Цей дощ надовго

Prapor1

Вчора, 19 липня, на майдані в Дрогобичі відбулась акція “Українські митці – за українську мову”, в якій взяли участь співаки з Дрогобича, Трускавця, Борислава, Львова. Це важлива підтримка дрогобичан, які з третього липня щоденно на площі Ринок висловлюють протест проти прийняття ганебного закону про мови.

В Україні точиться багато дискусій про форми і методи протестних акцій. На щоденних засіданнях Страйкового комітету теж точилися гострі дискусії на цю тему. Одні пропонують підтримати голодуючих біля Українського дому, інші підтримують розгортання акцій на місцях, вважаючи, що протести мають охопити всю країну.

 

Мовчазна реакція влади на багатоденне голодування протестуючих під Українським домом показала, що здоров’я і життя, яке могли втратити люди, не принесли би бажаних результатів. Тому більшість голодуючих згорнули акцію і задекларували перехід до нових форм підтримки української мови.

Олесь Доній, з яким Страйковий комітет Дрогобича постійно підтримує зв’язок, пояснив, що голодуючі, припиняючи акцію, пропонують взамін розпочати діяти у двох напрямках: перший- це “Український університет”, який пропагуватиме українську мову, культуру, музику, освіту, тощо, і другий – це акція “Переведи свого російськомовного друга на спілкування українською”.

Об’єднана опозиція розпочала громадсько-політичну акцію “Україна проти Януковича”, складовою якої є мовне питання. Об’єднання зусиль, громадян, громадських організацій, політичних партій може створити той потужній тиск, який змусить владу відступити.

Тому дрогобицький Страйковий комітет прийняв рішення готуватись до акцій масового протесту в Києві на кінець місяця, під час проведення позачергової сесії Верховної Ради, на якій захочуть довести справу з законом про мови до логічного завершення.

Підтримку у боротьбі про прийнятого закону про мови публічно висловили польська та російські громади нашого міста. Знаємо теж, що більшість мешканців нашого міста проти цього закону, але публічно це ніяк не висловлюють. Що ж, можливо вони керуються мудрістю Конфуція: ” Сиди спокійно на березі ріки і повз тебе пропливе труп твого ворога ”. Але китайський мудрець мав на увазі дрібні, дріб’язкові образи, які з плином часу самі вирішаться. Бути осторонь сьогодні, коли вбивають мову, роблять її непотрібною, це- байдужість, яку важко зрозуміти.

В Страйковий комітет об’єднались різні люди з різним політичним минулим і з різним баченням майбутнього. Майже кожному з нас можна дорікнути чимось у минулому. Так само і з тими, хто приходить на акції протесту. Нас об’єднує одне – наша українська мова. Страйковий комітет працює на громадських засадах, не фінансується жодними політичними партіями чи громадськими організаціями, збирає кошти на мітингах протесту для організації поїздок в Київ, проведення масових заходів. Левову частку зібраних коштів становлять внески самих членів страйкому. Допомогу продуктами надали депутат міської ради, підприємець Роман Муль разом із своїм батьком п. Миколою. Ми також вдячні парафіянам церкви св. Петра і Павла, що зібрали 200 грн в загальну скарбничку. Велике спасибі всім, хто поповнює скриньку під час проведення акцій на площі. Суттєвою допомогою для нас було б рішення міської ради про виділення коштів з міського бюджету на організовані виїзди наших громадян в Київ з метою донесення до зверхників держави ставлення нашого міста до мовного закону. Шкода, але у відповідь ми почули, що таких коштів немає.

Ми вийшли на площу, бо так нам говорить наша совість. Кожен з нас вважає, що особисто він не може бути байдужим до того, що робиться в країні і що він- відповідальний за це. Ніхто з Страйкового комітету нікого не змушує приходити на акції, виконувати доручення страйкому, бо вважає це особистою справою кожного. Страйком інформує, закликає, запрошує. Ми робимо те, що можемо, що є в наших силах і в нашому вмінні.

Чи бути з нами, чи окремо проводити акції, чи взагалі приймати в них участь- це особиста справа кожного. Тому дивним є реакція міського голови, деяких засобів масової інформації, які завзято критикують нас за малу чисельність мітингів, за тих, хто виступає, за зміст їх виступів. Панове, ми це не робимо для вас. Ми це робимо для себе. В нас є потреба виступати проти дій влади. Ми хочемо, щоб влада в Києві знала, що в Дрогобичі є люди, які не погоджуються ні з законом, ні тим, в який спосіб його прийняли. Якщо вам не подобається наша форма протесту чи люди, які до неї залучені, робіть свої акції, дії, їдьте до Києва до Українського дому, але робіть, а не критикуйте, сидячи за комп’ютером, чи виглядаючи з вікна ратуші чи квартири.

Тому для нас є важливою будь-яка підтримка, співпраця. Ідея Тараса Курчика зорганізувати митців Львівської області у підтримку мовної акції в Дрогобичі є дуже своєчасною і необхідною. Адже саме в цей час є прийняте рішення пропагування і поширення української мови як форми протесту проти мовного закону. Я пишаюсь тим, що ця акція стартувала саме з Дрогобича. Крім українських пісень під час концерту лунали вірші, промови, які органічно переплелись у дійство під назвою “Українські митці- за українську мову”.

Звичайно були й огріхи. Хтось може сказати, що не супер чистий звук чи світло, подекуди фонили мікрофони і оператори плутали фонограми. Хтось вбачав у подяках виконавців організатору акції Тарасу Курчику- передвиборчий піар. Все це, якщо захотіти, то можна побачити.

Є дві категорії людей: одні, дивлячись в калюжу, бачать зорі, що відбиваються, а інші бачать калюжу з болотом. Бог їм суддя.

Для мене, вчорашній день- це молодіжний марш вишиванок, повний драйву та енергії, це щира молитва за мову отця Софрона, змістовні виступи отця Ігоря та Богдана Пристая. І найголовніше, це виступи Наталки Карпи, Назара Савка, Маріанни Ільків, колективів “Glamour”,”Шоколадка”, “Maximus” та інших, їх громадянська позиція, адже вони виступили безкоштовно, у підтримку української мови і нашого руху в Дрогобичі.

Під час концерту пролунало телефоном вітання і підтримка дрогобичан від співачки Марійки Бурмаки. Інформаційними партнерами акції виступили “Твоє радіо” та “Алсет”.

Злива,що стіною насунула на місто, змусила частину глядачів сховатись під дашки та дерева. Але концерт продовжувався, молодь танцювала під дощем, змокнувши вщент. Ми з дружиною були без парасолі, теж промокли наскрізь. Але ця атмосфера свята, молодь, що танцювала, наштовхнули мене на думку, що цей дощ нам даний для того, щоб змити з себе буденні проблеми, змусити відчути, що сила духу, яка єднає людей- значно потужніша, ніж сила стихії.

Такі відчуття не так часто відвідують нас, тому цей день і цей дощ я запам’ятаю надовго.

 

Володимир Кондзьолка, член страйкового комітету

фото: Іван Тихий, інтернет-газета “Дрогобицьке земляцтво”

Leave a Reply