, знайомих та незнайомих мешканців цього міста та цього краю. Прийде час і ось він вже надходить, коли прийдеться відповісти за кожне своє темне діло та лукаве слово, коли не допоможуть ніякі піарщики і не буде адвоката, а пролунає одностайний засуд: «Винен! Винні!».
Я не маю жодних сумнівів у тому, що далі вдень сходитиме та заходитиме сонце, а вночі нам світитиме місяць, що ріки тектимуть вниз, а пара підніматиметься вверх. Я не сумніваюся, що ми повернемо шанс розвитку, а не занепаду, розквіту, а не руйнації, слави, а не ганьби. Як за чорною смугою повинна настати світла, так і після цієї влади повинна прийти інша, яка зможе вивести Трускавець з руїни, призупинити цю деградацію, повернути вектор у потрібне русло – потрібне для громади, а не для окремих ненаситних балаболів.
Я не маю жодних сумнівів у тому, що теперішня трускавецька влада мусить піти. Не знаю, чи гонорово, чи озираючись, під улюлюкання громади, чи потайки, чи якось інакше. Вона просто мусить піти, бо дискредитувала себе остаточно і повністю. Можна багато пояснювати, чому і як це сталося і стається надалі, але не варто товкти воду у ступі.
Я не просто чекаю цього дня, я наближаю його – своїми думками, своїми словами, своїми діями, своїми активністю та невтомністю, своїми молитвами. І буду радий, якщо нас, активних та небайдужих, з кожним днем буде щораз більше. І ми наближатимемо падіння Зла, котре проникло в нашу домівку, в наш Трускавець.

 

Я не маю жодних сумнівів у тому, що теперішня трускавецька влада мусить піти. Не знаю, чи гонорово, чи озираючись, під улюлюкання громади, чи потайки, чи якось інакше. Вона просто мусить піти, бо дискредитувала себе остаточно і повністю.

 

Я свідомо не назву у цій своїй статті жодного прізвища. Свідомо не писатиму, чим саме влада дискредитувала себе, бо тоді обов’язково щось пропущу і мене мучитиме сумління, що не виклав все від А до Я. А люди розуміють, про що йде мова. Свідомо не ділитиму депутатів на хороших та поганих – достатньо, що їх вже і так розділили у мерії. І «хороші» раді, що вони потрапили до цього розряду, а «погані» або ображаються і мстять, або намагаються «виправитися».

 

Я свідомо не критикуватиму трускавецьку владу, адже вона, така самозакохана і впевнена у своїй святості, нездатна подякувати за конструктивну критику і всюди бачить тільки ворогів.

 

Я свідомо не зачіпатиму колаборантів, адже вони – гидь і відплата для них буде страшною.

 

Та я свідомо очікую на той час, коли Трускавець зітхне з полегшенням і скаже: «Звершилося!». Адже я не маю жодних сумнівів у тому, що такий час настане і прийде він швидше, ніж мав би прийти згідно калькуляцій.

 

Хто скаже добре слово про теперішню трускавецьку владу? Споживачі комунальних послуг? Працівники комунальних підприємств? Підприємці? Творчі люди? Журналісти? Пенсіонери? Пасажири чи власники автомобілів? Безробітні чи ті, що працюють? Корінні трускавчани чи ті, хто сюди приїхав, щоб запобігти імбрідінгу? Хто?!!

 

Кому стало краще від того, що попередня влада Трускавця пішла і прийшла нова, оця? Невже простим людям? Невже патріотам, які плакали при відкритті пам’ятників? Невже сім’ям, котрі раділи з молодого мера та молодої команди депутатського корпусу? Невже одиноким, чиї квартир розподілені ще до моменту настання їхньої смерті? Невже комусь стало краще?!!

 

Та треба визнати, що все-таки комусь стало краще. Та ми обіцяли, що прізвищ вказувати не будемо. Бо якби їм не стало краще, то вони не лягали б під амбразуру і не шукали б добра там, де його нема. Не лукавили б у мороці свого словоблуддя і не видавали б біле за чорне, а чорне за біле. Не кивали б на минуле, а дивилися б у майбутнє. Не боялися б правдивого слова і не закривали очі на очевидні речі. Та їх влаштовує ця влада, бо вони при ній можуть збагатитися, змогли відкати збільшити з 10-15% аж до 30%, можуть тішитися тим, що жирують за людський рахунок. Якщо вони думають, що хтось їм заздрить, то вони помиляються. Їм можна тільки поспівчувати. Адже ніщо нікуди безслідно не зникає і людська кривда повертається до кривдника. Кривда звільнених з роботи, кривда зневажених фахівців, кривда несправедливо ображених, незаконно позбавлених засобів до існування, кривда тих євангельських «малих», на сторожі яких ніби ніхто й не стоїть, а все-таки вони не зайві в цьому світі і в цьому місті.

 

Я не маю жодних сумнівів, що в остаточному результаті Добро переможе Зло як на глобальному, так і на місцевому рівні. Як не маю сумнівів у тому, що Зло прийшло до нас під маскою Добра і тільки потім показало свою справжню морду з хижим оскалом. Я не маю жодних сумнівів, що ера криміналітету не вічна і хоча 90-ті роки показали, що ця ера страшна і вона може час від часу повертатися, та вірю у краще майбутнє свого міста і своєї країни.

 

Замість чистого – брудне місто, замість перспективного – безперспективне, замість зручного та комфортного – незручне та некомфортне. Та все це просто слова, чергові слогани чергових політичних воєн. За ними нема змісту, як нема змісту в діях теперішньої трускавецької влади, котра живе сама по собі, а громада – сама по собі, терплячи цю несправедливу надбудову над собою, цей інститут насильства в особі насильників. Такий закон. Dura lex sed lex.

 

Після бурі з-за хмар виглядає сонечко. Після морозів настає відлига. Після ночі наступає ранок. Після страждань тут нас очікує радість там. Після сліз колись буде сміх. Як після радості мусили наступити сльози. Бо в нас вже з жиру бісилися від доброго життя і Трускавець фактично покараний цією владою. Адже від добра добра не шукають, а ми попробували.

 

Я не маю жодних сумнівів, що мене звинувачуватимуть в істериці, в намаганні обілити владу минулу та очорнити владу сучасну, в упередженості та необ’єктивності. Хтось скаже: «Подивіться, та вони стараються, та вони пробують щось робити, дайте їм час, дайте їм шанс!». Але час змарнований, шанс втрачений, сусіди нас обганяють і сміються з нас, місто перетворюється у таке собі провінційне селище, а самодури чекають за це все ще й якоїсь похвали. Євро без футболістів, тарифи без думки громади, депутати без власної думки, а виконком як ручний інструмент для політичної мастурбації партійних імпотентів. І над цим всім – страшна чорна біда, котра хмарою затулила все те світле, що могло б бути, а чого нема. Бо навіть природа показує, що в нас два останні роки і Дні міста, і незалежності, і інші публічні заходи перестали бути святами, перетворившись у слякоть. Бо хіба є з чого радіти? Коли в помешканні покійник, пісень не співають. Коли в рідній хаті ворог, в долоні не плещуть. Коли не знаходиш, а губиш, то тішитися нема з чого.

 

Два роки коту під хвіст. Кожен новий день приносить нові порції – знущання, цинізм, брехню, грабунок, образи, насмішки. Окупанти приходили та відходили, а більше зла від них чинив хіба «свій», вічний прислужник окупантів, колаборант. Котрий не мав честі та гідності і котрий казав, що дощ падає, коли йому плювали в очі. Як та курва з прислів’я.

 

Та все так не буде, говорить народна мудрість і прийде час, що вся ця нечисть згине, як віск від вогню, розвіється, як дим. Огидні діла та хитрі рішення будуть змазані, як і їхні винуватці. Потомки відповідатимуть за своїх батьків і шкода тих потомків. Як шкода втраченого часу та змарнованих можливостей Трускавця. Суєта суєт навколо конкретних питань крутиться навколо відсутності стратегії розвитку міста та наявності стратегії розвитку власного бізнесу чи власних доходів. За мудрими словами та коментарями – хитрі амбіції та не менш хитрі власні інтереси. Іменем закону прикриваються найбільші беззаконники. Але я не маю жодних сумнівів, що все так не буде.

 

Бо прийде час і він вже скоро, коли все кодло тікатиме світ за очі від гніву людського і проклинатиме ту годину, коли збрела їм у голову думка обманути власний народ – своїх сусідів, нещодавніх приятелів, знайомих та незнайомих мешканців цього міста та цього краю. Прийде час і ось він вже надходить, коли прийдеться відповісти за кожне своє темне діло та лукаве слово, коли не допоможуть ніякі піарщики і не буде адвоката, а пролунає одностайний засуд: «Винен! Винні!».

 

Я не маю жодних сумнівів у тому, що далі вдень сходитиме та заходитиме сонце, а вночі нам світитиме місяць, що ріки тектимуть вниз, а пара підніматиметься вверх. Я не сумніваюся, що ми повернемо шанс розвитку, а не занепаду, розквіту, а не руйнації, слави, а не ганьби. Як за чорною смугою повинна настати світла, так і після цієї влади повинна прийти інша, яка зможе вивести Трускавець з руїни, призупинити цю деградацію, повернути вектор у потрібне русло – потрібне для громади, а не для окремих ненаситних балаболів.

 

Я не маю жодних сумнівів у тому, що теперішня трускавецька влада мусить піти. Не знаю, чи гонорово, чи озираючись, під улюлюкання громади, чи потайки, чи якось інакше. Вона просто мусить піти, бо дискредитувала себе остаточно і повністю. Можна багато пояснювати, чому і як це сталося і стається надалі, але не варто товкти воду у ступі.

 

Я не просто чекаю цього дня, я наближаю його – своїми думками, своїми словами, своїми діями, своїми активністю та невтомністю, своїми молитвами. І буду радий, якщо нас, активних та небайдужих, з кожним днем буде щораз більше. І ми наближатимемо падіння Зла, котре проникло в нашу домівку, в наш Трускавець.

 

Джерело: Трускавецький вісник

Я не маю жодних сумнівів у тому, що теперішня трускавецька влада мусить піти. Не знаю, чи гонорово, чи озираючись, під улюлюкання громади, чи потайки, чи якось інакше. Вона просто мусить піти, бо дискредитувала себе остаточно і повністю.

Я свідомо не назву у цій своїй статті жодного прізвища. Свідомо не писатиму, чим саме влада дискредитувала себе, бо тоді обов’язково щось пропущу і мене мучитиме сумління, що не виклав все від А до Я. А люди розуміють, про що йде мова. Свідомо не ділитиму депутатів на хороших та поганих – достатньо, що їх вже і так розділили у мерії. І «хороші» раді, що вони потрапили до цього розряду, а «погані» або ображаються і мстять, або намагаються «виправитися».

Я свідомо не критикуватиму трускавецьку владу, адже вона, така самозакохана і впевнена у своїй святості, нездатна подякувати за конструктивну критику і всюди бачить тільки ворогів.

Я свідомо не зачіпатиму колаборантів, адже вони – гидь і відплата для них буде страшною.

Та я свідомо очікую на той час, коли Трускавець зітхне з полегшенням і скаже: «Звершилося!». Адже я не маю жодних сумнівів у тому, що такий час настане і прийде він швидше, ніж мав би прийти згідно калькуляцій.

Хто скаже добре слово про теперішню трускавецьку владу? Споживачі комунальних послуг? Працівники комунальних підприємств? Підприємці? Творчі люди? Журналісти? Пенсіонери? Пасажири чи власники автомобілів? Безробітні чи ті, що працюють? Корінні трускавчани чи ті, хто сюди приїхав, щоб запобігти імбрідінгу? Хто?!!

Кому стало краще від того, що попередня влада Трускавця пішла і прийшла нова, оця? Невже простим людям? Невже патріотам, які плакали при відкритті пам’ятників? Невже сім’ям, котрі раділи з молодого мера та молодої команди депутатського корпусу? Невже одиноким, чиї квартир розподілені ще до моменту настання їхньої смерті? Невже комусь стало краще?!!

Та треба визнати, що все-таки комусь стало краще. Та ми обіцяли, що прізвищ вказувати не будемо. Бо якби їм не стало краще, то вони не лягали б під амбразуру і не шукали б добра там, де його нема. Не лукавили б у мороці свого словоблуддя і не видавали б біле за чорне, а чорне за біле. Не кивали б на минуле, а дивилися б у майбутнє. Не боялися б правдивого слова і не закривали очі на очевидні речі. Та їх влаштовує ця влада, бо вони при ній можуть збагатитися, змогли відкати збільшити з 10-15% аж до 30%, можуть тішитися тим, що жирують за людський рахунок. Якщо вони думають, що хтось їм заздрить, то вони помиляються. Їм можна тільки поспівчувати. Адже ніщо нікуди безслідно не зникає і людська кривда повертається до кривдника. Кривда звільнених з роботи, кривда зневажених фахівців, кривда несправедливо ображених, незаконно позбавлених засобів до існування, кривда тих євангельських «малих», на сторожі яких ніби ніхто й не стоїть, а все-таки вони не зайві в цьому світі і в цьому місті.

Я не маю жодних сумнівів, що в остаточному результаті Добро переможе Зло як на глобальному, так і на місцевому рівні. Як не маю сумнівів у тому, що Зло прийшло до нас під маскою Добра і тільки потім показало свою справжню морду з хижим оскалом. Я не маю жодних сумнівів, що ера криміналітету не вічна і хоча 90-ті роки показали, що ця ера страшна і вона може час від часу повертатися, та вірю у краще майбутнє свого міста і своєї країни.

Замість чистого – брудне місто, замість перспективного – безперспективне, замість зручного та комфортного – незручне та некомфортне. Та все це просто слова, чергові слогани чергових політичних воєн. За ними нема змісту, як нема змісту в діях теперішньої трускавецької влади, котра живе сама по собі, а громада – сама по собі, терплячи цю несправедливу надбудову над собою, цей інститут насильства в особі насильників. Такий закон. Dura lex sed lex.

Після бурі з-за хмар виглядає сонечко. Після морозів настає відлига. Після ночі наступає ранок. Після страждань тут нас очікує радість там. Після сліз колись буде сміх. Як після радості мусили наступити сльози. Бо в нас вже з жиру бісилися від доброго життя і Трускавець фактично покараний цією владою. Адже від добра добра не шукають, а ми попробували.

Я не маю жодних сумнівів, що мене звинувачуватимуть в істериці, в намаганні обілити владу минулу та очорнити владу сучасну, в упередженості та необ’єктивності. Хтось скаже: «Подивіться, та вони стараються, та вони пробують щось робити, дайте їм час, дайте їм шанс!». Але час змарнований, шанс втрачений, сусіди нас обганяють і сміються з нас, місто перетворюється у таке собі провінційне селище, а самодури чекають за це все ще й якоїсь похвали. Євро без футболістів, тарифи без думки громади, депутати без власної думки, а виконком як ручний інструмент для політичної мастурбації партійних імпотентів. І над цим всім – страшна чорна біда, котра хмарою затулила все те світле, що могло б бути, а чого нема. Бо навіть природа показує, що в нас два останні роки і Дні міста, і незалежності, і інші публічні заходи перестали бути святами, перетворившись у слякоть. Бо хіба є з чого радіти? Коли в помешканні покійник, пісень не співають. Коли в рідній хаті ворог, в долоні не плещуть. Коли не знаходиш, а губиш, то тішитися нема з чого.

Два роки коту під хвіст. Кожен новий день приносить нові порції – знущання, цинізм, брехню, грабунок, образи, насмішки. Окупанти приходили та відходили, а більше зла від них чинив хіба «свій», вічний прислужник окупантів, колаборант. Котрий не мав честі та гідності і котрий казав, що дощ падає, коли йому плювали в очі. Як та курва з прислів’я.

Та все так не буде, говорить народна мудрість і прийде час, що вся ця нечисть згине, як віск від вогню, розвіється, як дим. Огидні діла та хитрі рішення будуть змазані, як і їхні винуватці. Потомки відповідатимуть за своїх батьків і шкода тих потомків. Як шкода втраченого часу та змарнованих можливостей Трускавця. Суєта суєт навколо конкретних питань крутиться навколо відсутності стратегії розвитку міста та наявності стратегії розвитку власного бізнесу чи власних доходів. За мудрими словами та коментарями – хитрі амбіції та не менш хитрі власні інтереси. Іменем закону прикриваються найбільші беззаконники. Але я не маю жодних сумнівів, що все так не буде.

Бо прийде час і він вже скоро, коли все кодло тікатиме світ за очі від гніву людського і проклинатиме ту годину, коли збрела їм у голову думка обманути власний народ – своїх сусідів, нещодавніх приятелів, знайомих та незнайомих мешканців цього міста та цього краю. Прийде час і ось він вже надходить, коли прийдеться відповісти за кожне своє темне діло та лукаве слово, коли не допоможуть ніякі піарщики і не буде адвоката, а пролунає одностайний засуд: «Винен! Винні!».

Я не маю жодних сумнівів у тому, що далі вдень сходитиме та заходитиме сонце, а вночі нам світитиме місяць, що ріки тектимуть вниз, а пара підніматиметься вверх. Я не сумніваюся, що ми повернемо шанс розвитку, а не занепаду, розквіту, а не руйнації, слави, а не ганьби. Як за чорною смугою повинна настати світла, так і після цієї влади повинна прийти інша, яка зможе вивести Трускавець з руїни, призупинити цю деградацію, повернути вектор у потрібне русло – потрібне для громади, а не для окремих ненаситних балаболів.

Я не маю жодних сумнівів у тому, що теперішня трускавецька влада мусить піти. Не знаю, чи гонорово, чи озираючись, під улюлюкання громади, чи потайки, чи якось інакше. Вона просто мусить піти, бо дискредитувала себе остаточно і повністю. Можна багато пояснювати, чому і як це сталося і стається надалі, але не варто товкти воду у ступі.

Я не просто чекаю цього дня, я наближаю його – своїми думками, своїми словами, своїми діями, своїми активністю та невтомністю, своїми молитвами. І буду радий, якщо нас, активних та небайдужих, з кожним днем буде щораз більше. І ми наближатимемо падіння Зла, котре проникло в нашу домівку, в наш Трускавець.

Leave a Reply