Посол США знайомився в Дрогобичі з церквою св.Юра

Teff

Учора, 12 листопада, Дрогобич відвідав посол США в Україні Джон Теффт. Це був його приватний візит, в ході якого він ознайомився з національною пам’яткою дерев’яної архітектури церквою Юра.

Джон Теффт зізнався, що ще торік планував ознайомитись з унікальним храмом, але обставини не дали змоги. На цей раз ще за два тижні до відвідин посол повідомив музей, що готується до Дрогобича.

Американського дипломата зустрів міський голова Олексій Радзієвський, висловивши йому свою повагу.

Директор музею «Дрогобиччина» Алла Гладун докладно розповіла про найдавнішу дрогобицьку святиню, відповіла на запитання посла. Як виявилось, Джон Тефф цікавиться українськими дерев’яними церквами, багато їх вже бачив. «Одні виглядали дуже гарними зовні, інші вразили унікальними розписами, – каже Джон Теффт. – Але таку красиву церкву, яка є вражає як унікальними архітектурними формами, так і розписами, – бачу вперше».

Довідка . Храм святого Юра – номер один на Львівщині – входить до трійки найвидатніших дерев’яних шедеврів України. Він є визнаною пам’яткою світового значення – жодного аналогу Святоюрського храму не існує деінде. «Справжня поема в дереві, витесана сокирою, немов велетенський скульптурний твір», – писав про нього відомий мистецтвознавець Григорій Логвин. Пам’ятка входить в когорту кращих пам’яток світу – вона внесена в Нью-Йоркську Всесвітню енциклопедію мистецтва.

Відтоді, як сто років тому почалося системне дослідження української дерев’яної архітектури, жоден учений не міг залишити поза увагою дрогобицьку церкву святого Юра, адже у цій складній за композицією пам’ятці сконцентровані досягнення народних майстрів. Це ніби енциклопедія прийомів дерев’яного будівництва: тут є і опасання на дерев’яних арках та кронштейнах, і аркада-галерея на другому ярусі, і розвинені бані, і бічні криласи. Кожен тесля з артілі, працюючи над «своєю» частиною будівлі, міг давати певну свободу своїй творчій фантазії. Тому кожна арка опасання або інший елемент має свої, часом непомітні, особливості – як-от відбитки пальців. Та й уся споруда набувала від такого «творчого змагання» майстрів яскравої індивідуальності.

Останні дослідження підтвердили перекази про те, ию церква святого Юра була куплена дрогобичанами за сіль (або «соляні» гроші) в селі Надіів на Івано-Франківщині й 1657 року перенесена звідти на теперішнє місце. Історія будівництва цієї церкви має велику цінність, оскільки є типовою для багатьох пам’яток дерев’яної архітектури, що розвиватися разом із тим, як змінювали одна одну мистецькі епохи. Церква у Надієві була споруджена ше у XV або в кінці XVI ст. Тоді вона, ймовірно, мала один шатровий верх, як у дрогобицького Воздвиженського храму. Подібне завершення мала й 27-метрова каркасна вежа- дзвіниця, збудована 1670 року.

1678 року талановитий будівничий Григорій Тесля з Дрогобича виконав остаточну частину капітальної перебудову дрогобицької церкви Юра. Він встановив цибулеподібні бані над вівтарною частиною, навою та Введенським приділом. На бічних сторонах нави спорудив крилоси, що надали церкві хрестоподібного плану та динамічної гармонійної архітектоніки. Внаслідок цієї остаточної перебудови церква Святого Юра набула довершених архітектурних форм які можемо спостерігати і сьогодні.

Під час перебудови 1678 року змінили верх центрального зрубу церкви та прибудували криласи, невеличкі прируби до пави з власними верхами. І тільки після пожежі 1692 року перебудова надає храмові нового вигляду: додають емпору (Введенську каплицю), мальовничі барокові бані, галерею, опасання, змінюють форму криласів, відтак до 1711 року церква й дзвіниця стають такими, якими бачимо їх сьогодні. Незважаючи на регулярні реконструкції, що відбувалися протягом п’яти століть, церква зберегла свою виняткову художню цілісність. Під час великих ремонтно-реставраційних робіт у 1970-их роках їй повернули вигляд станом на 1883 рік згідно обмірів, виконаних тоді фахівцями з Львівської політехніки.

Іван ТИХИЙ.

Джерело:Дрогобицьке Земляцтво

 

фото: Ярослав Гайгель

Leave a Reply