На місці старовинної церкви у Дрогобичі поставили кіоски

Dyskusijnyj Klub

Декан історичного факультету Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, доктор історичних наук, професор Леонід Тимошенко вважає, що на місці дерев’яного храму Святої Трійці, який звели ще в ХVІ столітті (зруйнована – на початку ХІХ ст.), нині збудували кіоски, що на вулиці Малий Ринок.

Про це він розповів на черговому, тринадцятому, засіданні Дискусійного клубу, яке відбулося 30 серпня і розглянуло тему “Забудова історичної частини Дрогобича і її вплив на функціонування культури та туризму на Дрогобиччині”. За його словами, влада знає це, але заради так званого бізнесу дала дозвіл на будівництво. Крім того, в результаті розкопок у районі нинішньої друкарні знаходили свого часу чимало людських кісток. На думку вченого, тут міг бути розташований древній цвинтар. До середини ХVІ століття українці мали в цьому районі свій історичний центр. Леонід Тимошенко пропонує створити в місті охоронні архітектурні зони й навіть готовий подати на розгляд їхні схеми.

Керівник Центру громадських експертиз Олег Косик, який виступив експертом цього засідання Дискусійного клубу, вважає, що центр Дрогобича перетворюється на один величезний супермаркет найнижчого рівня, де нема ні туалетів, ні елементарних побутових умов.

Леонід Тимошенко нагадав, що історичний факультет університету провів дві археологічні експедиції. Так, були проведені розкопки на території солеварного заводу. Там існує потужний культурний семиметровий шар, але прокопали лише три метри, бо на більше не стало коштів. Крім того, соляна ропа заливає на два метри, треба постійно її відкачувати. Друга експедиція пов’язана з розкопками біля Солдатського озера на горі Тептюж, історичний шар якої належить до ХІІ-ХІІІ століття.

Свого часу, за першої демократичної каденції Олексія Радзієвського, стояло питання створення в Дрогобичі національного чи державного заповідника. Для цього навіть вивчали досвід Белза. Але все закінчилося по-іншому. Був замовлений дорогий проект, але охоронні зони накреслили непрофесійно.

Дисонасом до слів професора прозвучало повідомлення громадського діяча Хосе Турчика про те, що депутати Дрогобицької міської ради проголосували за забудову ділянки навпроти синагоги, між автокефальною церквою та “Рукавичкою”, хоча там був розташований свого часу єврейський цвинтар, який теж мав би увійти до охоронної зони. Тобто замість збереження історичного центру Дрогобича нині мова йде про фактичне його руйнування. Може статися так, що за якісь два-три покоління ми хіба на картинках показуватимемо нашим нащадкам знаменитий Шпихлір чи дерев’яні церкви святого Юра та Воздвиження, що сільзавод як візитівка древнього Дрогобича взагалі зникне з лиця землі.

Кореспондентка “Алсету” Наталя Зелена зазначила, що їхня телерадіокомпанія показувала нещодавно сюжет про встановлення кіосків на вулиці Малий Ринок. Перехожі, в яких брали інтерв’ю, виступали категорично проти цього. Але влада, як завжди, не прислухається до громадської думки.

Про свавілля чиновників говорив кандидат у народні депутати України по Дрогобицькому виборчому окрузі N121 Віктор Возняк. “У питаннях архітектури закон повинен бути “дуракостійким”, щоб його не можна було трактувати двозначно”, – підкреслив він.

Святослав Грабовський, який теж балотується, вважає, що рішення приймають конкретні люди, а не влада в цілому, як ми звикли говорити, тому треба знати, як і хто з депутатів конкретно голосує. Ми справедливо вважаємо владу “монстром”, але треба знати конкретних виконавців.

Віра Чопик, головний редактор газети “Фортуна”, заявила, що встановлення кіосків на вулиці Малий Ринок – це плювок влади в обличчя дрогобицькій громаді.

Колишній освітянин Василь Лялюк запропонував біля кіосків поставити таблички, що тут була древня церква.

Професійні запитання своєму вчителеві Леонідові Тимошенку поставив випускник історичного факультету, а нині журналіст Володимир Ключак. На його думку, є чимало загроз історичному центру Дрогобича, крім так званого людського фактору. Насамперед мова йде про провалля, які час від часу виникають то в одному, то в іншому місці.

Категоричним був депутат Дрогобицької міської ради Михайло Ваврин, який заявив, що сьогодні у дрогобицької влади нема державницького підходу, а є жадоба до наживи. І з цим важко не погодитись.

А інший депутат Роман Курчик зауважив, що при розгляді подібних питань жодного разу на сесії не був присутній головний архітектор міста. Не було жодного протесту і з боку прокурора.

Віддуватися за владу довелося Галині Луцькій, головному спеціалістові відділу культури. Мабуть, їй важко відповідати за дану ділянку роботи, адже вчилася за зовсім іншою спеціальністю. Втім, маємо виходити з того, що є, й незважаючи ні на що, рятувати те, що ще можна врятувати. Принаймні професор Тимошенко пообіцяв нанести візит до пані Луцької, аби з’ясувати, в якому стані знаходиться справа захисту історичної спадщини з боку влади.

Питання збереження історичного довкілля було розглянуте на одному з попередніх засідань Дискусійного клубу. Тоді на ньому виступав архітектор Остап Федоришин, який заявив, що має намір вийти з так званої містобудівної ради, оскільки знаючі люди приймають виважені рішення щодо збереження архітектурних пам’яток і об’єктів культури, а влада все одно чинить по-своєму. Будучи присутнім на цьому засіданні, Остап Федоришин заявив, що вийшов з цієї ради, бо вона приносить більше шкоди, ніж користі.

На його думку, потрібна паспортизація історичних об’єктів, бо за якихось два-три десятиліття туристам нічого буде показувати в Дрогобичі. “Треба якось вийти з цього зачарованого кола”, – наголосив він.

Присутні на Дискусійному клубі назвали нинішнього міського голову Дрогобича Олексія Радзієвського “кульгаючою качкою”. Цей вислів застосовують до американських президентів, які не мають шансів більше бути обраними і лише доживають свій термін. Проте мені здається, що в нашому випадку “кульгаючу качку” слід зупинити, бо вона (чи то пак він!) може ще багато бід наробити, в тому числі й у культурному центрі Дрогобича.

Керівник об’єднання щасливих людей у Трускавці Сергій Розора запропонував не лише говорити, а й діяти. Створена робоча група, до якої увійшли Леонід Тимошенко, Олег Косик і Михайло Ваврин. Вона має підготувати питання на сесію, де би виступив пан професор. Найбільш гарячі голови пропонували брати вила (які, до речі, коштують лише 37 гривень) і йти до ратуші. Але зійшлися на тому, що достатньо активістам прийти на сесію, аби забезпечити моральну підтримку. Натомість Олександр Магльона, який керує асоціацією “Нові Горизонти” та однойменною газетою, запропонував спочатку провести громадські слухання, аби поставити владу перед фактом.

Чесно кажучи, автор цих рядків сумнівається, що вдасться таким чином пробити залізобетонний мур байдужості нинішньої влади. Єдина надія на те, що під ратушею нема підземного ходу, що не дозволить втекти можновладцям. Це, звичайно, жарт, хоча й належить до чорного гумору.

Анатолій ВЛАСЮК

Джерело: Тустань

Leave a Reply