Рік тому життя спинилось на півслові

Skotnyj1

Життя іде і все без коректур.

І час летить, не стишує галопу.

Л.Костенко

Які швидкоплинні наші літа! В якому нестримному леті махає нам білим крилом дитинство, юність, молодість!.. А ми стоїмо на березі своєї Долі і благаємо: «Літа, зупиніться!». Та дні лукаві, несподівано приходить Біла Пані, торкає плече і кличе у далеку Вічність. А Книга Життя ще не дописана….

Цими днями минає рік, як смерть вирвала з лав великих людей Валерія Григоровича Скотного – багаторічного керівника Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка, професора, доктора філософських наук, академіка Академії наук вищої освіти України, заслуженого працівника освіти України, почесного доктора Жешувського університету, депутата Дрогобицької міської ради 4-го демократичного та 6-го скликань.

Ще вчора він впевнено крокував дорогою життя, а сьогодні доводиться усвідомити разючу й глибоку гіркоту від втрати мудрого керівника і прекрасної людини.

Багато зробив у своєму житті благословенної пам’яті Валерій Григорович, та ще більше мав планів і задумів, які, на жаль, не вдалося зреалізувати.

Яким же був Валерій Григорович Скотний?

Молодий, талановитий, амбітний – саме таким запам’ятався Валерій Скотний, коли у 1978 році потрапив на викладацьку роботу до Дрогобицького педагогічного інституту. Потім він дуже пишався тим, що поєднав свою долю з дрогобицьким краєм. Тут, в інституті, пройшов непростий шлях від асистента кафедри до ректора. Здається, все у житті Валерія Григоровича складається легко і просто. Але за цим успіхом стоять титанічна праця, терпіння, хист та розум.

Валерій Григорович Скотний – людина неосяжної глибини і таланту, філософ і лірик, педагог і вчений, громадський діяч і патріот своєї професії. Він був закоханий у свою роботу. Його лекції з філософії вирізнялися новизною, високою науковістю, методичною досконалістю. В.Скотний був талановитим викладачем, гуманним і доброзичливим вихователем студентської молоді. Працюючи з ранку до вечора, розкриваючи нові грані свого таланту, з головою поринав у наукову, навчальну та виховну роботу. У своїх наукових пошуках часто випереджав час, бо дивився глибоко, далеко та перспективно.

Валерій Скотний володів неабиякою працездатністю та організаційними здібностями. Він завжди мав свою громадянську позицію, умів відстоювати свої переконання і неухильно їх дотримуватися. Мабуть, тому, коли у 1988 році колектив ДДПУ ім. Івана Франка постав перед проблемою виборів нового ректора, кандидатура Скотного була найбільш пріоритетною, незважаючи на авторитет та більший життєвий досвід інших претендентів.

Безперечно, В.Скотний – лідер із масштабним і стратегічним мисленням, розсудливістю у прийнятті рішень, умінням прогнозувати. За період його ректорства в університеті було відкрито 6 нових факультетів (історичний, соціально-гуманітарний, менеджменту та маркетингу, фізичної культури, біологічний, післядипломної освіти), створено 27 нових кафедр. За ініціативи ректора у 1991 році в університеті відкрито аспірантуру. 2008 року утворено спеціалізовану вчену раду з правом прийняття до захисту дисертацій на звання кандидата, а з 2010 року і доктора педагогічних наук.

Валерій Григорович був активним членом депутатської комісії з питань освіти, культури, сім’ї, молоді, спорту та туризму Дрогобицької міської ради, де вирішувалися актуальні питання гуманітарної сфери нашого регіону.

За тривалий період ректорства заслуженого педагога, академіка педагогічних наук підписано низку угод із польськими, німецькими та австрійськими вузами, зростала якість та ефективність кадрів, формувались спеціальні освітні програми, спільно із викладачами університету проводилися неодноразові зустрічі, круглі столи, семінари для вчителів регіону.

Багато позитивного можна говорити про Валерія Григоровича Скотного, але найбільшою його заслугою було перетворення Дрогобича в університетське місто, коли у 1998 році, завдяки зусиллям пана ректора, педінститут був реорганізований у педагогічний університет.

Успіху і визнання Валерій Скотний досягнув завдяки мисленню, розумінню людини, вмінню творити добро. Все це визначало стратегію його ректорської політики. Звичайно, здійснювати керівництво університетом – справа не з легких, але завдяки діловому, демократичному стилю та вродженій мудрості Валерію Григоровичу це вдавалося на славу.

Як людина, Валерій Скотний ніколи не залишався байдужим до чужих проблем. Він умів вислухати, допомогти у скрутній ситуації, підтримати. Це свідчить про надзвичайно важливу рису його характеру – людяність, а ще про незмінне життєве кредо: допомагати людям.

Життєвий шлях Валерія Григоровича Скотного є яскравим прикладом величі людини праці та обов’язку. Несподівана смерть забрала досвідчену та сповнену життєвих сил людину, яка могла зробити ще чимало доброго для української освіти, рідного університету та Дрогобича. Допоки живуть ті, хто знав, цінував та любив Валерія Скотного, – доти він зостається з нами. Як приклад професіоналізму, мудрості, інтелігентності навіки залишиться Валерій Григорович у наших спогадах. Пам’ять про цю велику людину, педагога, вченого завжди житиме у наших серцях.

Міський голова Дрогобича Олексій РАДЗІЄВСЬКИЙ,
Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради,

депутатський корпус

  1. трактортрактор11-09-2012

    Червонозада наволоч згадала зайду-хабарника.

Leave a Reply