Канібалізм по-дрогобицьки, або Чому Коростельов “з’їв” Яніва

00ae86e5e533603350e4198fa9b

Канібалами в древні часи називали людей, які в буквальному розумінні цього слова пожирали собі подібних. Спочатку це було викликано суворою необхідністю, бо не завжди вистачало їжі. Вбивали і з’їдали слабших, хворих, старих. Коли людина навчилася вбивати тварин й з’їдати їх, канібалізм ніби зник. Але ненадовго. Його застосовували в ритуальних цілях, аби з’їсти серце чи печінку ворога. Вважалося, що від цього людина стає хоробрішою. До речі, первісним значенням слова “канібал” є “хоробрий”.

У середні віки канібалізм завжди супроводжував голод, коли в результаті засухи чи інших стихійних лих люди не мали що їсти. До канібалізму сталінський режим довів українців, створивши на наших теренах штучний голод в 1932-1933 роках.

В новітні часи канібалізмом відзначалися деякі диктатори африканських країн. Їхні холодильники були набиті трупами ворогів. Вони смакували людським м’ясом, і мова радше йшла про психічні відхилення в їхній поведінці.

Нещодавно засоби масової інформації повідомили, як у Сполучених Штатах Америки один чолов’яга накинувся на бомжа і мало не загриз його до смерті, але вчасно втрутилися поліцейські. А ще ті ж засоби масової інформації повідомляють, що років через дев’яносто людство повернеться до канібалізму, бо на нашій планеті бракуватиме продуктів харчування.

Відразу хочу застерегти читачів, що в Дрогобичі, дякувати Богу, канібалізму нема. Принаймні у міліцейських повідомленнях мені не доводилося читати про це. Радше навпаки. Маємо картину, коли люди жирують, а тому вдаються до морального канібалізму, фактично “з’їдаючи” людей, доводячи їх до підвищеного тиску, прискореного серцебиття, а то й до більш серйозних захворювань. І ще не знати, який канібалізм жорстокіший.

Третього липня цього року своєї посади позбувся Андрій Янів, заступник дрогобицького міського голови, директор департаменту міського господарства. Про ймовірність його відставки я писав ще півроку тому, але ситуація тоді ніби стабілізувалась. Того ж дня, про який я кажу, зорі на небі сплели несприятливу конфігурацію для Андрія Євстаховича, і жодний людський фактор не зміг протистояти волі небес.

Щоб зрозуміти, чому після півтора року керівництва Дрогобичем команди Радзієвського це сталося, слід згадати часи передвиборчої кампанії та роль у ній нинішнього першого заступника міського голови Олександра Коростельова та Андрія Яніва. Останній входив до першої п’ятірки тих, хто активно не лише словами чи ділами допомагав Олексієві Радзієвському стати міським головою Дрогобича. Олександр Коростельов очолював штаб, і вже тоді неозброєним оком були видні тертя між ним і Андрієм Янівим. Але вони мали спільну мету, бо сподівалися на відповідні посади після обрання Радзієвського мером, а тому не дозволяли собі публічного з’ясовування стосунків. Та й Олексій Васильович не дозволив би їм цього зробити.

Забігаючи наперед, скажу, що саме Олександр Коростельов зіграв вирішальну роль у тому, що Андрій Янів перейшов на іншу роботу. Я тільки дивуюся, що сталося це так пізно, бо хмари над головою директора департаменту згущувалися давно. Очевидно, стримував ці процеси міський голова, який розумів, що не можна допускати розпаду своєї команди, принаймні на початках. Втім, аналізуючи його попередню каденцію, ми бачимо, що він робив суттєві кадрові зміни, так що, мабуть, подібне очікує і нинішніх його прихильників, хоча вони про це ще не здогадуються. Але поговоримо про це дещо пізніше.

Під час каденції Миколи Гука Андрій Янів працював у ратуші начальником відділу комунальних ресурсів. Стосунки з міським головою в нього явно не склались. Яніву вліпили дві догани і хотіли звільнити. Проте цього не вдалося зробити, бо Андрій Євстахович пішов на лікарняний, а потім помінялася влада.

Коли Олексій Радзієвський ішов до влади, Андрій Янів робив ставку на те, аби повернутися до роботи керівником комбінату міського господарства. На його підтримку виступили двірники та технічні працівники підприємства, це знайшло своє висвітлення у місцевій пресі. Тому для багатьох стало несподіванкою, коли Олексій Радзієвський спочатку призначив Андрія Яніва директором департаменту міського господарства, а потім ще й “підвищив у званні”, зробивши своїм заступником, хоча на початках мова йшла лише про першого заступника і секретаря ради (заступника з гуманітарних питань не маємо й досі).

Чому Олексій Радзієвський зробив ставку саме на Андрія Яніва? Найкраще про це міг би розповісти сам Олексій Васильович, ми ж можемо лише робити припущення. Втім, гадаю, вони будуть не далекими від істини. Насамперед, Олексій Радзієвський знав Андрія Яніва як професіонала, який зумів підняти з руїн комбінат міського господарства. По-друге, він побачив активну роль Андрія Євстаховича під час передвиборчої кампанії, коли той у буквальному розумінні цього слова викладався на всі сто. Велику роль відіграло й те, що Андрій Янів виконував усе, що від нього вимагав Олексій Радзієвський. Це були стосунки не лише начальника і підлеглого. Янів, як і багато хто, боявся Радзієвського, і цей страх, мабуть, не минув і досі.

Вся біда Олексія Радзієвського в тому, що в ратуші у нього нема друзів, а є підлеглі, які його бояться. З одного боку, це добре, бо друзями особливо не покомандуєш, а радше втратиш цю дружбу раз і назавжди. Скажімо, важко уявити собі, щоби підлеглими Радзієвського були покійний Валерій Скотний чи Олександр Чебаненко, його друзі. Але, з іншого боку, боязнь підлеглих, коли нема поваги до керівника, веде до неефективної роботи команди, що й спостерігаємо нині. Але це тема окремої розмови.

Мабуть, нікого не треба переконувати в тому, що сфера, в якій працював Андрій Янів, найбільш корумпована. Без відкатів, відмивання грошей там просто не обійтись. Так було ще за Радянської влади, хоча за незалежної України, як не прикро про це говорити, розцінки значно зросли. І мова не лише про Дрогобич, таке діється по всій Україні. Якби правоохоронні органи дійсно були правоохоронними, вони би швиденько навели лад, але теж беруть участь у цій схемі розкрададань, а тому на багато речей просто закривають очі. Я не впіймав за руку ні Андрія Яніва, ні Олексія Радзієвського, а тому не смію стверджувати, що “каса” з департаменту міського господарства регулярно перепливала до головного кабінету в ратуші. Але, з іншого боку, бачимо, що комунізму в окремо взятому місті ні Радзієвському, ні Яніву побудувати не вдалося.

Майже рік команда Радзієвського святкувала перемогу, не думаючи про те, що настануть гірші часи, коли люди просто вимагатимуть, а що ж ви, добродії, зробили. З’ясувалося, що крім надування щік, фактично нічого не зроблено. Найбільші претензії в цьому випадку слід пред’являти міському голові та його першому заступникові. Міському голові – за визначенням, бо він несе відповідальність за все, що відбувається в Дрогобичі, а першому заступникові – бо саме він найперше відповідає за розвиток господарки і наповнення міського бюджету.

Я зараз не буду вдаватися до аналізу, чим насправді ці півтора роки займались Олексій Радзієвський і Олександр Коростельов. Попри об’єктивні причини, слід усе ж сказати про те, що вони не виявили менеджерських здібностей, як декларували це під час передвиборчої кампанії. Чимало дрогобичан переконані, що їхня енергія здебільшого була скерована на особисте збагачення, ніж на розв’язання насущних проблем громади. Я не суддя чи прокурор, щоби категорично це стверджувати, але маємо те, що маємо, як казав Леонід Кравчук.

У цій ситуації, коли невдоволення бездіяльністю команди Радзієвського наростало, й постало питання про випускання пари. Треба було знайти крайнього, аби на нього списати всі біди й негаразди. Завдяки волі Олексія Радзієвського цей процес гальмувався. Скажімо, в сусідньому Бориславі своїх посад уже позбулися секретар міської ради, перший заступник міського голови та депутат обласної ради, який керував відділом охорони здоров’я, тобто найближчі люди з команди міського голови. В Дрогобичі процес розпаду команди Радзієвського лише розпочався й найближчим часом ми побачимо інші кадрові зміни.

Крайнім у Дрогобичі знайшли Андрія Яніва. Як на мене, за будь-яких обставин він би був крайнім, бо ні Олексій Радзієвський, ні Олександр Коростельов не вміють визнавати своїх провалів у командній грі. Та й команди як такої, що тримається на страху і грошових ін’єкціях, за великим рахунком, немає. Крім того, я підозрюю, що якби Олександр Коростельов не “призначив” крайнім Андрія Яніва, то Олексій Радзієвський призначив би “крайнім” самого Олександра Коростельова.

Наїзди першого заступника на просто заступника почалися не сьогодні і не вчора, а, нагадую, ще під час перевиборчої кампанії Олексія Радзієвського. Проте Олександр Коростельов не по днях, а по годинах збільшував оберти, намагаючись довести Олексієві Радзієвському, що з Андрієм Янівим треба прощатися.

Формально приводи були. Найперші два: Яніва неможливо застати в кабінеті, і він пиячить. Я не збираюсь бути адвокатом Андрія Євстаховича, але керівники подібного рангу мають ненормований робочий день і вільне відвідування, якщо так можна висловитися. Якщо проконтролювати робочий день Коростельова з секундоміром, то теж можна виставити чимало претензій, особливо тоді, коли Радзієвського не було на роботі. З іншого боку, сидіння в кабінеті ще не означає ефективності роботи чиновника. Янів як працював рік тому, так і продовжував працювати до останнього часу. Змінилося лише ставлення до нього з боку Коростельова, якому вдалося нав’язати свою думку Радзієвському. І це чи не найперша стратегічна помилка Олексія Радзієвського, що він послухав Коростельова у справі Яніва, бо саме діяльність і бездіяльність першого заступника заводить дрогобицьку громаду в глухий кут, про що ми свого часу поговоримо окремо.

Що стосується пиятики, то Янів пив не більше і не менше, ніж Радзієвський, Коростельов чи Метик. Взагалі ця команда можновладців увійде в історію Дрогобича як найбільш питуща і найбільш загребуща.

Наприкінці свого керівництва департаментом міського господарства Андрій Янів розслабився. Він не сподівався, що Олексій Радзієвський його звільнить. І справді, за професійними ознаками не було того з команди міського голови, хто би міг гідно замінити Яніва на цій посаді. Лави запасних, висловлюючись хокейною термінологією, не було і нема, робота з резервом кадрів, як за комуністичних часів, не здійснюється. Чисто теоретично можна було говорити про Богдана Недбальського, який очолює КП “ЖЕО”. Але ким замінити його на цій не менш хлібній посаді? Та й під час передвиборчої кампанії Олексій Радзієвський переконався, що найбільше претензій у виборців було саме до цього колишнього начальника ЖЕКу. Чим керувався Олексій Радзієвський, коли доручив йому проводити реформу в житлово-комунальній сфері, незрозуміло. Але міський голова виходив явно не з професійних позицій.

Заміна Яніву знайшлась. Не можна сказати, що цього чоловіка не бачили, але й серйозно його не сприймали. Замінив Андрія Яніва Іван Лепкий. Людина не нова в комунальній сфері Дрогобича. Свого часу, керуючи КП “Комбінат міського господарства”, він приховав факт тримісячної невиплати зарплати працівникам підприємства. Лепкий не став дочікуватись, коли прокуратура впритул займеться ним, а тому добровільно пішов у відставку. Вже під час керівництва Радзієвського його підібрала стебницька влада, запропонувавши посаду керівника КП “МВУЖКГ”, аналога дрогобицького КП “ЖЕО”. Кажуть, що сам міський голова Дрогобича просив міського голову Стебника Василя Пецюха, аби той працевлаштував Івана Лепкого. Мабуть, Радзієвський також оцінив лояльність і безконфліктність Івана Лепкого, який, будучи депутатом Дрогобицької міської ради, “правильно” голосував. Експерти низько оцінюють професійні можливості Івана Лепкого, але, мабуть, не це є головним для Олексія Радзієвського та Олександра Коростельова.

Позбувшись Андрія Яніва, який не зумів вписатися в команду Радзієвського, міський голова та його перший заступник лише прискорили власне падіння. За логікою Олександра Коростельова, наступною його жертвою мав би стати Тарас Метик, секретар міської ради, проте це занадто міцний горішок для першого заступника. А так хочеться безроздільно керувати і щоденно доводити міському голові, що без нього, Коростельова, той не обійдеться. Проте Тарас Метик досвідчений апаратний вовк, який знає, що таке підкилимна боротьба, а тому, на відміну від Андрія Яніва, на провокації не піддасться.

Відставка Андрія Яніва змусить серйозно задуматися керівників відділів і комунальних підприємств. Негласні правила гри, затверджені Радзієвським, вони знають. Крок вліво чи крок вправо без його команди означатиме для них у кращому випадку відставку. Проте можливі й більш серйозні наслідки. Так що Андрієві Яніву, який працюватиме тепер у системі “Теплокомуненерго”, в цьому сенсі поталанило.

Хочеться побажати Іванові Лепкому успіхів на новій посаді, проте розумію, що він змушений буде діяти в даній системі координат, а тому сподіватися на рішучий прорив у комунальній сфері Дрогобича не доводиться.

Анатолій ВЛАСЮК

Джерело: газета Тустань

Leave a Reply