ТРИБУНА ДЕПУТАТА: Бюджет, мов охрімова свита

Kravets

Людина, котра максимально відсторонено судить про дійсність називається літописцем. Такими літописцями в історії можуть залишитися депутати VI демократичного скликання Дрогобицької районної ради.

Посудіть самі. За два роки роботи нового скликання до всебічного розгляду питання земельних відносин, ефективного використання землі на сесіях ще не наблизилися. Будівництво в районі практично завмерло. А тут є над чим працювати. У попередній період Дрогобицький район вважався в області одним із найактивніших у сфері інвестицій. На стадії незавершеного будівництва залишилося чимало об’єктів. Серед них – школи в Стороні, Ролеві, Летні, Народні доми в Довгому Гірському і Долішньому Лужку, лікарська амбулаторія в Уличному.

Поступово бюджет району перестав виконувати функцію сприяння його соціально-економічному і культурному розвитку. Прийняті стратегії і програми знівелювалися внаслідок відсутності або мізерності фінансування. Поступово без підтримки опинилася головна галузь виробництва – сільське господарство.

Привільно поза межами досяжності ради почувають себе керівники структур, заснованих на спільній власності громад району. За винятком районного медичного об’єднання та УКБ, не заслуховувався на сесіях звіт жодного із них. Певно, тому і постають гострі питання про ефективність використання комунальної власності, якою кожен розпоряджається на власний розсуд.

Асоціація сільських і селищних рад теж, здається, втратила всілякий інтерес до того, що діється в сесійному залі районної ради. Відсутність стабільної більшості, баражування на межі кворуму на засіданнях ради не дозволяють приймати ефективні і вчасні рішення. Я вже не кажу про політичну відповідальність за стан справ у районі.

У стані вільного плавання є структура, якій делеговані виконавчі функції районної ради – державна адміністрація. З одного боку, вона зобов’язана проводити в життя теперішню політику Президента і уряду, а, з іншого – забезпечувати всебічний розвиток української мови, освіти і культури, за який підзвітна районній раді.

На жаль, сьогодні вектори цієї політики, м’яко кажучи, не завжди співпадають. Тому керівник районної адміністрації мусить поєднувати два в одному.

Дуже показовою виявилася виборча кампанія колишнього голови РДА М.Д.Сендака. Він раптом постав перед громадою не в обличчі апологета системи, а запального опозиціонера. Може, за це і поплатився.

Сьогодні районній раді є вкрай небезпечно перебувати в такому аморфному й амбівалентному стані. Це означає, як мінімум, залишити цілий район без напрацювань на майбутнє.

Правда, ще небезпечніше спекулювати народними сподіваннями. На жаль, в цьому полягає темна сторона політики. Це така своєрідна «кавалєрка»: обіцяти, щоби взяти. Обіцяну народу благодать із часів древнього Риму і донині підмінюють кусником хліба і видовищами (шоу і гречка). Додатковими демпферами від проявів народного невдоволення служать відставні політики (міністри, уряди) та місцева влада. Остання завжди обділена в ресурсах, призначених для безпосереднього задоволення потреб громад.

Блиск і багатство – столицям. Кесарю – кесареве.

Місцеві ж бюджети, мов охрімову свиту, розтягують районні, міські та сільські депутати врізнобіч, намагаючись хоч трохи прикрити наготу найнагальніших потреб.

Але, як не старайся, відсутність медикаментів, облупані приміщення лікарень і шкіл, розбиті дороги, холодні бібліотеки і клуби красномовно свідчать про марність цих потуг.

Як не прикрашай дійсність за допомогою пропаганди, бюджет відкриває всі карти. Зразу стає видно з цифр, що забезпечення бюджетних установ і зарплати їхніх працівників підтримуються на мінімумі і взагалі відсутні кошти для розвитку території.

Сьогодні наша держава, перебуваючи в стані трансформації, переживає істотну кризу. Кількість дотаційних територій в Україні щороку зростає.

Чи є тому рада? Безперечно, що так. Приклади наших західних сусідів, які не змарнували часу і можливостей для болісних, але необхідних реформ, вражають. Українські влади за всі 20 років незалежності стали навпаки яскравою ілюстрацією проведення бездарної і провальної політики. Як кажуть у народі: влізла баба в очерет, ані взад, ані вперед.

Сьогодні тільки ледачому невтямки, що система державного устрою в Україні не забезпечує розвиток економіки.

Наша Дрогобиччина є типовим прикладом краю із високим науково-промисловим і сільськогосподарським потенціалом, який поступово перетворився в депресивну зону.

Не кращі у нас справи і в соціальній сфері. Без реформи медицини, без вдосконалення системи освіти не те, що суспільний поступ, а й їхнє просте існування стануть неможливими.

Для прикладу, кількість учнів перших класів у Дрогобицькому районі скоротилася з 8856 у 2005 році до 6595 у 2012 році.

Затрати на утримання галузі за 7 років навпаки невпинно зростали. За цей період фонд оплати працівників районної освіти виріс із 11 130,3 млн. грн. до 41 094,3 млн. грн., а оплата енергоносіїв – з 1,2 млн. грн. до 5,698 млн. грн.

Близько 2000 дітей із району навчаються в навколишніх містах.

Позаяк бюджет освітянської галузі формується за формульним розрахунком, пропорційно до кількості учнів, то зрозуміло, що при збереженні тієї самої кількості вчителів, технічних працівників і класів, рано чи пізно має наступити колапс. У 2012 році ми вперше до нього наблизилися впритул – заледве вистачило коштів на першочергові потреби.

Хотілось би також мати чітку і фінансово обґрунтовану позицію керівництва адміністрації щодо оголошених ними пріоритетів зі створення нових дошкільних установ. Адже, кожний новий заклад – це додаткових 1-1,5 млн.грн. із бюджету.

Бюджетні проблеми району загострюються ще й утворенням у 90-і роки 20-ти нових сільських рад. Їхнє фінансування – проблема виключно районна. Це додатково ще 3-5 млн.грн.

Про інформаційну політику говорити не буду. Газета «Галицька Зоря» та радіо «Франкова земля» фінансуються за правилом: «На тобі, небоже, що мені негоже», тобто, за залишковим принципом. Відчуваючи себе пасинками, ті теж «за словом у кишеню не лізуть». Спір між газетою і радою на тему: хто кого породив – редактор «Галицької Зорі» П.Мацан закінчив знаменитою фразою, що спочатку було слово …

Але ми дуже часто втрачаємо слово правди. Тоді воно стає засобом дезінформації, різних маніпуляцій і, як злий ангел, перетворюється в диявола.Тому, закликаю всіх борців за краще майбутнє – не тільки промовами, але і предметними пропозиціями включитися в процес розв’язання наболілих суспільних проблем.

Хотілось би, щоб ця публікація заставила нас ще раз переосмислити суть депутатської діяльності. Депутат є репрезентант народу у владі, виразник його волі. Через те, що процес демократичних перетворень в Україні загальмував, знизилася ефективність і роль рад всіх рівнів. На засіданні Президії районної ради 14.12 2012 року навіть пролунала пропозиція розійтися.

Це позиція ображеного і слабкого. Так не можна – своєю присутністю освячувати бездіяльність чи беззаконня влади. Тому ця «присутність» має бути діяльною і живою. Втратити владу або контроль над нею, означає втратити державу і всяку перспективу українського народу на краще майбутнє. Не менше і не більше.

Є такий депутат Російської Думи, лідер ЛДПР Володимир Жириновський. Недавно, виступаючи на з’їзді своєї партії, заявив: якщо фінансування освіти в Росії залишиться на такому ж рівні, то владу будуть скидати кожні десять років. Тому необхідно скоротити витрати.

Усе так, як колись казали наші діди: «Чому бідний, бо дурний. Чому дурний, бо бідний».

Закінчується 2012 рік. Не так багато в нас успіхів, але вони є. Як в держави Україна, так і в кожного з нас, хто не покладаючи рук трудився, недосипав, вкладав свій талант і здоров’я заради ближнього. Під час проведення Євро-2012 ми постали ще раз перед світом як цивілізована нація. Будьмо такими ж цивілізованими, солідарними завжди і всюди.

Депутати районної ради повинні до Нового року затвердити бюджет району на 2013 рік. Документ дуже складний і дуже важливий. Сподіваюся, що пропозиції адміністрації і фінансового управління будуть максимально збалансованими і не дадуть розгорітися зайвим суперечкам чи привести до нерозв’язних протиріч.

А проблем в 2013 році і без цього, повірте, нам вистачить.

Михайло КРАВЕЦЬ, депутат районної ради, голова комісії з планування бюджету, фінансів та економічної політики

Джерело: Галицька Зоря

Leave a Reply