Преса? Якісь проблеми?

Dyskusijnyj Klub Presa

У четвер, 6 грудня, в Дрогобичі пройшло чергове засідання Дискусійного клубу. Цього разу – в приміщенні «Пори». Одразу кинулася у вічі тотальна символіка «Батьківщини» і великий портретище Романа Ілика, так що не знаємо як кому, а нам було досить некомфортно знаходитися під наглядом цих безжальних очей невизначеного кольору. Оскільки одним зі співзасновників Дискусійного клубу є довірена особа Романа Ілика, а засідання відбуватимуться в цьому приміщенні із «іконою», то представник «Трускавецького вісника» призупиняє свою участь в проекті Дискусійного клубу. Тим більше, що саме тут, у цьому приміщенні, проходили засідання сумнозвісного руху «Чесно», який дискредитував саме поняття чесності.

Але оскільки ми вже побували на засіданні ДК, яке стосувалося проблем четвертої влади, тобто ЗМІ, то подаємо невеличкий репортаж про цю зустріч.

Отже, в засіданні взяли участь такі громадські діячі (в тому числі і журналісти) як Хосе Турчик, Святослав Сурма, Михайло Ваврин, Леонід Тимошенко, Ярослав Бігуняк, Анатолій Власюк, Роман Ощипок, Леонід Гольберг, Анна Волошин, Валерій Каленюк, Ярослав Баран, Сергій Матійко, Ігор Чиж, а також ще двоє осіб, чиїх прізвищ, на жаль, не знаємо. Кожен говорив те, що думав, тому щирість була присутня тут однозначно. Інша річ, що не кожен вмів чи міг до кінця вислухати та зрозуміти позицію іншого.

«Живемо в епоху аматорів і дилетантів», – так розпочав своє бачення проблем четвертої влади Леонід Гольберг, заступник редактора дрогобицької Інтернет-газети «Майдан» і дописувач «Кур’єра Галіцийського» та ряду інших видань. Він зупинився на таких явищ як неграмотність та нефаховість людей, які пнуться в журналісти, але ними навряд чи колись стануть. І причин цьому багато – від незнання елементарних правил орфографії, незнання відмінків аж до невміння бачити різницю між статтею і репортажем. Своєю найбільшою помилкою Леонід Гольберг назвав факт рекомендації ним у Національну спілку журналістів України дрогобичанина Олександра Магльони, також журналіст мав намір розповісти і про те, як членом НСЖУ став його дрогобицький колега Тимофій Хащівський, проте ведучий ДК вирішив, що на цьому акцентувати увагу присутніх не варто. Тож Анатолій Власюк (ведучий Дискусійного клубу) вирішив нагадати і про західній стандарт журналістики, чим спричинив дискусію, що цей стандарт стосується виключно новин. Як зауважив Леонід Гольберг, новини не повинні коментуватися, а цим найбільше грішать в місцевих ЗМІ.

Неприємно було слухати, як окремі громадські діячі намагалися вилити якнайбільше бруду на таку знану та давню дрогобицьку газету як «Галицька зоря». На їхню думку, вона мала б стати місцевим «Експресом», але піар-менеджер Ярослав Баран звернув увагу, що «Експрес» не повинен бути прикладом і пояснив чому саме.

Про те, що журналіст повинен бути бійцем, а все решта прийде з досвідом, говорив Хосе Турчик, а редактор «Чумацького Шляху» Валерій Каленюк підняв дуже актуальну тему відповідальності за написане в контексті авторства публікацій. Появилося безліч статей, в тому числі у друкованих ЗМІ, які підписані псевдонімами. Чого боятися, якщо ти пишеш правду? Навіщо ховати своє обличчя? Але й тут не все так однозначно. Ярослав Баран навів приклад, які проблеми виникли в одного його трускавецького колеги, коли той хотів подати інформацію про аварію за участі високопосадовця.

Створити громадську організацію «Четверта влада» закликав Анатолій Власюк, натомість Святослав Сурма пропонував започаткувати якісно новий проект редакційної ради, до участі над розробленням якого зголосилися Роман Ощипок, Анатолій Власюк, представники телеіндустрії, а також автор цих рядків. Ідею такого проекту пан Сурма виношував ще тоді, коли зробив зустріч понад сорока журналістів нашого регіону, але ця ж зустріч показала, що багатьом із «акул пера» просто наплювати на свій професійний ріст чи на якусь відповідальність. До речі, Леонід Гольберг теж говорив про професійну етику та цехову солідарність, проте в дещо іншому контексті.

Не розвивається на наших теренах історична журналістика – нарікав Валерій Каленюк, тож з цього приводу свої міркування виклав декан історичного факультету ДДПУ, професор Леонід Тимошенко. Стан дрогобицької журналістики такий, якого заслуговує наша громада, зауважив Леонід Володимирович. Про апатію та байдужість громади до дійсно вартісних речей і падкість на сенсації та сенсаційки говорив Роман Ощипок. Для прикладу, «Майдан» має більше читачів поза Дрогобичем, хоча саме дрогобичани мали б займати найактивнішу позицію в питаннях, які піднімає ця Інтернет-газета. Також пан Ощипок розповів про те, як влада всіляким способом ухиляється від надання інформації і про те, як його одного разу всупереч здоровому глузду та законодавству України побавили права бути присутнім на одному із засідань в Ратуші.

Свої думки щодо росту популярності видань з точки зору паблік рілейшенз висловив Ярослав Баран. Співвідношення між розумними, інтелектуально мислячими людьми та сірою масою в нас складає 20 на 80, зауважив піар-менеджер (і одночасно журналіст), а завдання ЗМІ – змінювати ці показники на краще. Тут важко не погодитися із паном Ярославом, тож тепер стає зрозуміло, хто ж насправді обрав собі депутата на Дрогобиччині. І хоча завдання журналістики – стати вихователями суспільства, та інколи складається враження, що це суспільство хоче методів не Корчака чи Ващенка, а Макаренка.

Та головний акцент робимо на тому, що абсолютна більшість місцевих ЗМІ не була представлена на цьому Дискусійному клубі. Отже, всіх все в нашій «четвертій владі», напевно, влаштовує. Не дивно, адже журналісти – дзеркало суспільства. А суспільство хоча критикує владу, та все одно її обирає, переобирає і все його влаштовує. Так само і з мас-медіа – може, вони не такі, як мали б бути, але інших немає і найближчим часом навряд чи появляться. Бо як слушно зауважив хтось на цьому засіданні ДК, «стара гвардія» не хоче допустити нових ініціативних людей. Змія вже не має ні сили, ні бажання скидати старе ліновище, тому й не росте. А стара шкаралупа не підходить розміром для нового покоління. Адже старе вино у нові бурдюки не наливають…

Володимир Ключак

Джерело: Трускавецький вісник

  1. студентстудент12-07-2012

    Ощипок, Анна Волошин, Каленюк-хіба це журналісти?Чому ми повинні вірити їх писанині чи говорильні? Яке моральне право є у них? А Сурма? Кругом, у всіх засобах інформації цей аж надто активний чоловічок із дивно-холерним виразом очей. Чого він прагне крім дешевої слави? Ми, студенти, вже не підемо будь за ким, а лише за моральним лідером.

  2. журналістжурналіст12-08-2012

    Ой Володимире.Оце перечитала Ваш опус і стало прикро. Адже Ви звинувачуєте когось у тому, що він не знає правопису, граматики. А як же Ваша грамотність? Хіба пишемо “західній стандарт”? Хіба змія має шкаралупу? Про стилістику вже не кажу. Отож учитися варто усім.

  3. викладачвикладач12-08-2012

    Сурма – єдиний порядний серед усіх цих кондзьолок і журналістів, а студентам треба ще вчитися і вчитися 🙂

  4. ПресаПреса07-15-2013

    Що серед журналістів дискусійного клубу робило це старе і дурне Гольберг, котре до журналістики не має ніякого відношення? І воно щось там мимрило про професійну етику? Воно знає, що то таке? Та всі вже знають, що Леонід Гольберг – ганьба дрогобицької журналістики!

Leave a Reply