Сфабрикований диплом Піляка

1

ДВА РОКИ СХІДНИЦЬКУ СЕЛИЩНУ РАДУ ОЧОЛЮЄ АФЕРИСТ, ЯКИЙ БРЕШЕ ВИБОРЦЯМ, ЩО МАЄ ВИЩУ ОСВІТУ

На злодієві, як відомо, й шапка горить. Тому й верещать вони, наче скажені, коли їх за руку хапають. От І поведінка голови Східницької селищної ради І. Піляка останні півроку, висловлюючись медичною термінологією, не піддавалася адекватному діагнозу.

Варто було в березні 2012 року голові Верховної Ради В. Литвину зачитати із парламентської три­буни запит народного депутата Юрія Кармазіна щодо перевірки фактів зловживання владою, корупційних діянь, незаконно­го виділення земельних ділянок І. Піляком. лобіювання ним інтересів ТзОВ “Владо”- та надан­ня цій фірмі в обхід закону права на видобування мінеральних вод Східницького родовища (понад 60 джерел), як селищний голова цілу сесію присвятив своєму «ви­правданню».

Здавалось би, невже у місцево­го депутатського корпусу немає більш нагальних проблем, аби протягом дня вислуховувати роз­логі базікання Піляка про те, що буцімто депутат Верховної Ради чотирьох скликань, академік, за­служений юрист України, екс-глава парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, а нині -перший заступник голови Комітету ВРУ з питань правосуддя Ю. Кармазін – дурний, а він – мудрий. І всі факти розбазарювання і вар­варського знищення національних багатств Східниці, викладені у запиті народного обранця -суцільна маячня.

Втім, український народ із цього приводу давно приповідку склав: дурний язик голові не приятель. Піляк тоді так захопився у своїх «спростуваннях», що, як виходи­ло з його слів, усі кричущі факти зловживань народному обранцеві нібито привиділись. Мовляв, бу­вають галюцинації на робочому місці.

Як не дивно, але всю цю «сло­весну клоунаду» Піляка поспіши­ли опублікувати деякі місцеві ЗМІ. Власники яких свого часу були дуже наближеними до славетно відомої на Львівщині СДПУ(о). Не будемо поки що проводити паралелі між Піляком та представ­никами цієї одіозної політсили, які раптом кинулися на захист го­лови Східницької селищної ради (це – окрема розмова). Дивує те, що журналісти взяли на себе сміливість ще до перевірки безапеляційно заявляти про безпідставність викладеної в де­путатському запиті аргументації. Таке враження, що вони не зна­ють журналістських законів, які вимагають в такому випадку як мінімум взяти хоча би коментар у автора депутатського запиту Ю. Кармазіна або його помічника Павла Барнацького. який безпо­середньо займався перевіркою виявлених фактів.

Наголосимо на іншому – на поспішності, з якою Піляк кинувся усе «спростовувати». Здавалось би. чому абсолютно безгрішному і кристально чесному голові, як він любить заявляти про себе, виправ­довуватися? Ну, приїдуть комісії, перевірять і, якщо раптом справді Ю. Кармазіну і П. Барнацькому усе привиділось, то їм так і відпишуть. Тоді логічно – пертися на трибуни, робити гучні прес-конференції, плакатися, що оббрехали, клясти­ся у своїй порядності.
А пояснення такої поспішності просте: на злодієві справді загорілася шапка Та так, що голо­ва втратив над собою контроль і впав в елементарну лайку. Факти настільки були красномовними. що відкараскатися від них було дуже важко. І Піляк вирішив спра­цювати на випередження: пограти перед громадськістю «м’язами», а заразом – виголосити ледь не божевільними тих, хто вирішив відстояти національне надбання, на яке голова замахнувся.

Вочевидь, для більшої демон­страції своєї всемогутності він ще й побіг до суду з позовом про за­хист нібито своєї честі та ще й гід­ності, які оцінив у «скромненьку» суму в 55 тис. грн. Про те, як Піляк з тріском програв суд, на якому йому не вдалося ні спростувати фактів своїх корупційних діянь і зловживань ні урвати на хапаву 55 тис. грн. ми писали в попередньо­му номері. Але такі неадекватні дії голови змусили замислитися над його професійним рівнем. А крім того, надійшли дані перевірок, що більшість об’єктів, до будівництва яких Піляк приклався у Східниці, зведені з грубим порушенням бу­дівельних та санітарних норм.

Тож, виходило: або Піляк, який у своїй передвиборчій агітці за­являв, що здобув фах інженера-будівельника у Криворізькому те­хнічному університеті, а також навчається в Міжрегіональній академії управлення персоналом при Президентові України (МАУП), має суцільні двійки з навчання або ніколи цих освіт не отриму­вав. Адже й ведмедя, як відомо, за півроку можна навчити кататися на велосипеді. А тут людина, йду­чи на вибори на голову селищної ради, привселюдно заявляє, що провчився ледь не третину свого життя у вищих навчальних закла­дах, а з іншого боку – демонструє відсутність елементарних знань.
Виявляється, що Піляк ніколи не вчився у цьо­му вузі. І ніхто не видавав йому ніяких дипломів. А, значить, йдучи на вибори на посаду голо­ви, він, висловлюючись мовою ст. 358 Кримінального Кодек­су України, “свідомо викори­став завідомо підроблені документи”. Виходить, східничани мають справу з аферистом із солідним стажем.

Тепер зрозуміло стало, чого так лихоманило Піляка відразу після проголошення на парламентській сесії запиту Ю. Кармазіна. Усві­домлюючи, що всі ці роки, він, про­суваючись по кар’єрній драбині, всюди надавав сфабрикований диплом, що є чистим криміналом, звичайно, шапка на його голові не просто загорілася, а запалала. А враховуючи, що минулого року після того, як по всій Україні було виявлено кілька сотень керівників з підробленими дипломами І про­ти них порушено кримінальні спра­ви, можна уявити весь переляк селищного голови, який розумів наслідки цього викриття.

Логічним було наступне пи­тання: а які документи Піляк на­дав для вступу в МАУП? І вияви­лось, що в листопаді 2011 року, як тільки на Львівщині зі скандалом було звільнено кілька чиновників Львівської міськради за підробле­ні дипломи, а перший проректор Львівського університету В. Височанський поінформував, що на вимогу правоохоронних органів в їхньому вузі виявлено близь­ко 500 фальшивих дипломів. Піляк терміново кинув навчання в МАУПІ. Але змушений був за­лишити після себе сфабрикова­ну автобіографію і завірену копію підробленого диплому.

Працівники управління по боротьбі з організованою злочин­ністю оперативно перевірили до­кументацію Східницької селищної ради. І з’ясувалося, що Піляк, відчувши смажене, спробував знищити більшість інформації про себе. Але не встиг.

Звичайно, слід було б пе­ревірити ще й, чи закінчував Піляк медичне училище, але, здається, й так зрозуміло, що Східницькою селищною радою керує звичай­ний пройдисвіт, який не тільки тривалий час дурив громаду, а й наклепницькими звинуваченнями спробував кинути тінь на тих. хто схопив його за руку.

Так про яку честь і гідність Піляк намагався вести мову в суді? Про яку честь і гідність вік говорить у Східниці, коли, йдучи на вибо­ри, усвідомлено подав громаді сфабриковану автобіографію, підроблений диплом про вищу освіту, нахабно брехав в очі громаді. Нагадаємо, що в своїй передвиборчій агітці Піляк під пунктом № 1 обіцяв: «Земля у Східниці має належати корінним мешканцям та їх дітям; нада­ватимемо землі в оренду та під будівництво лише східничанам». А під №2 гарантував, що: «Родови­ще мінеральних вод повинно бути власністю громади». Як тепер Піляк намагається відібрати родовища у громади І як наліво і напра­во незаконно роздає східницькі землі несхідничанам, бачать всі.

За таких обставин люди­на, яка має справжню честь і гідність, зрозумівши, що її виве­ли на чисту воду, сама подає за­яву на добровільну відставку. Так. як це зробили в минулому році працівники міськради, яких спіймали на аналогічному злочині. «П’ятеро наших працівників швиденько написали заяви на звільнення», – прокоментував тоді дії своїх підлеглих мер Львова А. Садовий. Але чи вистачить тепер у виведеного на чисту воду афери­ста Піляка мужності, честі й гіднос­ті добровільно скласти повнова­ження до порушення кримінальної справи – питання його совісті.

Олександр КОВТУН.

Р.S. Коли матеріал було підготовлено до друку, від керівництва УБОЗ Головного управління МВСУ у Львівській області надійшла інформація: “В результаті проведеної пере­вірки інформація щодо вико­ристання підробленого ди­плому головою Східницької селищної ради Піляком І. Є. підтвердилась. Матеріали пе­ревірки 05.07.2012 року ске­ровано на адресу прокура­тури Львівської області для вирішення питання про пору­шення кримінальної справи.

газета “Вибір”

Leave a Reply