Якщо Вас затримали і звинувачують у вчиненні злочину… Консультації адвоката МАЦЕЯ

Kajdanky

Тут уже всі жарти набік. Працівники міліції вважають, що перед ними злочинець, і будуть діяти відповідним чином. Головне: ні в якому разі не чинити опору, не лізьте у бійку і не намагайтеся втекти – за певних обставин міліціонер має право застосувати вогнепальну зброю при затриманні злочинця.
Якщо він уже тримає в руках пістолет, беззаперечно виконуйте його вимоги і не робіть спроби наблизитись до нього. Стаття 15-1 Закону України «Про міліцію» зазначає, що спроба особи, яку працівник міліції затримує із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену міліціонером відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право стріляти без попередження. Оголена зброя в руках правоохоронця – це вже засторога.

Звинувачення та затримання людини за вчинення злочину – справа серйозна, а тому закон максимально чітко й вичерпно визначає підстави для такого затримання.

Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України затримання проводиться лише за наявності однієї з підстав:

– коли особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення;

– коли очевидці, в тому числі потерпілий, прямо вкажуть на особу, яка вчинила злочин;

– коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його помешканні буде виявлено явні сліди злочину.

Тому, спочатку виконайте вимоги міліціонера, продемонструйте свою обізнаність з нормами права та обов’язково з’ясуйте, на якій підставі Вас затримали.

При затриманні за підозрою у вчиненні злочину на Вас обов’язково повинні скласти протокол про затримання. Увага! Ваш особистий контроль за належним оформлення протоколу є одним із важливих способів самозахисту, який не тільки дасть можливість Вам ознайомитися зі звинуваченням і які для цього є підстави, але й може зіграти вирішальну роль для Вашого звільнення. Отож не поспішайте його підписувати (як і будь-який документ у міліції), а уважно вивчіть зміст протоколу.

Пам’ятайте, Ви маєте право:

– власноручно записати в протоколі про затримання свої свідчення. Скористайтеся цим правом. Після написання пояснення, зробіть неможливим дописки під ним іншого тексту – поставте «Z» або перекресліть навхрест незаповнені рядки протоколу;

– не підписувати протокол із незаповненими графами, пояснення «Потім заповню» від міліціонера не приймаються;

– записати у протокол будь-які свої коментарі, у тому числі й аргументи щодо своєї невинуватості або скарги на порушення закону з боку правоохоронців при Вашому затриманні;

– взагалі відмовитись від підписання протоколу про затримання або написаного міліціонером із Ваших слів пояснення, якщо вони не відповідають дійсності. Взагалі не надавайте жодних пояснень стосовно себе, якщо вважаєте, що такі пояснення можуть бути використані проти Вас;

– вимагати присутності адвоката з початку оформлення протоколу про затримання. При цьому Ви можете відмовитися від послуг призначеного Вам адвоката й вимагати від міліції дочекатись саме Вашого знайомого захисника. Якщо Вас безпідставно звинувачують у вчиненні тяжкого злочину, – взагалі жодного слова чи підпису без адвоката, можете сказати лише фразу: «Прошу дати мені можливість зателефонувати моєму адвокатові, мені необхідний юридичний захист та допомога, я маю право відмовитися давати свідчення без адвоката».

Запам’ятайте! Згідно з чинним законодавством Ваше затримання за підозрою у вчиненні злочину не може тривати більше 72 годин, тому особливу увагу зверніть на те, щоб у протоколі були вірно вказані дата та час Вашого затримання. Протягом 72 годин міліція зобов’язана або звільнити Вас або доставити до суду, яким приймається рішення про можливість Вашого подальшого перебування під вартою.

Копію протоколу про затримання одразу після його складання міліціонер повинен вручити Вам разом із письмовим переліком передбачених для затриманого прав. У жодному разі не викидайте копію протоколу, для Вашого адвоката це дуже важливий документ.

Крім цього, Ви маєте право:

– одразу після затримання написати скаргу начальникові райвідділу міліції про допущені його підлеглими порушення Ваших прав. Ваша скарга має бути прийнята черговим чергової частини й зареєстрована у відповідному журналі;

– вимагати надання Вам медичної допомоги. Для цього черговий зобов’язаний викликати до Вас бригаду «швидкої допомоги», лікареві якої Ви повинні поскаржитись на незаконне застосування міліцією щодо Вас фізичного насильства. Лікар, крім надання допомоги, має зафіксувати завдані Вам тілесні ушкодження (навіть незначні) і Ваші пояснення, яким чином Ви ці тілесні ушкодження отримали;

– вимагати, щоби співробітники міліції невідкладно повідомили про Ваше затримання одного з членів родини. Міліціонери зобов’язані це зробити, вимагайте, щоби вони зробили це при Вас, не вірте запевненням: «Ми вже батькові (дружині) зателефонували, сказали, що завтра прийдуть». Перебування близьких у райвідділі є запорукою коректного ставлення до Вас.

Усвідомте, що міліція не затримує людей заради своєї розваги. Вас підозрюють у скоєнні злочину, і, мабуть, так склалось, що для цього є певні підстави. Міліція має намір здобути підтвердження таких підстав і оформити їх документально. Ви впевнені у своїй невинуватості, але подекуди міліціонери таки отримують від невинуватих «липові» зізнання. Затримання для людини – це, передусім, психологічний стрес. Одразу після затримання з особою працюють кілька співробітників міліції, які мають відповідну підготовку, досвід роботи і вміло використовують те, що людина налякана, перебуває у незвичній для себе обстановці й зовсім не знає, як себе поводити та як довести свою невинуватість. Дуже складно, але дуже важливо за таких обставин намагатися не нервувати, поводити себе врівноважено та не піддаватись на провокації: умовляння чи залякування.

Наприклад, Вам можуть сказати, що в сусідньому кабінеті дає пояснення свідок, який бачив, як Ви скоїли злочин, і тепер Вам не уникнути покарання. Як альтернативу, опери можуть запропонувати самому написати «явку з повинною», після чого нібито не буде сенсу в подальшому Вашому затриманні, і Ви спокійно поїдете собі додому. Міліціонери намагаються встановити довірливі й доброзичливі стосунки, починають переконувати, що зараз для Вас головне – бути звільненим. А вирвавшись із райвідділу, Ви зможете відмовитися від написаного (в принципі це дійсно так) і взагалі досвідчений адвокат Вас у будь-якому разі «витягне».

Завжди виважено й навіть критично ставтеся до подібних пропозицій і не піддавайтеся на такі умови звільнення – міліціонери зацікавлені в розкритті злочину, а не у Вашому звільненні. Написана Вами «покаянка» необхідна міліції як доказ Вашої вини і додаткове обґрунтування необхідності Вашого взяття під варту.

Не будьте наївним і не вірте запевненням міліції, що Ви скоїли незначний злочин і Вам за це нічого не буде, – тільки штраф. Навіть якщо це й так, то сам факт притягнення до кримінальної відповідальності Вашої біографії не прикрасить і навіть може призвести до певних обмежень Ваших прав. Ви не скоювали злочин – так не беріть на себе чужу провину.

Ще одна ситуація – побиття в міліції.

Про це говорити важко і неприємно, але необхідно. Така правда реалій у нашій країні. Побиття громадян та застосування катувань у міліції – явище, на жаль, досить поширене. І причина тут одна – міліціонерам необхідно за будь-яку ціну отримати від затриманого зізнання, пресловуту «явку з повинною». В Україні до теперішнього часу є актуальним афоризм сталінського прокурора Андрія Вишинського: «Зізнання – цариця доказів», і, вірогідно, ближчим часом ситуація на краще не зміниться.

Тому ще декілька порад.

Під час перебування в службовому приміщенні запам’ятайте імена міліціонерів, які Вас били (вони ж спілкуються між собою). Постарайтеся залишити докази свого перебування та побиття в кабінеті: якщо пішла кров, – забризкайте нею покриття підлоги, непомітно зробіть мазок кров’ю на днищі стільця або заховайте закривавлену носову хустинку десь за шафою чи батареєю опалення. Можна потім зробити відповідний аналіз крові, і це буде доказом того, що Вас побили, та свідченням того, що Ви взагалі перебували у службовому кабінеті райвідділу (є в міліціонерів така звичка – стверджувати, що вони бачать Вас вперше).

Зімітуйте втрату свідомості або нестерпні болі в серці – нехай викликають лікаря. Не соромтеся голосно кликати на допомогу – це не боягузтво, а засіб самозахисту. По-перше, у коридорі можуть бути люди, а це – свідки, по-друге, жодний керівник не зацікавлений у скоєнні надзвичайної події у своєму підрозділі, а тому якщо почує, то також прийде Вам на допомогу. Та й не всі ж міліціонери нелюди, серед них багато таких, хто засуджує жорстокість своїх колег, і буде вимагати від них припинити знущання.

Якщо від Вас під катуваннями вимагають щось написати і підписати, а всі попередні заходи не дали очікуваного результату, – пишіть й підписуйте, це краще, ніж залишитися калікою. Але умисно викривіть свій почерк (пишіть з нахилом літер уліво або почерком «першокласника», акуратно виводячи кожну літеру) і поставте нестандартний для Вас підпис. Міліціонери Вашого почерку не знають, а звіряти проставлений під протоколом підпис з підписом у паспорті звички не мають.

Згодом довести той факт, що Вас побили саме в міліції (а не до приходу у райвідділ чи після виходу з нього) і притягнути катів у формі до відповідальності досить складно – свідки Вашого побиття відсутні, а міліціонери проти себе свідчити не збираються.

І все ж таки, якщо Вас побили, то необхідно:

– невідкладно зафіксувати факт отримання побоїв. Зверніться до травматичного пункту лікарні або, ще краще, викличте бригаду «швидкої допомоги» прямо до будівлі райвідділу. Під час виклику повідомте диспетчера на телефоні: «Був побитий у такому-то райвідділі міліції, втрачаю свідомість, не можу самостійно пересуватись». Після прибуття лікарів вимагайте ретельної фіксації всіх завданих Вам тілесних ушкоджень, навіть незначних. Зверніть увагу лікарів на особливі травми – сліди від наручників, опіки від застосування електрошокера тощо. Поясніть лікарям, що ушкодження Вам завдали працівники міліції і вимагайте госпіталізації, а в подальшому – надання довідки про результати проведеного медичного огляду;

– одразу зверніться до органів прокуратури з відповідною заявою (навіть і вночі, там повинен бути черговий). У прокуратурі вимагайте скерування на проведення судово-медичної експертизи, яка встановить ступінь, час та характер завданих Вам тілесних ушкоджень. До бюро судово-медичної експертизи необхідно прибути зі скеруванням прокуратури, паспортом і, при наявності, медичною довідкою, яку Вам видадуть у травмопункті;

– факт Вашого перебування та побиття в міліції повинні засвідчити якомога більше людей, тому коли Ви вийшли із райвідділу, одразу зверніться за допомогою до перехожих, краще до жінок, по можливості запишіть їхні прізвища та адреси проживання – це Ваші свідки. Якщо Вас біля райвідділу вже чекають рідні, друзі чи знайомі – нехай вони сфотографують Вас та отримані тілесні ушкодження на мобільний телефон. Близькі родичі повинні одразу написати заяву на ім’я начальника райвідділу про Ваше побиття його підлеглими (таку заяву зобов’язані прийняти в міліції і через 10 днів надати відповідь про результати її розгляду);

– обов’язково заручіться допомогою від фахівця в галузі права – зверніться до адвоката, який буде захищати Ваші інтереси;

– будьте наполегливим у відстоюванні своїх прав. Якщо вважаєте, що розслідування за фактом Вашого побиття проведене незадовільно, оскаржуйте дії посадових осіб у вищестоящих інстанціях, зверніться за допомогою до засобів масової інформації.

Бажаю Вам ніколи не потрапляти в такі ситуації, але бути до них підготовленим треба. Хай щастить!

Адвокат А.М.Мацей

Всі консультації безкоштовні.

Попередній запис за тел. 095-655-14-51 та 098-87-11-706

Джерело: Галицька Зоря

 

Leave a Reply