ДІАЛОГ БЕЗ ГРИМУ З ГОЛОВОЮ ДВК НА ДОНБАСІ

Holosuvannya

Шановні читачі-співрозмовники, погодьтеся, нашій актуальній тематиці щодо виборів, які, до речі, ніяк не можуть завершитися, дечого бракує. Ми теоретизуємо. Так, знаємо про умови наднапруження, у яких опинилися голови і члени місцевих ДВК та ОВК. Про серцеві напади, запах валідолу, сльози, переляк, або мужність. Але по темі в Інтернет-просторі висловлюються в основному не вони. І ось, я «впіймала» голову виборчої дільниці у Горлівці. Як не дивно на перший погляд, йдеться про відомого українського поета і громадського діяча Олега Короташа. Він, по гарячих слідах, ділиться своїм реальним баченням. А я дуже хочу, аби на сьогоднішньому форумі з’явилися відгуки не теоретиків, а його колег, людей, які працювали на виборах.

 

Один знайомий, довідавшись, що Ви півтора місяця працювали головою дільничної комісії на Донбасі, зокрема, в Горлівці, сказав щось на зразок: та він поліз до чорта в зуби… Скажіть, пане Олеже, чи такий страшний «чорт», як його малюють, чи правда, що на Донбасі нинішні вибори мали особливий, не схожий на інші регіони, присмак?

 

Вікторіє, не такий чорт страшний, повірте. Набагато страшніше, коли дівчата з очима, як порожні відра, переходять дорогу… А якщо говорити серйозно, то ці чорти сидять у столиці, дмуть сажу із Банкової, брешуть у Верховній Раді, де Богослівська на трибуні, як відьма у ступі… Ех, панно Інно, панно Інно.

Те що зараз скажу, стосується не лише Донбасу, але й усієї України. У нашого народу геть атрофований ген державності. Люди переймаються виключно особистими проблемами, а те, що відбувається за порогом дому їх вже не обходить, хоча ці речі є взаємопов’язані.

Ніяк не можу зрозуміти, чому людина перебуваючи у настільки поганих умовах життя продовжує голосувати за цю владу. Це якийсь, якщо хочете патріотичний мазохізм штибу «сидітиму у лайні, але це моє лайно тому і влаштовує…». Щоб далеко не ходити – такого стану доріг, як у Горлівці, я не бачив у жодному місті країни. Враження від їзди таке, що душу витрясе. От і не розумію, чому місцевого мера за прізвиськом «Кльопа» ще не взяли за лацкани і добряче не потрясли; або чому зараз там переміг мажоритарку діючий депутат обласної ради регіонал Гончаров, який за фінансовими можливостями міг навести лад. Люди в біді, і цю ж біду самі у собі культивують.

 

Донбас перед виборами безапеляційно вважали базовою територією Партії регіонів. Після виборів є підстави вважати, що так званих «своїх» тут конкретно розлюбили, тутешні мешканці мають чи не найгостріші претензії до нинішньої влади. Ви відчули це, погоджуєтеся?

 

Так, це дійсно є. До прикладу, на моїй дільниці явка виборців склала близько 45 відсотків. І це загальна тенденція для мешканців Донбасу, не кажучи про те, що добрячий шмат голосів виборців відібрали комуністи.

 

Це правда, що цифра явки виборців на Донбасі була завищеною, не відповідала кількості тих, хто насправді відвідав дільниці?

 

Дуже важке запитання. Можливо… Скажімо, мені люди з Комітету виборців повідомили які саме мікроавтобуси везуть людей для каруселі. Можливо, до нас вони не доїхали. Знайомі голови з інших дільниць стверджували, що у них таке було. Розумієте, для цих речей потрібно мати потужний штат спостерігачів, бо ситуація така, що законодавство про вибори дозволяє через підставні партії фактично укомплектувати «регіональною» більшістю кожну дільничну комісію, котра є колегіальним органом і рішення ухвалює більшістю голосів. Єдине, що мені вдалося тут зробити – це ізолювати прямих представників Партії регіонів від видачі бюлетенів. Було засідання ДВК із розподілу обов’язків, і якось вдалося це здійснити. Також вдалося серед трьох членів із виїзною скринькою призначити представника блоку Кличка, та представницю Європейської партії Катеринчука. Це десяте питання, що за таку «політику» мене обізвали Наполеоном та фашистом, але це вже я якось переживу.

 

То можна повірити у це, що Донбас, так би мовити, «проголосував ногами», тобто люди висловили своє ставлення до влади, не прийшовши голосувати, бо за ПР – ВЖЕ не хочуть, а з тим, кому можна було б довіритися ЩЕ не визначилися?

 

Маю підстави стверджувати, що пасивна молодь може і надалі продовжувати постити в Інтернеті фотографії песиків і котиків. Ця влада сама себе виїсть зі середини. Навіть у такий спосіб, що місцеві мешканці не підуть на президентські вибори, а більш свідомі Галичина та Київ дадуть 90 відсоткову явку. У ситуації, що є зараз, для перемоги Януковича на другий термін мусить статися чудо. Авторитет, сімейні бюджети виборців, та віру людей Донбасу він уже програв. Поза тим, із закінченням цих виборів фактично розпочалися президентські.

 

Одна із загальновизнаних вад парламентських виборів-2012 – своєрідне, скажімо так, формування складу дільничних та окружних комісій, куди потрапили представники маловідомих позапарламентських партій, і, звичайно, партії влади. Яким чином вибудовувалися стосунки між цими людьми, чи може за такого складу комісія бути працездатною, і, головне, чи була вона такою?

 

…Партія анархістів, партія пенсіонерів… Мешканці Горлівки чудово знають, що це у житті фіктивні партії, з необхідним мізером для юридичного права існування. Усе зрозуміло. А щодо «які стосунки» — то жодної ідеології, переважно це заробітчани на кількасот гривень від штабу.

 

І, якщо можна – як на сповіді: чи відчула ваша дільниця адміністративний тиск з боку місцевої влади, у чому він полягав, як доводилося коритися йому?

 

Будете подивовані, але адміністративного тиску не було жодного. Можливо тому, що я публічна людина і вони просто не наважилися. З іншого боку – Горлівка – це чи не на половину україномовне місто, де у маршрутках звучить українське радіо, а місцеве телебачення має програми українською мовою. Мало того, якраз саме моя українська мова у багатьох випадках згладжувала і допомагала у вирішенні якихось питань, чи з адміністрацією, чи з Окружною комісією.

 

А що скажете про прийоми фальсифікації: загальновідомі «каруселі», голосування на дому, та що там – відверте вкидання в урну пачок бюлетенів, заповнених заздалегідь «за кого треба»?

 

Можу відповісти за власну дільницю – не було. Інакше, у випадку масового привозу виборців чи вкидання пачок бюлетенів – я б зробив усе, щоб це набуло розголосу. Розумієте, мені довелося подбати про те, що у випадку конфліктних ситуацій, до моєї дільниці б приїхало авто з «журналістами спортивної зовнішності», які би просто відбили акти про порушення і змогли їх захистити. З вовками жити треба за їхніми ж законами. Звісно, нічого не можна вдіяти, коли виборців із дому привозить легкове авто… Це питання фінансування штабів, у тому числі і представників від опозиції. Хочете результату – подбайте, аби Ваш виборець потрапив на дільницю.

Явка на моїй дільниці 45 % найкращий показник мінімуму можливих порушень.

 

То що, й таємничі особи, яких нині прийнято називати «хлопці спортивної статури» до вас не навідувалися? Якщо не до вас – то може знаєте щось про подібні нальоти на інші дільниці Вашого округа?

 

Та навідалися, і до мене на дільницю, ну і що з того… Я підійшов, бо вони також палили цигарки і ми познайомилися. Виявилося – це хлопці з Луганська, та ще й у нас із ними спільні знайомі. Загалом, потім ми вже обговорювали вартість квартири одного з них, котру він придбав, щоб жити зі своєю дівчиною. Усі ми є люди, і політики ну дуууже сильно перебільшують власний вплив на свідомість громадян.

 

До речі, цікаво, як ставляться до фальсифікацій та адміністративного тиску члени комісій, не на публіку розповідаючи про цей фактор, а просто особисто, як люди?

 

Вікторіє, я не можу відповісти на це запитання, бо майже уся моя комісія із 20-ти чоловік – це регіонали приховані, або відкриті. Треба бути дуже наївним, аби сподіватися від них щирості чи правдивої інформації. Набагато легше було їх розділити і розпорошити взаємною недовірою між собою, щоб потім вдавалося «провести» через голосування якісь важливі для виборів ключові постанови ДВК.

 

Хотілося б почути про роль спостерігачів. Вони були реальними? В них була можливість позитивно вплинути на процес?

У спостерігача завжди є можливість вплинути на процес, у випадку порушень. Але хто цих людей захистить потім? Наші суди? Наші депутати?.. Вибачте, але вони, партії, навіть своїх кандидатів кинули! Якщо подивитися як партії злили результати мажоритарка на проблемних округах в межах усієї країни.

 

Пане Олеже, Ви реально, з початку до кінця знаходилися всередині процесу. Тому хотілося б почути Вашу думку: що потрібно конче змінити у Законі про вибори народних депутатів?

 

Візьмемо, умовно, дільницю де 20 членів комісії… Перше – нехай нардеп власноруч (бо це робить одноосібно секретар комісії) спробує заповнити 48 обов’язкових протоколів із результатами виборів, плюс кожному спостерігачу також додаткові копії з мокрими печатками. Дам відповідь: під ранок від втоми почне вити уся комісія, включно зі спостерігачами, котрі мають слідкувати за дотриманнями цієї норми закону. Як наслідок – аби ота уся морока закінчилася – спостерігачі самі собі пишуть протоколи і мають чергу до голови комісії, щоб завірив печаткою.

Друге – терміново змінити порядок утворення комісій. Це ганьба, коли невідомо хто і невідомо яка політична сила маніпулює на рівні колегіального голосування у комісіях.

Третє – особисте. Я переконаний прихильник двопартійної системи. Вважаю, що здоровим наше суспільство стане лише тоді, коли буде обирати між лібералами і націоналістами. Усе інше для України – це зло.

 

І, якщо Ваша ласка – відверто: хто по-справжньому переміг на виборах 28 жовтня? Не за цифрами, яким у рамках всієї країни я не йму остаточної віри, а морально, політично? Свої позиції посилив режим? Виграла опозиція у широкому розумінні цього слова, домігшись довіри мільйонів громадян? Чи – головний виграш – якраз на боці громадян, які зрозуміли, що режим можна якщо не відразу усунути, то бодай посунути від керма?

 

На цих виборах перемогла байдужість і продажність громадян. Не потрібно звинувачувати владу у тому, що Ви продаєте свій голос за сто гривень. Ця проблема у Вас самих, і є це мінімальна корупція. Вибачте, але саме подачки парафіян посадили священиків на мерседеси, і саме недолугість помаранчевої влади і жадібність простих людей до кількох гривень зробила Януковича президентом. Суть проблеми полягає якраз у Майдані, точніше у тому, що сталося одразу після нього…

Президент Ющенко приїхав у Донбас, край промисловців і майново-матеріальних відносин, бо шахта – це як математика – усе прямо і конкретно; команди «Струнко! Стояти! Мовчати! Фас!..» якраз і є зрозумілими. Після «Майдану» багато хто просто втік до Росії, а ті хто залишився, прийшли послухати нового главу держави. І от замість того, аби дати чіткі накази ЩО і як робити, Ющенко почав розповідати про УПА та трипільські черепки… Ну люди подивилися і зрозуміли: лох!.. А далі вже у справу пішли гроші тощо…

Поза тим, є й інша важлива сторона. На моїй дільниці регіонали настільки пересварилися через розподіл премій з фінансового фонду дільниці, що написали скаргу в Окружну комісію. Це є дуже показовим у тому сенсі, що з такою гнилою низовою партійною структурою ця влада довго не затримається. Вони понабирали безпринципних і жадібних людей без жодної ідеології. З іншого боку – я не знаю що там собі думає штаб опозиції, але на Донеччині представники «опозиційних сил» на мажоритарці звинувачували інших у тому, що вони помаранчеві, бандєровци та у тому, що колись кандидат самовисуванець у Горлівці найпершим вивісив синьо-жовтий прапор. Якби я був прямим свідком, то я б закликав опозицію не торгувати мажоритарними округами, бо це бачать люди і роблять висновки…

Тепер вже можу про це сказати. Будучи позапартійним, я голосував за «Свободу» із єдиним міркуванням: у Тягнибока не залишається вибору, як продовжувати бути патріотом, бо його підтримали найбільш проукраїнські громадяни, які у випадку продажності пана Олега, його ж найпершого і повісять у Києві на Хрещатику.

 

Вибачте, але про «байдужість і продажність» громадян, а відтак – програш суспільства на цих виборах в основному подейкують ті, хто відсидівся в хаті з краю. А Ви, поет, пішли на інший край – передній. Пане Олеже, чому Ви дозволяєте собі вважати мільйони своїх співгромадян гіршими за Вас? Невже ви категорично не бачите паростків громадянського суспільства, які «проросли» саме на цих виборах? Якщо так – шкода. Повторюєте гріх вітчизняної «інтеліХенції» у гіршому розумінні цього поняття…

 

Вікторіє, у мене особистих гріхів достатньо, але дякувати Богу, вони не впливають на події у державі, і вже точно серед них немає «гречки». А щодо вчинків інтелігенції, то в одному з інтерв’ю я вже казав про сукупну «антисовість нації». І якраз сьогодні я хотів би запитати багатьох представників так званої опозиції, що вони творили напередодні президентських виборів, коли переміг Янукович.

Це сьогодні Яценюк трясе булками на мітингах під ЦВК, це сьогодні Мартиненко є одним із очільників опозиції, це сьогодні усі такі хороші та опозиційні. Але пригадаймо – що вони творили тоді, коли потрібно було на виборах підтримувати Тимошенко, бо інакше перемагав Янукович.

У той час Яценюк ухилявся скільки міг від прямої відповіді з ким він; а де тоді був Мартиненко, і де тоді були наші «патріоти», що збирали мітинги і закликали голосувати «проти всіх», бо, як то говорила по ТВ Оксана Забужко, – «між більшим злом і меншим злом ви обираєте також зло», забувши сказати, що якраз перед виборами у неї вийшла книжка коштом фонду Катерини Ющенко. І цей список я можу продовжити.

Оці всі «інтелігенти» якраз і привели до влади Януковича. Скажу іще одну крамольну річ – якби було бажання, і за настроями у суспільстві та колосальній нинішній підтримці закордонних спільнот, – опозиція миттєво може добитися звільнення Тимошенко, а натомість, думаю що їм якраз вигідно аби Юля сиділа за ґратами, бо так легше «решать вопросы». Вікторіє, це моя особиста думка, маєте право із цим не погоджуватися.

Та що далеко ходити: Олеся Донія, очільника мистецького об’єднання «Остання Барикада» опозиція викинула зі списку, незважаючи на те, що за його депутатства «Барикада» для української культури зробила більше, аніж вся Верховна Рада вкупі. Пригадую у червні мітинг під ВР проти «мовного закону», де я мав нагоду читати вірші…

Що тоді зробила опозиція – замість того, аби у парламенті товкти по писку оту наволоч, котра просувала закон і не допускати його прийняття, наші «очільники» припхалися на мітинг повідомити що програли. Так не дивно, що Чететов потім сказав, що «развели как котят»…

Усе що сьогодні мною сказане – це, якщо хочете зріз із побаченого мною в Україні під час десятків мої презентацій і місяців життя в Донбасі. На завершення скажу наступне: Донбас у скорому часі стане кузнею українського націоналізму, бо у Західній Україні жити українцям аж занадто комфортно.

Розмову вела Вікторія АНДРЄЄВА ord-ua.com

  1. ЧитачкаЧитачка11-22-2012

    Я шокована! Але все сказане паном Олегом-правда, хоча й гірка. Але ж є якийсь вихід ?

  2. робароба11-22-2012

    Прокинулася! Вихід є, і це Ілик!

Leave a Reply