Висунення кандидатів у народні депутати: це право партій чи обов’язок громади?

Саме цій проблемі було присвячене восьме засідання Дискусійного клубу, яке відбулося минулого четверга, 24 травня.

На думку голови Товариства “Юрій Дрогобич” Володимира Кондзьолки, іде процес узгодження кандидатів у народні депутати України по мажоритарних округах, проте ми не знаємо правил, за якими підібрані ці люди. Чи вони, може, просто стали висуванцями окремих партій? Мають бути пред’явлені вимоги до цього майбутнього депутата від Дрогобиччини. Це має бути людина державотворча, вона повинна стати своєрідним містком між Дрогобичем і Києвом. На жаль, маємо приклади, коли вибори по мажоритарному окрузі на Дрогобиччині показали плачевний результат, коли ми не мали жодного свого депутата. На місцевих виборах демократична громадськість теж у багатьох випадках не досягала бажаних результатів. Він зачитав вимоги до кандидатів у народні депутати України. Насамперед – це політична, економічна, правова стійкість. Наш обранець має мати тверді політичні та моральні переконання, бути членом тієї фракції і партії, від якої став депутатом, незалежно від того, чи вона є в більшості, чи в меншості в парламенті. Голосувати з політичних та стратегічних питань депутат має, опираючись виключно на рішення фракції або партії і взагалі голосувати – тільки особисто. По-друге – електоральна підтримка великою кількістю політичних партій. Третя вимога – місце проживання – Дрогобиччина. Четверта вимога – знаність у регіоні, комунікабельність та компетентність у вирішенні проблем Дрогобиччини. Володимир Кондзьолка вважає, що ці вимоги разом з критеріями руху “Чесно” можуть стати ситом громади для відбору кандидатів у народні депутати України.

Про критерії “Чесно” говорив координатор цього руху на наших теренах, керівник громадської організації “Небайдужі Дрогобичани” Святослав Сурма. За його словами, Рух “Чесно” поставив перед собою завдання профільтрувати кандидатів у народні депутати України на рівень їх елементарної людської порядності. Критерії доброчесності кандидата є доволі простими. Насамперед мова йде про відсутність фактів порушень прав і свобод людини, про незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців. Далі слід говорити про непричетність до корупційних дій, про прозорість задекларованих доходів та майна і їх відповідності способу життя. Насамкінець мова йде про особисте голосування в парламенті й участь у засіданнях парламенту та роботі комітетів. Ці шість критеріїв є тим лакмусовим папірцем, який допоможе зрозуміти, хто є хто. На жаль, маємо непрозорість ситуації, а тому – можливу маніпуляцію. Тому Рух “Чесно” пропонує пропустити кандидатів у депутати через таке сито. Рух “Чесно” має відкриті джерела. Не будуть використані жодні чутки проти кандидатів. Є задача зібрати інформацію про кандидатів і подати її виборцям. Виборці повинні зробити свідомий вибір на користь того чи іншого кандидата.

Громадського діяча Хосе Турчика зацікавило, чи пройшов би Олександр Лавринович сито “Чесно”. Святослав Сурма вважає, що насамперед кандидат у депутати повинен бути порядною людиною. Олександр Лавринович несе моральну відповідальність перед виборцями за те, в якому політичному таборі він опинився. Подібних речей неможливо передбачити. Люди проходять через важкі випробування, коли, скажімо, в парламенті їм пропонують 500 тисяч доларів. Володимир Кондзьолка нагадав, що свого часу Координаційна рада зробила ставку на Миколу Гука, який згодом неякісно виконував обов’язки міського голови. Але жоден, хто рекомендував його, не вибачився перед громадою за невдалий вибір. Потрібно відповідати за свої пропозиції та голосування.

Лідер дрогобицьких нашоукраїнців Богдан Іванців зауважив, що треба робити ставку на якогось одного кандидата, а не просто давати інформацію про всіх кандидатів.

Тетяна Сивак, політолог і політтехнолог із Києва, підкреслила, що нині спостерігається ситуація 1994 року, коли люди надавали перевагу молодим порівняно з професіоналами. Чи якось враховується цей фактор, коли політичні сили на місцях складають попередній перелік можливих кандидатів у депутати? Святослав Сурма вважає, що політики замкнулись у своєму вузькому колі, бо самі висувають кандидатів, самі їх обговорюють, самі ж будуть висувати когось одного. Це велика помилка, бо політики мали би звернутися до людей, почути їхню думку з цього приводу. Тетяна Сивак каже, що до людей повинні ходити не політики, а соціологи, які повинні дізнатися, що для людей важливо. Політикам треба звертатися до експертів. А найоптимальнішим механізмом визначення того чи іншого кандидата має стати громадськість.

Ігор Курус, керівник проекту “Відкритий світ”, навів приклад “молодої” київської команди, коли кожен сідав на “стілець правди”, а в результаті маємо жахливе керівництво Леоніда Черновецького. Чи не вийде так, що ті кандидати, які можуть бути корисними для Дрогобиччини, просто не пройдуть сито “Чесно”? З іншого боку, важливим є об’єднання політичних сил. Але лідери об’єднання – “Батьківщина” і “Фронт змін” – названі, мають свого кандидата, КОД назве свого, а Координаційна рада – ще одного. Як тоді реалізувати бажання об’єднання, коли матимемо трьох об’єднаних кандидатів? Володимир Кондзьолка зазначив, що нам не потрібні три центри впливу і взаємопоборювання. Вибори проводяться не на позитиві свого кандидата, а на негативі інших кандидатів. Якщо будуть між собою змагатися “наші” кандидати, то переможе “не-наш”. Є так звана концепція відповідальної влади, тобто підписання соціальної угоди з кандидатом. У нас є лише внутрішньопартійні критерії, а відсутні громадські.

Приватний підприємець Михайло Кривий зауважив, що нині люди більше довіряють громадським організаціям, ніж партіям. Але чи є механізм об’єднання громадських організацій, які би могли впливати на громаду?

Сергій Розора, який представляє Клуб щасливих людей у Трускавці, підкреслив, що ми любимо самі себе дурити. Громадські організації чи партії фактично нікого не представляють, бо в них зібралося декілька людей. Якщо людина чесна й порядна, але тихо сидітиме у Верховній Раді, чи потрібен нам такий депутат? Він навів приклад, як трускавецька громада змусила владу знизити тарифи.

Економіст Анатолій Сивак вважає, що багато людей за прикладом Володимира Литвина вважають, що вони потрібні у Верховній Раді. Нам пропонують особистості, персоналії, а не програми, ідеї. В Україні наступила абсолютна політична корупція в суспільстві. Політики ніколи не об’єднаються, бо на всіх не вистачить красти. Відсутні змагання ідей. Суспільство поділене на тих, хто краде біля корита, і на тих, хто кровно їм заздрить. Так не може бути, повинне бути змагання ідей. Ніхто політикам не дав права вирішувати за народ. Це повинна вирішувати громада. Має бути політична відповідальність лідерів, а якщо треба – то й кримінальна.

Голова Асоціації “Нові горизонти” Олександр Магльона переконаний, що до руху “Чесно” пішло багато людей, які розчарувалися в політиці. В політиці є партійна субординація, яка суперечить нормам християнської моралі. Кожна людина повинна свідомо когось обрати, а потім не волати, що знову помилилась. Кожний повинен брати на себе частину відповідальності. Нормальному політику, порядній людині сито “Чесно” буде не страшне. Інша справа, що ми не маємо права когось втягувати в проходження цього сита.

Голова Асоціації фермерів Дрогобиччини Ярослав Янишин зауважив, що у виборах бере участь 50 відсотків міського населення і 70 відсотків сільського. Це треба враховувати. Як за два місяці, що залишилися до офіційного висунення кандидатів у народні депутати, провести чесне опитування в регіоні, щоби відсіяти тих, хто не може представляти Дрогобиччину в парламенті?

Депутат Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин підкреслив, що поки мова не йде за забезпечення результатів виборів. Нині маємо ситуацію, коли депутатам доводиться працювати в режимі диктатури. Має бути 226 депутатів демократичної більшості. Жоден із наших висуванців за інших обставин не встоїть. Бачимо це на прикладі Дрогобича, коли депутати не мають почуття відповідальності. Наш висуванець повинен виконати рішення громадськості й не зрадити, не перейти на бік іншої сили. Треба з ним укласти угоду й відстоювати на рівні Львова та Києва. Необхідно прогнозувати дії влади.

Голова Трускавецької міської організації УРП “Собор” Богдан Волощук переконаний, що кандидатами в депутати не потрібно висувати артистів і бізнесменів. Ці люди завжди працюють за гроші, їх найлегше перекупити, аби вони перейшли до провладної партії. На Заході маємо приклад політичних родин. До цього треба прагнути й нам.

Депутат Дрогобицької районної ради Ігор Войтович зауважив, що від нас не можна допустити обрання “тушки”, аби в кінцевому результаті Україна не мала білоруського варіанту. Ми все-таки повинні зійтися на спільній кандидатурі, а найважче буде те, щоби інші кандидати знялися з перегонів.

Керівник громадської організації “Дрогобицька громада” Богдан Юзефів вважає, що кандидатам не треба зачаровувати народ, аби потім він не розчарувався. Треба донести людям основні положення закону про статус народного депутата, аби всі зрозуміли, що ця людина може зробити і які її обов’язки. Треба налаштувати людей на свідомий вибір.

Депутат Львівської обласної ради Михайло Задорожний переконаний, що руху “Чесно” певна кількість людей мала би делегувати ці повноваження. Партії несуть політичну відповідальність за своїх кандидатів. “Чесно” пропустить кандидатів через сито, а потім з’ясується, що той кандидат зрадив.

Керівник Центру громадських експертиз Олег Косик засумнівався в тому, чи рух “Чесно” настільки чесний, щоби бути об’єктивним.

Активіст “Зарваницької ініціативи” Тарас Кучма вважає, що люди повинні усвідомити себе частиною громади й свідомо голосувати за кандидата в депутати.

Хосе Турчик вважає, що місце дрогобицькому КОДу – на сороківці. Він повинен нести відповідальність за те, що діється в місті і не має морального права висувати кандидатів.

Фермер Ярослав Бігуняк жахнувся від того, що почув. Критерії відбору кандидатів лише на папері.

Дискусія засвідчила про різні підходи до висунення кандидатів у народні депутати України. А що буде, коли почнеться саме висунення? Чи зійдеться Дрогобиччина на одному кандидатові? Чи прошмигне найхитріший?

Анатолій ВЛАСЮК

Джерело: газета “Тустань”

Leave a Reply