Дрогобиччина пам’ятає Тебе, В’ячеславе!

Zal Chornovil

Є люди, як зорі: вони погаснуть, а світло від них ще довго-довго блукає всесвітами наших душ, нагадуючи кожному, хто ми, що ми, чому ми, куди ми… Таким був В’ячеслав Чорновіл. Він жив усупереч багатьом істинам і таки став пророком у своїй Вітчизні. 24 грудня виповнилося 75 років з дня народження нашого національного Героя. В’ячеслав Чорновіл залишається в нашій пам’яті, живе разом з нами і сьогодні, спонукаючи і закликаючи до дії. Бо він — лідер, великий лідер — великої нації. І, мабуть, кожен з нас, ловив себе на думці: «Як тепер не вистачає Чорновола». Ми усвідомлюємо, що українці були сильнішими й відважнішими, коли попереду йшов Чорновіл. Він і тепер попереду. Але жити й діяти мусимо вже самі.

24 грудня у м. Дрогобич відбулися урочисті заходи з ушанування 75-річчя видатного українського політика і засновника «Народного Руху України» В’ячеслава Чорновола. В урочистостях в пам’ять про Чорновола взяли участь керівництво Дрогобицької райдержадміністрації, педагоги, митці, журналісти та молодь. Усе дійство розпочалося о 15.00 год. у районному Будинку культури з концертної програми. Покладання квітів до пам’ятника В. Чорноволу було доручено активістами «Молодого Народного Руху»: Зеновію Кваснію, Наталії Жмурко та Остапу Паньківу. Продовження вечору відбулося у міській центральній бібліотеці ім. В. Чорновола. Участь у дійстві приймали працівники бібліотеки та Юлія Фиштик із декламацією віршів, в тому числі й авторських. Опісля завершення дійства до слова було запрошено: Романа Курчика (голову дрогобицького «Народного Руху України»), Богдана Гринчишина, директора бібліотеки – Людмилу Литвин, а також Зеновія Кваснія, який, до речі, подарував кімнаті-музею бібліотеки ім. Чорновола поліграфічну та медійну продукцію, яку передала для Дрогобича львівська крайова організація «Молодий Народний Рух».

Він не став Президентом України. Але став її національним Героєм – посмертно. Його вбили в русі – у дорозі, по шляху до тієї, іншої України, за яку він платив здоров’ям і життям. На Чорновола полювали все життя. Затуляли рота, виривали з рук перо, арештовували, морили голодом, паплюжили плітками, погрожували… Він ще замолоду поставив собі за мету – українська самостійна держава. І крок за кроком, тюрма за тюрмою, стаття за статтею, книга за книгою – йшов до цієї мети. Він сплатив дорогу ціну за неї. Він довів: боротьба за незалежність не буває буденною, це не заперечення чогось. Це самозречення. Це утвердження. Нам, орієнтуючись на Чорновола, так само послідовно потрібно впроваджувати його ідею в життя. Він за неї боровся – нам її втілювати.

«Часи змінюються, інколи залишаєшся майже один. У мене таке було. Але все одно вірю, що чиню правильно. Не будемо говорити високі слова про ідею, відповідальність тощо. Ти вирішив, що так, а не інакше потрібно діяти. Віриш у свою дорогу? Іди й не звертай!..» (В.М. Чорновіл)

Наталія ЖМУРКО

Джерело: Дрогобицьке Земляцтво

Leave a Reply