Націоналістичні акценти Ігоря Куруса

Чим ближче до виборів, тим більш радикальними стають погляди Ігоря Куруса.

Принаймні, на телеканалі ZIK у передачі “Доміно”, що відбулася 30 червня цього року, він виглядав навіть переконливіше, ніж відомий ідеолог “Свободи” п.Михальчишин.

З огляду на дату (71-ша річниця відновлення української державності), ведучий запропонував драстичну тему, що стосувалась імовірного проведення Нюрнбергу-2. І якщо п. Михальчишин осідлав свого улюбленого коника, звично говорячи про люстрацію та інші подібні речі, то Ігор Курус запропонував інший варіант розв’язання цієї проблеми.

На думку ймовірного кандидата в народні депутати України по Дрогобицькому виборчому округу, слід окремим громадянам, які постраждали від сталінських репресій, подавати позови до Російської Федерації – держави, яка стала правонаступницею СРСР. Щоправда, Ігор Курус не згадав про нещодавні подання деяких польських родин до Європейського суду з приводу так званої Катинської справи, але механізм уже запущено. Мабуть, цим мали би скористатись юристи різноманітних політичних сил, які на час передвиборчої кампанії надаватимуть безкоштовні консультації людям. Проте боязнь звертання до “російської теми” багатьох відлякує, а тому навряд чи опозиціонери захочуть “зачіпатися” з Росією, зважаючи на невизначеність результатів майбутніх виборів.

Дещо сумнівною виявилась інша теза Ігоря Куруса стосовно того, що історією повинні займатись історики. Вона не нова, але за великим рахунком її озвучують тоді, коли не хочуть говорити про минуле, бо це невигідно окремим політичним силам, які розв’язують свої меркантильні проблеми вже сьогодні. До речі, історики вже багато зробили щодо висвітлення сутності сталінських репресій, проблем Голодомору як геноциду, ролі ОУН та УПА в Другій світовій війні й таке інше. Чимало документів є у вільному обігу, з ними можна познайомитися в Інтернеті чи прочитавши статті в засобах масової інформації та монографіях. Тобто справа не в браку інформації, аби визнати злочинною комуністичну ідеологію й юридично оформити це на процесі Нюрнберг-2, а в політичній волі можновладців. І тут ініціатива Ігоря Куруса щодо імовірного механізму виплати компенсацій жертвам сталінських репресій може стати першим кроком на довгому шляху до встановлення історичної справедливості. Важливо також врахувати всі “за“ і “проти” згадуваного вже позову польських родин до Європейського суду з приводу Катинської справи.

Якщо раніше Ігор Курус надавав перевагу так званій соціальній складовій у своїй фактично передвиборчій кампанії, то тепер усе більше робить акцент на національних чи навіть націоналістичних проблемах. Доказом цього є його участь у програмі “Доміно” та виважені погляди, гідні справжнього політика, та ще й щодо такої непростої теми. Побачимо, чи це лише політична необхідність, пов’язана з виборами, чи справжні ідеологічні погляди Ігоря Куруса.

 

Анатолій ВЛАСЮК

Leave a Reply