Для чого йдуть на вибори кунівці?

Kun

Про кількість опозиційних таборів під час цьогорічних виборів до парламенту на Львівщині не писав хіба що лінивий. Але сьогодні спробуємо проаналізувати кандидатський потенціал однієї з найбільш досвідчених націоналістичних партій – Конгресу українських націоналістів.

Історія Конгресу розпочалася ще у далекому 1992-му році. На той час партія була чи не єдиною націоналістичною політичною силою, яка відкрито це декларувала. І так було доти, поки КУН очолювала депутат трьох скликань Верховної Ради України Ярослава Стецько. Але у 2003 році її змінив Олексій Івченко, який пізніше став відомим на всю Україну під прізвиськом «Льоша-Мерседес». Саме він змінив саму суть партії, її ідею та місію. І зараз від цієї партії до влади йдуть люди не зовсім схожі за своєю суттю на націоналістів.

Цьогоріч від КУНу до Верховної Ради балотується 26 кандидатів. Із них 6 чоловік намагаються це зробити на Львівщині. Виникає знову ж таки питання: а чому тут? чому на Львівщині? чому в регіоні, де перемога опозиціонерів не піддається сумніву?

Для цього спробуємо проаналізувати тих людей, які б’ються в груди, доводячи всім, що вони справжні націоналісти, справжні патріоти, справжні опозиціонери, бо вони КУНівці.

Отже, виборчий округ № 115, де представником КУНу став досить молодий, 29-річний Назар Білінський. Уважно вивчивши документи, подані паном Білінським до ЦВК, робимо висновок, що він працює приватним підприємцем. Досить успішним підприємцем, який у минулому році заробив майже півмільйона гривень. За ці гроші пан Білінський міг би найняти собі людину, яка б допомогла йому правильно заповнити декларацію про доходи та видатки. Назар Богданович, вказавши загальну суму сукупного доходу, забув розшифрувати ці доходи, а це серйозне порушення вимог оформлення декларації.

Йдемо далі. Пан Білінський задекларував земельну ділянку площею 100 квадратних метрів, житловий будинок площею 309 квадратних метрів та квартиру площею 55 метрів.

Але виглядає на те, що пан Білінський неумисне (чи умисне) ввів в оману ЦВК і подав неправдиву інформацію про кількість та площу нерухомого майна, яке знаходиться у його власності. Цю тезу також підтверджує оголошення, яке мені легко вдалося знайти в мережі інтернет про продаж у селі Скнилів особняка площею 309 кв.м певним паном Білінським Назаром Богдановичем. Отже, там йдеться про продаж особняка в Скнилові площею 309 кв.м та літньої кухні площею 100 кв.м. Далі цитата з оголошення: «…готовність 90%. В середині всьо готово для вселення, паркет дубовий, опалення мідне по всій хаті, підігрів підлоги, сантехніка німецька, двері міжкімнетні ручної роботи, камін, гараж на 2 машини, замля 10 сотих. Ціна 380 000$. Терміново без посередників…».

Робимо висновки: по-перше, у пана Білінського проблеми не лише з математикою, а й з граматикою; по-друге, Назар Богданович дійсно обманув ЦВК: у нього у власності земельна ділянка площею не 100 кв.м, а 1000 кв.м; по-третє, пан Білінський не задекларував ані гараж на дві машини, ані літню кухню площею 100 кв.м; по-четверте, виникає питання: чого ж це пан Білінський вирішив так терміново продати свій будинок, у якому «всьо» готово для вселення? а може ці гроші потрібні як раз на вибори? Ну що ж, справжні націоналісти завжди жертвували не лише своїм майном, а й життям, заради боротьби за незалежність України.

Цікавим виглядає і той факт, що в успішного бізнесмена відсутній приватний автомобіль, проте члени його сім‘ї, які в 2011 році заробили аж 3 800 грн., мають автомобіль Фольксваген 2008 року випуску.

Але нехай з цим всім розбирається ЦВК і львівський виборець. Ми ж спробуємо глянути у його передвиборчу програму. Може там щось націоналістичного побачимо. І знову невдача. Загальні пафосні вислови про боротьбу з корупцією, створення робочих місць та зменшення фіскального тиску. Жодної конкретики. Особливо сподобався вислів: «Велику увагу буду приділяти малому та середньому бізнесу», одразу виникає питання: чиєму бізнесу? своєму?

Особливо вразило те, що і передвиборна програма кандидата Білінського написана з орфографічними помилками. Про «спотр» замість «спорт» та «гормадяни» замість «громадяни» писати не буду, але пане кандидате з вищою освітою слово «відчизняний» пишеться через букву «Т»!!! Ви ж націоналіст, ви ж, у першу чергу, повинні дбати про Вітчизну. Та й не личить кандидату у народні депутати писати свої програми з такими помилками, тим паче зважаючи на ту ситуацію з мовою, яку ми зараз маємо в державі.

У 117-му виборчому окрузі бачимо ще одного кунівця – Івана Василишина. Професійний юрист, колишній депутат Львівської міської ради, який у свій час відзначився палкою боротьбою із керівником управління комунальної власності Львівської міської ради паном Климковичем.

В офіційній біографії пана Василишина вказано, що протягом 1993-1996 років він працював начальником юридичного відділу Львівського авіапідприємства. Але в тому ж таки 1996 році він реєструє ТзОВ «Елвіс», діяльність якого пов’язана із нерухомістю. Тепер зрозумілою стає зацікавленість пана Василишина комунальною власністю міста Львова.

Адвокатська контора пана Василишина зареєстрована за адресою: м. Львів, вул. Наливайка, 5. Ніби все законно, але ж, добре погулявши інтернет-простором бачимо, що за цією ж адресою на пана Василишина зареєстрована і інша фірма – ТзОВ «Красуня», яка займається виготовленням ювелірних виробів. Отже, пан Василишин – це спеціаліст широкого профілю – від юридичних послуг до операцій з нерухомістю та виробництва різних благородних цяцьок.

Тепер поглянемо на його декларацію. Заробив пан Василишин у 2011 році 117 тис. грн. (увесь дохід від провадження підприємницької діяльності). Ніби все нормально. Але на придбання у власність протягом 2011 року двох квартир площею 20 та 30 кв.м Іван Йосипович витратив 198 тис. грн. Окрім цього, він придбав автомобіль Мазда 6 вартістю 200 тис. грн. Як ми бачимо цифри трохи не сходяться. Можливо у пана Василишина були серйозні заощадження? І знову мимо: на рахунках в банках він має лише 5 тис. грн., цінних паперів на 7,7 тис. грн., а внески до статутного капіталу підприємств 222,5 тис. грн. Погодьтеся такі заощадження на дають змоги робити такі вартісні придбання. Хоча можливо війна з паном Климковичем за львівську комунальну власність не була даремною?

Читаючи програму Івана Василишина, починаєш усвідомлювати: десь я вже це читав. А дійсно програми панів Білінського і Василишина схожі як дві краплі води. З однією відмінністю – у Івана Йосиповича вона трішечки ширша. А так знову ті ж заїжджені гасла за боротьбу зі всім і проти всього. І знову ж таки із граматичними помилками. Це вже навіть не смішно.

Йдемо далі. 120-ий виборчий округ. Тут балотується старший інспектор Львівської митниці Іван Петрович Куп’як, який був депутатом Львівської обласної ради 5-го скликання. Депутатом він був не надто активним, адже згадувань про нього в мережі практично немає. Тому аналізуємо декларацію.

У 2011 році митник-націоналіст заробив небагато – майже 42 тис. грн., а от його сім’я заробляє в десять разів більше. Загальний дохід у 443 тис. грн. вражає. Вражає і те, що вже другий із кунівців має проблеми з математикою. Адже 443 тис. грн. заробітної плати, 384,6 тис. грн. інших видів доходу (не визначених у декларації) та 12 тис. грн. доходу від передачі в оренду не сходяться із загальним доходом. Отже це знову подання невірних відомостей у декларації.

Нерухомість сім’ї Куп’яків теж вражає: дві земельні ділянки площею 20 та 41,6 соток, будинок площею 211 кв.м та якесь інше нерухоме майно площею 130 кв. м. Та й грошові активи цієї сім’ї зовсім непогані: на 186,5 тис. грн. цінних паперів та 360 тис. грн. внески до статутного капіталу підприємств. Все це, окрім однієї земельної ділянки на 20 сотих, оформлене на сім’ю пана Куп’яка.

Він же чесний митник із націоналістичними переконаннями не має фактично нічого. Варто було б все-таки Іванові Петровичу пояснити виборцям звідки взялися такі статки у його сім’ї, якщо її годувальник заробляє лише 42 тис. грн. на рік.

Відкриваємо передвиборну програму пана Івана. Одразу тішить одне – програма відрізняється від обох попередніх. Починаємо вчитуватись. Основна теза програми – відродження титульної української нації, яке передбачає підтримку інститутів громадянського суспільства шляхом оголошення мобілізації найбільш активних, патріотичних і харизматичних особистостей задля відродження української нації і піднесення української держави (аж страшно робиться) та відзначення найбільш активних інститутів громадянського суспільства і забезпечення підтримки їхніх програм на всіх рівнях (а це вже лобізм).

Але шедевром цієї програми є розділ про «захист інституту сім’ї як первинної клітини суспільства». Далі мушу цитувати: «Оскільки сім’я є мікромодель держави, виконує соціальне замовлення держави, виховує законопослушного громадянина, потребує серйозної підтримки всіх інститутів влади. Необхідно припинити руйнівні процеси по знищенню сімейних цінностей, приділити належну увагу приготування молодих осіб до життя в подружжі: дальшого, ближчого і безпосереднього, на базах шкіл і ВНЗ».

По-перше, шановні борці за українську мову, треба писати і говорити «законослухняний», а не «законопослушний»; по-друге, навчіться грамотно писати свої програми, якщо ви хочете писати закони; і по-третє, пане Куп’як, що Ви цим набором слів взагалі хотіли сказати виборцеві? Я ніби людина не глупа, але так і не зрозумів, що Ви збираєтесь робити для захисту інституту сім’ї. Вже Янукович говорив про стабільну родину й обіцяв збільшити населення України на 10 мільйонів! Шкода, що пан президент конкретно не розповів про методи досягнення цих своїх передвиборчих обіцянок.

У виборчому окрузі № 121 зареєстрований голова обласного КУНу Тарас Йосифович Гентош. Депутат Львівської обласної ради трьох скликань, екс-директор дрогобицького комунального підприємства «Готель «Тустань» зараз займає посаду начальника відділу логістики на ТзОВ «Бренд-С», який тісно пов’язаний із компанією «Рошен» у Львові.

Читаючи декларацію пана Гентоша, хочеться у нього запитати: Тарасе Йосифовичу куди Ви пхаєтесь? Неповних 21 тис. грн. загального доходу (із них 9 тис. грн. допомоги по безробіттю) Вам не вистачить, щоб стати нардепом. Та й 41 тис. грн. доходу членів Вашої сім’ї Вам навряд чи допоможуть.

Але тут варто звернути увагу на той факт, що і пан Гентош не вміє рахувати свої доходи. Не вірите, перевірте самі на офіційному сайті ЦВК. Це вже якась кунівська напасть.

Читаючи передвиборну програму пана Гентоша, розумію, що є ще однин кунівський «вірус», про який я вже писав. Це надмірна неграмотність. Направду дивуюсь, невже ці всі люди збираються творити для нас правила життя, себто закони? Програма засипана загальними фразами про чергові пільги та дотації, а де ж розвиток, поступ, стимулювання??? Усі хочуть розпоряджатися державними грішми, не маючи поняття як їх заробляти.

У 124-му виборчому окрузі перед нами з’являється ще один кунівець, заступник головного інженера Львівського відділення газопромислового управління «Полтавагазвидобування» Роман Іванович Дідусь.

Пан Дідусь став відомим широкому загалу у 2005 році, коли будучи депутатом Львівської обласної ради 5-го скликання, та начальником газопромислового управління «Львівгазвидобування» він заявив про перспективи видобування нафти у Городоцькому районі.

Згідно з декларацією пан Дідусь заробляє на газовому видобуванні пристойно – понад 195 тис. грн. Але тішить одне, Роман Іванович єдиний з новітніх націоналістів, хто правильно і без помилок заповнив декларацію. Вітаємо!!!

Аналізуємо програму. І тут вже мушу написати. Усі кунівці, в тому числі і пан Дідусь, у своїх програмах зобов’язуються у своїй діяльності керуватися програмними засадами партії. Наголошую ПАРТІЇ, а не Конституцією, не законодавством, не міжнародним правом.

Серед головних завдань пана Дідуся є й таке: «депутатська недоторканість необхідна порушникам законів». Що пан Дідусь мав на увазі? Є і таке: «максимальне сприяння розвитку малого та середнього бізнесу а саме: система тотального контролю за підприємницькою діяльністю – загроза національній безпеці». Знову здогадуйтесь самі.

Шановний кандидат у нардепи також обіцяє «законодавчо врегулювати систему тендерних закупівель». Пане Дідусь, в Україні вже кілька років як не існує поняття тендерні закупівлі. Якщо Ви збираєтесь творити закони, Ви повинні про це знати.

Ще одна обіцянка «законодавчо розмежувати профспілки від роботодавця. Без профспілок неможливо захистити людину праці від свавільлля роботодавців». Наголошую в лапках це цитати з програми. Я розумію, що слово «свавілля» так само важко правильно написати, як і вимовити слово «увімкни». Але для чого нам такі законописці.

А цей вислів пана Дідуся наприкінці своєї програми спричинився до вибуху мого мозку: «Віра в Бога, пам’ять про 199 хлопців і дівчат мого села, що загинули за Волю України в тому числі з моєї родини, в пам’ять мільйонів українців, довіра людей спрямовують мене в депутати». Ну не можна вже ж так спекулювати на вірі й пам’яті! Бо якщо усі, хто вірить в Бога, захочуть піти в депутати, то ЦВК перетвориться у найбільшу парафію в Україні. Я навіть не знаю, як такі речі можна прокоментувати. Краще займайтесь і далі, пане Дідусь, газовим видобуванням, там Ваші слова і думки нікому не зроблять біди.

І на завершення, мова піде про 125-ий виборчий округ, де представником КУНу є перший заступник голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Андрій Лопушанський. Про цього націоналіста можна звичайно окрему статтю писати, але спробуємо коротко описати про його патріотизм та опозиційність.

Відкриваємо спочатку його передвиборчу програму, подану до ЦВК. Починається вона з його біографії, де є дуже багато білих (чи правильніше сказати чорних) плям. Народився і виховувався в сім’ї педагогів, в 28 років закінчив Івано-Франківський інститут нафти і газу. Із 1990 до 2005 року в біографії пана Лопушанського з’являється величезний пробіл, окрім 2000 року, коли він захистив якусь кандидатську дисертацію.

Чим займався увесь цей час Андрій Ярославович невідомо, але зрозуміло тільки одне заробив він дуже багато грошей, після чого вирішив заснувати Благодійний фонд. З різних джерел вдається з’ясувати, що до 2005 року працював головою Наглядової ради ЗАТ «УПК «Добромиль». Далі його кар’єра теж дивно розгортається. У квітні 2005 року був призначений заступником голови правління НАК «Нафтогаз України». У липні 2005 року був обраний до складу Наглядової ради ВАТ «Чорноморнафтогаз». А 20 липня 2005 року був призначений першим заступником голови правління НАК «Нафтогаз України», саме тоді, коли НАК очолював його бізнес-партнер та кум Олексій Івченко.

На посаді в НАКу Лопушанський працював недовго і вже в 2006 році за протекцією «Льоші-Мерседеса» став народним депутатом за списком блоку «Наша Україна». На перевиборах, як і О. Івченко, до списків блоку «НУ-НС» включений не був.

21 січня 2009 року тодішній Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко підписала розпорядження, яким поновила Лопушанського Андрія Ярославовича на посаді першого заступника голови правління Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» з 8 жовтня 2007 року (!!!). Для такого поновлення Кабмін окремим розпорядженням від того ж таки 21 січня 2009 року ввів посаду першого заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» замість посади заступника.

У 2010 році, під час зміни влади, пан Лопушанський вирішує зробити хід конем і щоб втриматись на посаді в НАКу оформляє собі відпустку по догляду за дитиною на 3 роки. У середині 2012 року ця відпустка добігає кінця, але пан Лопушанський і тут знаходить вихід. І відбувається щось безпрецедентне: за особистою заявою Андрія Ярославовича йому продовжують термін декретної відпустки ще на півроку, саме до закінчення виборчого процесу. Виявляється пан Лопушанський зберіг зв’язки у «Нафтогазі», а може знайшов якісь інші важелі в установі, яка має вплив на НАК. Нагадаємо, що призначення як голови правління НАКу, так і його заступників, в тому числі і першого, відбувається за розпорядженням Кабінету Міністрів України. Хто очолює Уряд з 2010 року нагадувати не буду. Але погодьтесь, таке погодження без відома самого Миколи Яновича не могло б відбутися. Висновки робіть самі. Хоча, якби соратник Ю.Тимошенко, як називає дехто пана Лопушанського, яко перший заступник голови правління НАК прийшов до Печерського суду й посвідчив про невинуватість екс-прем’єра, то доля опозиції й України могла б скластись і по іншому.

Читати декларацію про доходи Андрія Лопушанського аж лячно. За неофіційною інформацією, якої в Інтернеті вдосталь, статки пана Андрія становлять мільйони доларів і він вважається одним з найбагатших, у Прикарпатті, поступаючись лише своєму бізнес-партнеру та колишньому шефу, уже згадуваному Олексію Івченку.

Але не полінуємось заглянемо в його декларацію. В 2011 році Андрій Ярославович заробив понад 4,6 млн. грн., а його сім’я понад 1 млн. грн. Левову частку цих грошей (а саме 2,4 млн. грн.) пан Лопушанський заробив за рахунок відчуження цінних паперів та корпоративних прав, ще близько 1,7 млн. грн. йому дало відчуження рухомого і нерухомого майна, близько півмільйона гривень це дивіденди та проценти. Але не дивлячись на такі статки Андрій Лопушанський зумів придбати собі лише дві не надто великі земельні ділянки, а на житловий будинок видно грошей йому вже не вистачило. Сім‘я Лопушанського теж будинків не має, проте володіє 3 квартирами.

З рухомим майном у Лопушанських все гаразд. Сам Андрій Ярославович має авто представницького класу Мерседес С550. Сім’я теж добре забезпечена залізними кіньми, їх у Лопушанських аж 3 (2 Каділаки та 1 Рейндж Ровер).

Цьогоріч пан Лопушанський поклав на рахунок в банки трохи більше 17 тис. грн., проте придбав цінних паперів на 1,6 млн. грн., а в статутний капітал підприємств вніс близько 600 тис. грн. Члени сім’ї Лопушанського теж небідні: вклади у банках на 375 тис. грн., цінних паперів на 45 тис. грн. і внесків у статному капіталі підприємств на 5 млн. грн.

З такими заощадженнями можна купити не лише лояльність багатьох ЗМІ, не лише відкрити там свою програму «Народний адвокат» (зауважте, без позначки передвиборна агітація), не лише возити по львівських горах Гришка та Руслану, а й купити ці всі гори. Реально, виборців 125-го виборчого округу гордість мала б розпирати за такого багатого кандидата-націоналіста.

Як відомо, кунівці, які вважають себе спадкоємцями ОУН, мали б дотримуватися «Десяти правил українського націоналіста», що стали загально знаними під своєю грецькою назвою «Декалог». Доповненням до «Декалогу» були «12 прикмет характеру Українського Націоналіста». Щоправда, вони не стали так широко відомими, як «Декалог», та все ж таки всі провідні члени ОУН були зобов’язані самі знати і пояснити їх низовим членам.

Читачам особливу увагу хотілось би звернути на дві з них «безкорисливість» та «чесність»: «Безкорисливий, це значить, що ідею українського націоналізму й службу для неї ставить він вище всіх скарбів світу цього. Для неї він проміняє з радістю можливість спокійного та вигідного життя на тверду долю жовніра-борця, теплу хату – на окопи чи тюрми. Щастя шукає і знаходить він у радості з боротьби і перемоги на службі Великій Святій Справі. Лише в щасті Української Нації щастя українського націоналіста. Її воля, слава й могутність -‒ його найбільше бажання.

Чесний, це значить, що він ім’я націоналіста носить гідно й ніколи не сплямить ніяким нечесним вчинком. Він завжди придержується високих вимог націоналістичної моралі. Мораль опортуністичного світу родить і плекає безділля, страх, фарисейство й угоди. Мораль націоналістична ‒ це мораль нового світу, світу чину й боротьби. Її засади взнеслі й тверді. Вона є основою чинного й чистого, мов кришталь, характеру українського націоналіста, Лицаря – Революціонера».

Чи відповідають цим критеріям новітні українські націоналісти, та й інші достойні політики, не мені судити. Але це ж риторичні запитання. Всі кажуть, що галицький виборець мудрий і він не помилиться. Сподіваюсь, що ця коротка оповідь зробить галицького виборця ще мудрішим. Не завжди під словом націоналізм можна побачити патріотизм.

Володимир Підгірний

Джерело: Вголос

  1. Роздуми на тему.Роздуми на тему.09-27-2012

    Жаль, що в цьому дослідженні не розглянуто під мікроскопом фігуру п. Гука, який себе постійно асоціює із націоналістами і йде самовисуванцем /чомусь?/ по 121 округу. Бо ця фігура-взагалі із області фантастики. Ззовні- полум’яний націоналіст , а в минулому/бо в інтернеті є маса матеріалу по ньому/ найманець-кдбіст. Дрогобичани мають знати своїх “героїв” в обличчя. Інший кунівець- Тарас Метик-працює в Радзієвського ідеологом. Цікаво?. А я знаю, що для того, щоб знищити українство як націю-треба очолити її ідеологію.

  2. До роздумів на темуДо роздумів на тему09-27-2012

    Гук пішов на вибори, щоб перемогти. І він переможе. Незважаючи, ні мікроскопічне дослідження його фігури, яке нині проводять, ні на московсько-кагебістське гавкання. Пси гавкають. а Гук іде. І на це нема ради.

  3. виборецьвиборець09-28-2012

    Після мерських діянь Гука, хтось із дрогобичан на сайті написав-“Краще би ти повісився!” . Нешановний Гук, час гучних відозв і закликів на тему України -не що інше як спекуляція. Бо зараз треба діяти, а не дудіти в дудки, що Ви дуже полюбляєте. А сам факт Вашого висунення……- це так, за ниточки , в підвішеному стані, можуть тримати тільки КДБісти!!!!
    “6”-бути-не заборониш-це стан душі!

  4. ДрогобичанинДрогобичанин09-28-2012

    Маю велику надію, що до виборів такий же аналіз буде проведено щодо капітельманів – Іликів та його посіпак на Львівщині. Що зробили, окрім 2 денного голодування, як людей дурили хворою Тимошенко, яку безідейну програму мають, чому не змогли відстояти українську мову та таке інше.

    Якщо не з’явиться – матимемо наступний висновок про заангажованість цього веб-ресурсу.

Leave a Reply