Микола Гук точно йде на вибори!

Оце «мужик»! Він дав у пику російському шовіністу Круглову на телебаченні і за це його, сина репресованого галичанина, редактора україномовного «Дзвону Севастополя», полюбив російськомовний Севастополь. Це не просто слова, у свій час Микола Гук на виборах до ВРУ здобув майже 9% голосів севастопольців.

Оце «мужик»! Він швидше подасть руку бомжеві, ніж бізнесменові, який сидить на своїх мішках із золотом. Бо ближче до Бога той, хто менше має.

Оце «мужик»! Він готовий іти на вибори до Верховної Ради України як висуванець Української Республіканської партії Левка Лук’яненка і як єдиний кандидат від об’єднаної опозиції, бо тільки він має шанс перемогти Партію регіонів.

Хто цей «мужик», як його називали прості роботяги із Севастополя? Це Микола Гук, колишній міський голова Дрогобича. Він би і в 2010 році виграв вибори мера Дрогобича, та його дружина почала працювати на трускавецького кандидата і тому Микола Петрович програв. Але все на краще, був час все гарно обдумати і ось прийшов час скликати прес-конференцію, що і зробив Микола Гук спекотного вівторкового дня 3 липня.

Дрогобич обклеєний плакатами «ГУК!». І не тільки Дрогобич. Але Гук – це не тільки прізвище дрогобицького мера 2006 – 2010 років, між якими був час імпічменту. Це «Громадська українська коаліція», офіс якої буде відкрито наступного тижня в славному місті Котермака за адресою вулиця Шевченка, 2. А далі будуть відкриті осередки «ГУК» в Трускавці, Стебнику та інших населених пунктах. Буде власна програма, буде своя газета. Та поки нема свого офісу і своєї газети, пан Гук закликає всіх журналістів до бару. Спочатку прес-конференцію планували провести в більярд-барі, та хтось там прийшов, чимось пригрозив і Миколі Петровичу відмовили. В останній момент зустріч із представниками преси та Інтернет-медій перенесли до «Фоксі-Роксі», власником якої (якого) є друг пана Гука п. Дмитро Н-ов. Журналістів зібралося доволі, та не всі. «Я особливо дякую Анатолію Власюку, який постійно пише про мене – він приносить мені бали, тож хай і далі продовжує працювати», – зазначає Микола Петрович, сидячи між екс-депутатом ДМР, першим керівником трускавецької «Батьківщини» Юрієм Мацюраком та своїм новим прес-секретарем Віталієм. Щоправда, між них затесалася й руда лисиця як символ простоти та щирості слів колишнього мера Дрогобича. А не вірити йому немає жодних підстав. Він притягував, наче магніт, гроші до дрогобицького бюджету, а ті гроші депутати на чолі з мафіозними лідерами окремих фракцій розбазарювали. Так було, зокрема, і з 40 чи 50 мільйонів від продажу земельної ділянки під НПЗ «Галична». Окрім того, що частина коштів пішла на ремонти шкіл, перекривалися дахи над будинками та ресторанами депутатів. Пан Гук не боїться називати прізвищ. Одіозними фігурами виглядають в наших очах з почутого від Миколи Петровича і Алла Гладун, і Богдан Іванців, і Володимир Сабат, і Леонід Мищатин, і Андрій Янів, і депутат Галишин. Не кращі від них і Олексій Радзієвський, Олександр Коростельов, Тарас Метик. Що вже говорити про представників Партії регіонів – пан Гук хвалиться, що за його каденції їх не пускали за поріг Ратуші (на нашу думку, це все ж дискримінація)…

«Дуже дякую, що ви сьогодні прийшли, бо люди відчувають голод на правду та справедливість», «особисто з Радзієвським я не спілкуюсь, бо не переношу людей, які свідомо брешуть», «партії на політрадах засуджують владу, а їхні представники в міській раді владі підіграють – це колабораціонізм», «я можу гордитися справами, які я робив у Севастополі, Києві, Дрогобичі», «Дрогобич тепер скочується в прірву боргів та запроданства» – такі витяги з довгого і прекрасно укладеного монологу Миколи Гука, колись поета та журналіста. Факти, які наводить пан Гук, наведені нижче у його відкритому листі до Олексія Радзієвського, тож їх ми повторювати не будемо. Скажемо лише, що пан Гук вміє гарно виступати і слова його щирі. Та чи повірять йому мешканці Борислава, Трускавця, Дрогобицького району, як у 2006 повірили мешканці Дрогобича? Чи зможе він подолати представника Партії регіонів? Може! Сильний дух і вперта вдача разом із підтримкою тих бізнесменів, котрим він ніяк не хоче, але мусить подавати свою руку, можуть зробити неможливе. І хоча наразі називають більше шести кандидатів у нардепи, які мріють йти від об’єднаної опозиції, та Микола Петрович теж має шанс як людина, котра знає, чого йти у Верховну Раду і як там відстоювати інтереси Дрогобиччини. Якби не він – не було б плаката Бандери навпроти дрогобицької Ратуші. Якби не він – не було б магнітно-резонансного томографу та двох польських штучних нирок у дрогобицькій лікарні. Якби не він – не мали б доган його всі заступники. Та не все вдавалося Миколі Петровичу через хитрих депутатів. «Прометей» продали, дрогобицькі землю та майно через новостворену юридичну особу «Управління комунального майна» теж відчужували кому і коли треба, а відповідальність за свої дії намагалися перекласти на мера. Та він протистояв як міг, бо його життя – боротьба. «Я воював, скандалив – це була боротьба і я горджуся тим, що я не ліг», – зазначає екс-мер Дрогобича, який може стати нашим представником у ВРУ. Іде він до парламенту не задля збагачення, а щоб відстоювати інтереси людей.

«Я не прагну бути багатим, я прагну бути щасливим. Я лише маленький елемент в цьому всесвіті і після себе хочу залишити добро!». Саме ці слова Миколи Гука ставимо на завершення нашого репортажу із його прес-конференції, першої в цьому році, та далеко не останньої.

Володимир Ключак

  1. PeterPeter07-04-2012

    хіба дурень не відчув іронії і сарказму в дописі цього журналіста! А як можна інакше написати про цю “химеру”?

Leave a Reply