«Надія» та «Карітас» роблять одну добру справу

Karitas

Нещодавно появилася стаття «Казка про лисичку в рясі та зайчика-інваліда», яка викликала значний резонанс. Справа стосувалася відносин між добровільним товариством дітей-інвалідів «Надія», яке очолює п. Ірина Дзюрах, та Благодійним фондом «Карітас» Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, який очолює о. Ігор Козанкевич. У статті наведено слова колишнього керівника «Надії» п. Ірини Павлішак, які стосувалися взаємовідносин між цими двома організаціями, які знаходяться під одним дахом. Коротко нагадаємо, що суть справи зводилася до того, що «Надія», не маючи можливостей оплачувати послуги, в тому числі комунальні, звернулася з пропозицією до Церкви, а конкретно до Владики СДЄ УГКЦ Юліана Вороновського з проханням взяти їх під свою опіку. Про те, що не все вийшло так, як було обіцяно і як планувалося, і розповідала пані Ірина Павлішак на Дискусійному клубі 15 листопада.

Отже, все озвучене екс-очільником «Надії» було опубліковано не лише автором цих рядків, але і журналістами Анатолієм Власюком, Вірою Чопик, Вікторією Лишик. З приводу цих публікацій теперішній директор «Надії» Ірина Дзюрах вирішила зробити прес-конференцію, метою якої було б розставити всі крапки над «і». Прес-конференція відбулася 30 листопада о 11.00 в приміщенні «Надії» (Дрогобич, вул. Чорновола, 4).

На жаль, проблеми дітей-інвалідів під час Дискусійного клубу якось наче відійшли на другий план, але саме вони мали бути центральними, каже Ірина Дзюрах. Натомість акцентування на відносинах «Надії» з «Карітасом» були гіпертрофованими. На цьому наголосив і присутній на прес-конференції заступник директора БФ «Карітас СДЄ» о. Ігор Швед. Але озвучення певних нюансів, які можна було б назвати тимчасовими непорозуміннями, дало і свій позитивний ефект. Так, правлячий архієрей єпархії, Владика Ярослав Приріз виявив бажання детальніше ознайомитися зі всіма обставинами, про що Його Святість заявив під час зустрічі з пані Дзюрах. Окремі батьки дітей-інвалідів після виходу цих публікацій дещо незручно себе почували перед священиками, але в той же час керівник «Надії» визнала, що середовище цих батьків досить неоднорідне і в «Надії» теж є різні «позиції» та «опозиції», різні погляди на стосунки з «Карітасом».

На даний час ситуація виглядає так, що приміщення на Чорновола, 4 «Карітас» має в оренді, за яку сплачує символічну гривню в рік і цей же «Карітас» має зобов’язання нікому не надавати будівлі в суборенду окрім «Надії». Ба, більше того, «Надії» приміщення він зобов’язаний надавати згідно умов договору. Так що ніхто нікого тут не виживає і не виживе, навіть якщо б дуже хотілося. А якісь тертя чи неузгодження не є аж такими, щоб їх аж настільки обговорювати, все, як мовиться, вирішується в робочому порядку.

«Я тільки за партнерські відносини з «Карітасом» і сім років не відступаю від цієї лінії, хоча і не всі в «Надії» її поділяють», – зауважує пані Дзюрах. Вихід публікацій після того, як два тижні тому вона звільнилася з «Карітасу» і кілька днів перед запланованою зустріччю з Владикою Ярославом навіть породили чутки про їхню замовність. Але нема лиха без добра, тепер триває активна фаза юридичних розмежувань між «Надією» та «Карітасом».

Звичайно, що найбільше невдоволень ці публікації викликали саме в «Карітасі», тут дехто навіть був схильний говорити про тінь на репутації благодійної установи. «Варто було вислухати обидві сторони», – зауважує отець Ігор Швед, роз’яснюючи, що «Карітас» не отримував запрошення на цей Дискусійний клуб, і саме тому не міг одразу викласти свою позицію. Натомість журналісти чомусь зробили висновки, що таке запрошення було. «Дійсно, «Карітас» ми не запрошували», – зазначає пані Ірина Дзюрах.

Як би там не було, а «Надія» та «Карітас» працюють в одному напрямку, який можна однаково назвати і гуманітарним, і благодійним, і просто справою, угодною Богу. І прикладом цього є хоча б факт проведення до Дня інвалідів заходу в Центрі душпастирства молоді СДЄ УГКЦ, що на вулиці Шевченка, 29 у Дрогобичі. Захід цей пройде 3 грудня о 16.00.

Тема інвалідів та благодійництва буде продовжена в наступних публікаціях. Гадаємо, що варто звернути увагу на те, що саме влада, зокрема влада місцева (трускавецька, дрогобицька і т. д.) робить для людей з особливими потребами. Адже виділити транспорт чи зорганізувати в День інваліда концерт самих інвалідів та безкоштовний перегляд фільму – це не що інше, як насмішка над потребами цих повноцінних у всьому цивілізованому світі членів суспільства. Які кошти виділяються, куди вони спрямовуються і чому саме туди, як освоюються, який процент іде на «відкати», чому нема можливості дати більше грошей на потреби інвалідів, як відмахуються від проблем дітей та людей з особливими потребами чинуші від освіти, медицини, комуналки тощо – все це теми, на які не варто ставити табу. Бо в нас таких тем ще багато, зауважив один із журналістів, додавши, що церковна тема теж чомусь до таких належить.

Але як вірні сини та доньки Святої Католицької Церкви, Матері нашої, маємо пам’ятати, що від нас, мирян, теж залежить, наскільки Церква буде пройнята Христовим Духом служіння Богу та ближньому. На щастя, і «Надія», і «Карітас» турбуються та піклуються про потребуючих згідно євангельських заповідей, причому турбуються значно більше, ніж ті чинуші, хто за це бере зарплату, премії, надбавки і хто ще хоче на людях з особливими потребами робити якийсь «інтерес».

Володимир Ключак

Джерело: Трускавецький вісник

Leave a Reply