Артистів та бізнесменів – не висувати!

Восьме засідання Дискусійного клубу Дрогобича було присвячено двом темам – висуненню кандидатів у депутати Верховної Ради України та безробіттю на Дрогобиччині. На свято Вознесіння, в час проливного дощу вже відомі обличчя зібралися подискутувати в офісі навпроти «Алсету», хоча з самого початку було зрозуміло, що до спільної думки тут навряд чи дійдуть. Серед присутніх – і два ймовірні кандидати в нардепи – Ігор Курус та Михайло Задорожний. Перший пішов досить швидко, оцінивши, напевно, якість дискусії, другий натомість досидів до кінця.
Вже не перший раз експертами в Дискусійному клубі виступають Володимир Кондзьолка та Святослав Сурма. Під час розгляду першого питання кожен з них висловив своє бачення того, як має проходити процес висунення кандидатів, а також бачення критеріїв до майбутніх кандидатів. Та в підсумку ніхто не висловив твердого переконання, що наступний нардеп від Дрогобиччини буде іншим, ніж панове Танюк, Лавринович чи Димінський, які вже представляли наш край у ВРУ. В запальній дискусії окрім вже вище згадуваних тут осіб, взяли участь і Хосе Турчик, Сергій Розора, Богдан Іванців, Михайло Ваврин, Олександр Магльона, Михайло Кривий, Наталія та Анатолій Сиваки, Ярослав Бігуняк, Ярослав Янишин, Тарас Кучма, Ігор Войтович, Олег Косик, Богдан Юзефів, Богдан Волощук. Останній (знаний адвокат, голова ТМО партії УРП-Собор) навіть висунув ідею, що артистів та бізнесменів кандидатами висувати не можна, бо вони завжди працюють за гроші і готові здатися, якщо є загроза їхньому бізнесу. Ця цікава пропозиція навряд чи буде втілена в життя, але вартує уваги. Адже приклад Трускавецької міської ради, коли понад 50% депутатів становлять бізнесмени, показує, як ці люди вміють дбати про громаду. А про артистів у ВРУ краще й не згадувати.
Дискусія поволі поточилася в русло, як визначити єдиного кандидата, яким критеріям він має відповідати і чи взагалі це можливо. Постало питання узурпації «єдиного кандидата» так званим КОДом і присутні звернули увагу на факт, що київський, львівський та дрогобицький КОДи можуть мати різні кандидатури. Наприклад, вже називається як мінімум чотири особи, котрі можуть йти від КОДу, насправді ж тих, що заявляють себе як опозиційні до влади є значно більше, та прізвищ тут називати не будемо.
Сергій Розора, екс-депутат Дрогобицької міської ради та підприємець, зауважив, що ми дуже себе любимо дурити і що присутні на засіданні є самозванцями, адже громадські організації, які вони нібито представляють, часто не є дієвими, там не проводяться жодні звітно-виборні збори і голову не переобирають від моменту заснування ГО. Також пан Розора підняв тему, як інформація подається громадськості і навів приклад з однієї сумнівної офіційної трускавецької газети, де його називають «таким собі паном Розорою», а депутат від «Свободи» Ігор Струбіцький називає учасників акцій протесту «людьми не зовсім адекватними». А хіба мітинги чи акції протесту – це не збори громади? Хіба збори громади – це коли влада зганяє працівників культури, освіти та весь інший адмінресурс на сумнівне свято, щоб послухати хрипливі виступи теж не зовсім адекватних керманичів? Та ця тема потребує ширшого висвітлення в окремій статті, як і тема інтелектуального та морального стану тих, кого ми обирали і знову обиратимемо.
Про те, що не можна обирати представників тих політичних сил, які вкрилися ганьбою через масові «тушки» у своєму середовищі, говорив Анатолій Сивак з Києва, та місцеві бютівці з цим не погоджувалися: а що, обирати регіоналів, у них же ж тушок нема? Говорячи про корупцію, присутні договорилися, що в нас майже всі корупціонери, бо кожен очікує, що кандидати «щось дадуть». Натомість після виборів суспільство ділиться на тих, хто при кориті і тих, хто їм заздрить. Про те, що політична субординація часто суперечить Божим заповідям, говорив Олександр Магльона, а Михайло Ваврин зазначив, що на місцевому рівні є кілька достойних людей, але от чи устоять вони там, у Верховній Раді, перед спокусами? Можливо, виходом є підписання з кандидатами угоди, яка б дозволила їх відкликати у разі зради?
Богдан Юзефів порадив присутнім вивчити самим та розповісти іншим Закон України «Про статус народного депутата України» і закликав не зачаровуватися, щоб не було потім розчарувань. Він висловив надію, що в Дрогобичі будуть телепрограми зразка «Хто тут живе?» і через це сито мали б пройти всі кандидати. Натомість Михайло Задорожний зауважив, що на діяльну та активну людину завжди намагатимуться щось «накопати» і навів приклади масових перевірок на його підприємствах – явно на чиєсь замовлення. «Навіть якщо я і не пройду через чиєсь «сито», то все одно обов’язково переможу», – висловив впевненість наразі обласний депутат.
Чи не буде після руху «Чесно» (який в залі представляв Святослав Сурма) рухів «Дуже чесно», «Вельми чесно»? – запитував Олег Косик з партії Насалика. В сторону руху «Чесно» лунали й інші випади, хто, мовляв, його організував, та пан Сурма навів слова покійного Черномирдіна («що б ми не організували – все одно виходить КПРС») і зазначив, що рух «Чесно» – це самоорганізований рух, до якого можна долучатися кожному, а його мета – зібрати максимум інформації з відкритих джерел і подати її людям, щоб аморальні особи не змогли потрапити до влади.
Фактично жирну крапку в балаканині, котра почала перетворюватися в якийсь аморфно-сумбурний словесний безлад, поставив фермер Ярослав Бігуняк. «Будь-яку дурницю з вуст таких потужних фігур як тут можна прийняти за правду. Мене охопив повний жах від цього всього. Дрогобиччину «вставлять», як і на всіх попередніх виборах».
Після цього ведучий Дискусійного клубу Анатолій Власюк запропонував перейти до другої теми – як подолати безробіття в нашому регіоні.

Володимир Ключак

До теми. Подаємо виступи Володимира Кондзьолки («Вимоги до кандидатів у народні депутати») та Святослава Сурми (Маніфест руху «Чесно» та критерії доброчесності кандидата), виголошені на засіданні Дискусійного клубу 24 травня.

Пропозиція. Вимоги до кандидатів у народні депутати

За роки незалежності України Дрогобиччина жодного разу не обрала народним депутатом в одномандатному мажоритарному окрузі свого земляка, мешканця нашого регіону. Депутатами від Дрогобиччини були Лесь Танюк, Олександр Лавринович, Петро Димінський.
Дрогобиччина, як і Західна Україна в цілому була і є зручним стартовим майданчиком для столичних політиків. Декларовані ними проукраїнські погляди поділяються основною масою мешканців, а отже для перемоги на виборах не треба вкладати надто багато і зусиль і коштів. Як результат, таких депутатів ми бачили хіба що спорадично, тоді коли вони цього хотіли, а не тоді коли у нас була потреба.
Політична ситуація, розвиток суспільства, економічні виклики формують нові вимоги до народного обранця від нашого краю.
Наша мета — обрати представника до Верховної Ради від Дрогобиччини, який працюючи в наступному парламенті буде твердим і послідовним державним діячем, реалізовуватиме проукраїнську політику, не піддаватиметься підкупам і погрозам, дбатиме за Україну і рідний край – Дрогобиччину.
Для цього наш обранець має відповідати певним вимогам.
Перша і найбільш важлива вимога – це політична, економічна, правова стійкість. Наш обранець має мати тверді політичні та моральні переконання, бути членом тієї фракції і партії, від якої став депутатом, незалежно від того чи вона є в більшості, чи в меншості в парламенті. Голосувати з політичних та стратегічних питань має опираючись виключно на рішення фракції або партії і взагалі голосувати — тільки особисто.
Зміна ним політичних поглядів, не узгодження позицій з керівництвом з важливих для країни питань, є підставою для складання ним депутатських повноважень.
Наш обранець має бути матеріально забезпеченим і мати високу стійкість до не законних фінансових пропозицій щодо вирішення питань у Верховній Раді.
Депутат має мати прозорий фінансовий та майновий стан, якщо це підприємець -легальний бізнес, щоб уникнути тиску силових та інших структур з метою зміни ним політичної орієнтації.
З метою контролю громадою легальності отримання ним доходів, депутат має запропонувати громаді і впровадити під час виконання обов’язків народного депутата систему моніторингу особистих та доходів родини.
Друга вимога — електоральна підтримка великою кількістю політичних партій.
Об’єднана підтримка політичними партіями дає змогу говорити про висунення єдиного кандидата, який зможе з потужних позицій вести боротьбу з провладними кандидатами. Це дозволить уникнути взаємопоборювання, розпорошення голосів і можливої поразки на виборах, що показав негативний досвід виборів міського голови в Дрогобичі та попередніх виборів до Верховної Ради.
Третя вимога — місце проживання — Дрогобиччина.
Це не містечковість, а можливість покращення процесу комунікації з народним депутатом. Часте перебування депутата на окрузі дасть змогу налагодити постійний зв’язок керівників органів самоврядування регіону з центральною владою, підприємцям і керівникам підприємств за його підтримки брати участь у державних програмах і державних замовленнях.
Четверта вимога — знаність у регіоні, комунікабельність та компетентність у вирішення проблем Дрогобиччини.
Власне не рейтинг, а знаність, що означає широке коло знайомств, довіру, авторитет, напрацьовані виробничою діяльністю, громадською та політичною активністю, а не політтехнологами при допомозі гречки, білбордів та ЗМІ.
Народний депутат має мати чітке бачення проблем регіону, шляхів їх вирішення. Він має запровадити об’єднання регіональних влад і громад для спільного розв’язання проблем, що на сьогодні не зроблено жодним міським головою чи депутатом. Для цього він має мати добрі зв’язки як в Києві та і на місцях. Вміти переконувати на користь громади і друзів і опонентів.
Ці вимоги повністю корелюють з з критеріями доброчесності кандидата від руху “Чесно”, в дечому доповнюють їх регіональними особливостями.
Головна їх особливість – це те, що вони формулюють вимоги не тільки для відбору кандидата, а й вимоги до роботи народного депутата.
Вважаємо, що ці вимоги до народного депутата разом з критеріями руху “Чесно” можуть стати ситом громади для відбору кандидатів у народні депутати України.

Маніфест громадського руху «Чесно»

Ми, українці, об’єднавшись, можемо змінювати власне життя.
Якщо нас десятки, ми можемо відстояти свій сквер, парк чи дитячий майданчик,
Якщо нас сотні, ми можемо протистояти цензурі.
Якщо нас тисячі, ми можемо захистити свою справу.
Якщо нас сотні тисяч, можемо мирно відстояти свій вибір.
Якщо нас мільйони – ми можемо змінити країну!
Шлях до змін – це нові ЧЕСНІ вибори.
Ми хочемо, аби влада була відповідальною.
Ми хочемо, аби наступні вибори до парламенту відчинили двері для НОВИХ і ЧЕСНИХ людей.
Ми хочемо нової якості української політики.
Ми вважаємо, що у Верховній Раді не має бути людей, які не відповідають нашим критеріям.
Ми не підтримуємо конкретних політиків чи політичних партій.
Ми об’єднуємося саме для того, аби зрозуміти, хто є хто.
Ми будемо питати політиків про їхню відповідальність і про все те, що для нас насправді важливо.
Ми будемо готуватися до виборів і голосувати свідомо.
Ми будемо боротися, аби наші голоси були пораховані ЧЕСНО.
Час діяти! Час об’єднуватися!

Критерії доброчесності кандидата

1. Відсутність фактів порушень прав і свобод людини
Оприлюднена достовірна інформація про випадки порушення особою прав і свобод людини (наприклад, кримінальне переслідування особи з політичних чи інших незаконних мотивів, перешкоджання роботі журналіста, ненадання інформації на запит, необгрунтоване обмеження свободи мирних зібрань, порушення виборчих прав) або зловживання своїм правом (наприклад, подання позову до журналіста, ЗМІ з вимогою надмірної грошової компенсації моральної шкоди). Порушення особою прав і свобод людини може полягати як у безпосередньому вчиненні відповідних дій або бездіяльності, так і у виданні відповідного наказу (прийнятті рішення), що призвело до порушення. Враховуються випадки грубого порушення прав або неодноразові випадки незначних порушень. Дії з перешкоджання роботі журналістів можуть полягати в тиску в будь-якій формі, погрозах, фізичному впливі, інших діях, спрямованих на перешкоджання виконанню журналістом чи ЗМІ своїх професійних обов’язків. Подання позову про відшкодування моральної шкоди з мінімальною грошовою вимогою (наприклад, одна гривня) не береться до уваги. Участь у діях, пов’язаних із зазіханням на безпеку, здоров’я, гідність або майно громадян, ксенофобські висловлювання щодо категорій осіб за ознакою мови, зокрема державної, культури або за іншою ознакою. 61% українців визнали цей критерій важливим

2. Незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців
Кардинальна зміна політичної позиції шляхом переходу з опозиційної до провладної фракції; Більше ніж один перехід з однієї фракції депутатів до іншої.
Значущість запропонованих критеріїв оцінки кандидатів у депутати є високою для виборців усіх політичних сил: критерій переходів депутата з однієї фракції до іншої є дуже і достатньо важливим для 80% виборців партії «Батьківщина» (не дуже важливий і зовсім не важливий для 17%), 65% виборців КПУ (не дуже важливий і не важливий для 25%), 60% виборців Партії регіонів (не дуже важливий і не важливий для 35%), 71% виборців партії «УДАР» (не дуже важливий і не важливий для 21%), 72% партії «Фронт змін» (не дуже важливий і не важливий для 25%).

3. Непричетність до корупційних дій
Наявність раніше оприлюдненої, обґрунтованої інформації про причетність до корупції (хабарництво, прийняття рішень за наявності конфлікту інтересів, зокрема отримання доходу в результаті такого конфлікту, призначення на посаду близьких осіб, порушення вимог про несумність, тощо).
Враховуються факти притягнення особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення корупційного правопорушення (адміністративні корупційнійні правопорушення, злочини у сфері службової діяльності та їх аналоги).
Враховується також оприлюднена інформація про обґрунтовану підозру у причетності особи до корупції. Така інформація повинна бути оприлюднена у засобах масової інформації чи мережі Інтернет та мати достатній рівень достовірності, а саме бути оприлюднена у виданнях, що дотримуються загальновизнаних професійних стандартів, підготовлена журналістом чи ЗМІ, бути не анонімною, ґрунтуватися на документах тощо. Інформація про підозри не повинна бути політично мотивована (тобто оприлюднена представниками політичної сили з метою компрометації своїх опонентів). 80% українців визнали цей критерій важливим

4. Прозорість задекларованих доходів та майна та їх відповідність способу життя
Відмова оприлюднити або надати на запит декларацію про доходи і майно; Невідповідність задекларованих доходів і майна стилю життя, який веде особа.
Декларація може бути оприлюднена ініціативно, тобто коли особа самостійно передала її в засоби масової інформації чи оприлюднила в мережі Інтернет, або надана у відповідь на запит Руху “Чесно”. Посилання особи на передачу декларації в органи державної влади вважається відмовою в наданні декларації.
Невідповідність між стилем життя особи та доходами і майном, які ця особа задекларувала, встановлюється на підставі: повідомлень у ЗМІ щодо майна, яким користується особа (транспортні засоби, нерухомість, одяг, аксесуари тощо), навіть якщо це майно не належить їй на праві власності; інформації з відкритих джерел (бази даних, реєстри тощо) щодо майна або прав (наприклад, частка в майні юридичної особи), які належать особі; іншої інформації про стиль життя особи, який не відповідає її доходам і майну (наприклад, дорогі подорожі за кордон). Використовується раніше оприлюднена інформація, а також інформація, зібрана активістами чи партнерами Руху “Чесно”. 74% українців визнали цей критерій важливим

5. Особисте голосування в парламенті
Зафіксовані випадки неособистого голосування народним депутатом або голосування замість іншого народного депутата.
Фіксуються випадки голосування іншою особою за народного депутата або голосування цим народним депутатом за іншу особу. Таке фіксування може здійснюватися за допомогою повідомлень в ЗМІ, фіксування фото-, відеозасобами або шляхом аналізу даних про присутність депутата в залі засідань (письмова та електронна реєстрація в залі) та його голосування.
66% українців визнали цей критерій важливим

6. Участь у засіданнях парламенту та роботі комітетів
Відвідування принаймні 75% пленарних засідань Верховної Ради України 6-го скликання. Ураховується реальна відвідуваність (фізична присутність на засіданнях). Фіксується шляхом аналізу даних про реєстрацію народного депутата, зокрема письмової реєстрації особисто на підставі пред’явлення посвідчення народного депутата України та підтвердження своєї присутності власноручним підписом. 72% українців визнали цей критерій важливим.

Джерело: ПроТрускавець

  1. Святослав СурмаСвятослав Сурма06-01-2012

    Як на диво, стаття написана доволі недбало. Автор, не доклав зусиль викласти зрозуміло точки зору виступаючих, а відповідно, висновок про зібрання, як про “балаканину” перекреслив конструктивізм, який таки звучав у дискусії. Хотілося, щоб дописи журналістів були менш цинічними та демонстрували предмет дискусії, а не затуманювали його…

Leave a Reply