Влада оголосила війну самодостатності українців

Protest

Ми ‒ середній клас? Тоді нас хочуть знищити! Точніше вже знищують. А кому ми потрібні?! Наші підлеглі та наймані працівники у кращому випадку нас поважають, зазвичай заздрять, часто просто мріють випити на халяву чарку за упокій наших грішних душ.

Не спішіть їх засуджувати, невдячні, мовляв, тварюки, а я ж для них стільки добра робив. Що!? Роботодавець? Так ж не безкорисно. Щедрий? А якщо чесно? Знала б податкова.

Проте наш народ, часом невдячний, вельми терплячий. На відміну від псевдоукраїнської влади. Якщо ви не українець або гей, то ще пощастило. Можна сказати попали «в струмінь». Кошерно ще бути вірним Московського патріархату. Тоді можна навіть публічно ганити «голубих». Іншим православним та греко-католикам не можна. Відразу ярлик з якоюсь фобією гарантовано. Найгірше вживати таке звичне галичанам слово «жид». Від антисеміта не відмиєтесь навіть освяченою самим Гундяєвим йорданською водичкою. Недаремно один з лідерів світового сіоністського руху Владімір (Зеєв) Жаботинський писав: «Як доказ для сіоністської агітації антисемітизм, особливо зведений у принцип, звичайно вельми зручний та корисний».

Нікому правда не зрозуміло чому антисемітом часто називають людину котра не сприймає агресивний хасидизм, або, за словами єврея Едуарда Ходоса, бузувірську секту «Хабад». При тому, що ця людина може палко любити єгиптян, сирійців чи арабів, котрі, як загальновідомо, належать до семітської групи народів.

Якщо ви українець, а ще, упаси Боже, який-не-який греко-католик, котрий вперто вважає, що вертеп без «жида» то вже не вертеп, то ви для сьогоднішньої влади в перших рядах чорного списку. Це зовсім не дивно, у цьому лише важко признатись. В першу чергу самому собі.

Чому Голодомором нищили в першу чергу так звану «Велику Україну»? Чужинецьку космополітичну та комуністичну ідеологію, здоровий духовно, організм українського селянина відштовхував як шкідливий вірус. Не могла вона прижитись, а найгірше, що цей здоровий селянський дух проникав у заражені більшовизмом міста, де панували подібні на теперішніх табачніки та колєснічєнки, тодішні кагановичі та косіори. Спорожнілі українські села заселяли вірнопідданими російської, тоді вже совітської імперії. Прибульці були покірною рабською силою, чужою духовним традиціям українства. Як робоча сила вони заповнювали міста, розмиваючи там залишки чудом вцілілої української інтелігенції.

Галичина «під гнітом» австріяків та поляків зберегла українські села. Львів, як і решту міст Західної України, стали українськими після другої світової. Завдяки вцілілим селам. Після несподівано отриманої незалежності, саме звідси пішов потужний поштовх до відродження української сутності Держави. Саме тут почала формуватись національна буржуазія, з ідеологією якої безуспішно боролась імперія. Куркуль – це не олігарх, це з діда-прадіда селянин, який усією великою родиною тяжко працював на рідній землі, примножуючи власний добробут. Хоча, звичайно, легше було в шинках тих селян споювати. Що й успішно продовжується і до нині.

Якщо ти фінансово самодостатній українець, то для тих, хто нині захопив владу в Україні, ти вже небезпечний як той заможний селянин, котрого потрібно було знищити. Бо самодостатня людина, не буде підбирати об’їдки з-під столу варягів. Нас неможливо «перевиховати» настільки, щоби ми ставились до своїх земляків як до худоби. Ми не підемо на налигачу в «русскій мір» і не віддамо своїх дітей в одностатеві європейські сім’ї. Ми кмітливі та підприємливі, ми не раби і вже тому вороги.

Зачаровані маревом багатства та влади, буває летимо на вогні великих міст та кришталевих люстр. Ми, як метелики, згораємо там, втрачаючи себе. Наша опора це ті, від яких ми іноді прагнемо відірватись, щоби бути прийнятими в зграї олігархів та розпіарених дегенератів. Там ми потрібні лише для статистики. Доти доки потрібна саме така статистика.

А статистика кількості вцілілих за роки незалежності українців відсутня, не потрібна, бо ті, хто ще здатен до опору, можуть прокинутись. Але якщо доведений до відчаю народ підніметься провокаторами на кривавий бунт, нищити будуть в першу чергу нас. Підприємців, менеджерів, чиновників, викладачів, лікарів, тих хто живе трохи краще, але поряд, під рукою. Ахметови-коломойські-пінчуки-боголюбови і прочая прикриються нашими дітьми та внуками в уніформах вояків, міліціонерів та приватних охоронців. Як дужче припече, то втечуть у свої маєтки у лондони-відні-праги.

Це оптимістичний сценарій. Песимістичний ‒ майбутнє в ранзі холуїв. Діяти потрібно негайно. Бо поки ми будемо рватись до ефемерної влади під брендами партій, фінансованих нашими ворогами, за нашими спинами залишаться лише ті, хто матиме одне бажання ‒ встромити ніж у чиюсь спину і таким чином врятуватись. Поки-що час є. А може це мені лише так здається.

Юрій Ситник
Джерело: Вголос

Leave a Reply