«Націоналізм – це моральна і духовна сила нації». Філософська бесіда про значиме у Дрогобичі

Tsentr Dontsova

Третього січня 2013 р. в редакції «Галицької зорі» відбулася чергова зустріч Аналітичного круглого столу, організованого науково-ідеологічним центром ім.Д.Донцова і дрогобицькою філією Українського богословського наукового товариства. Тема зустрічі: «Ліберальна Європа і європейські націоналізми: антиномія чи дихотомія?». Ця тема була актуальним відгуком «круглого столу» на недавню заяву Європарламенту щодо ситуації в Україні, в якій зокрема засуджувалася націоналістична партія «Свобода» як нібито «антисемітська і ксенофобська».

Олег Баган

Головну доповідь виголосив Олег Баган, аналітик і публіцист, керівник НІЦ ім. Д.Донцова. Передусім він наголосив на об’єктивності настороженої позиції ліберальної Європи до зміцнення націоналізму в будь-якій країні континенту. Щоб зрозуміти природу цієї настороженості, треба пізнати ідейно-ціннісні джерела, ґенезу сучасного лібералізму як ідеології. Парадокс теперішньої Європи, а власне Заходу, тобто Західної Європи і Північної Америки, полягає у тому, що ці динамічні й розвинуті держави постали і зміцнилися на ідеях та політичних традиціях націоналізму і консе

 

рватизму, але згодом, трансформувавшись у період активного наступу капіталістичної ліберальної цивілізації, Захід став переконаним поборювачем націоналізму інших народів. Фактично у цьому є велика доза фальші та цинізму: Захід чудово розуміє, що без ідей націоналізму і консерватизму жодна нація не зможе повноцінно зміцніти, але хитро витворює широку систему викривлених інтерпретацій цих ідей, аби не допустити зміцнення решти світу.

Джерела філософії лібералізму сягають доби Відродження в Європі, коли з’явилися групи інтелектуалів (гуманісти), які почали активно переосмислювати й критикувати традиційні вартощі. Насамперед вони підважили авторитет Церкви, висміяли лицарство як носія воїнської етики, без якої суспільство деградує, запустили схеми спекулятивного мислення, яке пропонує короткочасний практицизм замість вічної візії високої Істини. Цей початковий лібералізм був зупинений вибухом європейських націоналізмів у вигляді протестантських Церков та ідеологій, які надзвичайно поглибили національні ідентичності і культурно-мовні своєрідності різних народів (тоді, наприклад, національними мовами були масово перекладені біблійні тексти, розвинулися національні література, наука тощо).

Як цілісна ідеологія, лібералізм формується у період Великої французької революції від 1789 р. Його головна настроєва і моральна теза – це ідеологія торгашів, банкірів і маклерів. Його головна заповідь – матеріальний прогрес (ідеологічний прогресизм). Власне, це зближує лібералізм із соціалізмом, який формується у той самий час, паралельно. Саме це пояснює й сучасну морально-світоглядну близькість носіїв цих ідеологій, наслідком чого, наприклад, є те, що в ліберальній Європі заборонені всі фашистські партії та ідеології, майже забороненими й обмеженими в пропаганді є націоналістичні партії, але мають повну свободу дій соціалісти і комуністи (радикальне дітище лівих ідей), які свого часу здійснили у кілька разів більші злочини з масовими вбивствами, порівняно із фашистами. Прогресизм єднає лібералів і соціалістів мотивацією відкинути високі ідеали героїчного людства: Віру, Духовність, Національну органічність, Шляхетність, Ідеалізм, Героїзм як етику. Метою та заповітом і тих, і тих є звичайна ситість, побутовий комфорт, практичне перетворення світу, які дають можливість легко спокушати маси.

Як головні філософеми лібералізму, О.Баган виділив такі:

– раціоналізм – він позбавляє людину відчуття містики, звільняє від будь-якого Авторитету (Церкви, Нації, Держави, Традиції та ін.), обґрунтовує вільний розвиток особи й суспільства без координат духовності і шляхетності (бо без них практичніше жити – це легко довести), привчає до систематичного скепсису;

– утилітаризм – ця ідеологема обґрунтовує все в житті людини вигодою і користю для суспільства, привчає до залежності від матеріального світу, понижує рівень духовності, робить людину простакуватою й невибагливою в життєвих устремліннях;

– релятивізм – це філософема про відносність усього в світі, про відсутність абсолютної істини, що в підсумку виховує в суспільстві агресивні, руїнницькі імпульси, нігілізм і цинічний практицизм;

– антитрадиціоналізм – переконування, що в минулому було все погано, постійне націлювання на якусь абстрактну модерність, задля якої людство повинно зруйнувати, покинути високі ідеали твердої моралі, героїки, сакральності; цим пояснюється, чому носії ліберально-соціалістичного світогляду легко знищували пам’ятки культури під час революції;

– спекулятивізм – інтелектуальне виховання людства в системах бездуховного, безідеального мислення, постійне переосмислення вартощів з наближенням їх до рівня «відмерлих істин» і «непрактичних», хитрування з логікою і систематична підміна сенсів, що призводить до, з одного боку, великого хаосу в світоглядних орієнтаціях суспільства, а з іншого, до розростання практицистського цинізму;

– масовізм – формування суспільства, в якому домінують смаки й ідеали пересічної людини, філістера, примітивні уявлення про світ і сенс історії, коли люди лише споживають маси продукції, читають лише журнали мод і жовту пресу, хвилюються лише щодо зростання цін і особистого життя відомих акторів (таких собі вічних Пугачової і Кіркорова чи Галкіна);

– космополітизм – це як наслідок попередніх світоглядних тез, які, власне, й повинні сформувати, за задумом батьків-лібералів (Гобс, Локк, Бентам, Сміт), людину, відірвану від традиції, зорієнтовану на матеріальне, позбавлену візії божественного, яка цинічно споглядає на світ лише як на засіб досягнення своїх егоїстичних цілей, без відчуття сакрального, без національної гордості, без розуміння світу як нуртування сили волі і вічної змагальності.

Саме на цих ідеалах і принципах заснована сучасна Європа, Європа після 1945 р., коли лібералізм цілковито переміг. Ідеологія торгашів закономірно витворює таку суспільну ситуацію і масову психологію, за яких цивілізація моделюється під інтереси великого капіталу й олігархів. Апріорі в ліберальному суспільстві не можуть перемогти шляхом демократичних виборів неліберальні політичні сили, бо все вирішують у ньому гроші, і то великі гроші. Суспільство реклами завжди обиратиме собі за правителів лише слуг олігархів, які замовляють і рекламу, і політичні тенденції.

Недавно, зауважив О.Баган, на каналі ТВІ німецький політолог Андреас Умланд, який викладає в Києво-Могилянській Академії, відверто заявив, що Євросоюз з усіма його інституціями і пропагандою будувався від 1945 р. саме як протидія націоналізмові в Європі. Тобто, все, що діє і нав’язується як «цінності» на Заході, спрямоване на руйнування органічного буття націй, принципів християнства, ієрархії вартощів та пріоритетів, з метою формувати масові суспільства-отари (в офіційному ідеологічному формулюванні: «відкриті суспільства» – Дж.Сорос). Закономірно, що на вершинах влади в Європі опиняються такі персонажі, як альфонс Газпрому Шредер, цинік і скандаліст Берлусконі, колишній маоїст Баррозу (маоїстське минуле, в якому десятки мільйонів невинних жертв у Китаї, – це не страшно для ліберальної Європи, головне, щоб у нікого з політичних лідерів не було «фашистського» чи націоналістичного минулого).

Тож, підсумував О.Баган, заява Євросоюзу із засудженням ВО «Свобода» – це не лише «тимчасове нерозуміння ситуації в Україні», не «плутанина в діях і оцінках», не «провокація болгарського соціаліста на замовлення Москви», як пояснюють політологи, а цілком логічна і послідовна дія. Захід перейнятий і спокушений обіцянками Мамони, він думає, що економічні успіхи можуть викреслити все в людині. Він спекулює з історією і політичними уявленнями, постійно навішуючи ярлики «фашизму», «нацизму», «ксенофобії», «антисемітизму» на всіх, хто хоч трохи береться критикувати ліберальну систему цінностей. Про це частково можна прочитати у книзі знаменитого британського історика Нормана Дейвіса «Європа. Історія», у передмові. Зокрема вчений виявляє проблему зумисного сплутування патріотизму і націоналізму (в негативному сенсі цього слова) і відхід від правди в західній науці та ЗМІ у темах народів Середньої і Східної Європи, яким у такий спосіб відмовляють у праві чесно оцінити своє минуле і на твердих і творчих принципах побудувати майбутнє.

о. Іван Гаваньо

Богослов о. Іван Гаваньо доповнив цю ідеологічну аналітику такими тезами. Імпералізм Римської імперії, античної і середньовічної, проймає ментальність і свідомість західного світу, який постійно стремить до експансії, самозвеличення, культурного розмивання інших світів. Фундаментальні принципи лібералізму, насамперед принцип людського егоїзму в усіх буттєвих вимірах цього поняття були закладені західними філософами 17-18 ст., а саме Декартом, Гобсом, Кантом, Руссо, які своїми ідеями й теоретизуваннями звільнили людину від духовно-містичних імперативів. Це був крайній раціоналізм у людському мисленні і світосприйманні, який посіяв цілковитий скептицизм і врешті сформував новітню людину-нігіліста: якобінців періоду Французької революції 1789 р., які перетворювали храми на політичні клуби і конюшні.

Повторно цей абсолютний нігілізм ліберальної цивілізації і свідомості розбудився на межі 19-20 ст., його символом є учення Зигмунда Фройда про лібідо, теорія психоаналізу, яка звільняла людину від моральних обов’язків. Поява цього вчення не випадково збіглася із часом цілковитого формування на Заході т. зв. «масового суспільства споживачів». Цей широкий нігілізм призвів і до появи злочинних тоталітарних режимів соціалістів-комуністів з масовими жертвами їхнього «прогресивного» перетрансформування людства, і до повсюдного та нахрапистого розростання вульгарного атеїзму, насамперед у надміру лібералізованих країнах. У ХХ ст. відбулася широка руйнація моралі суспільств Європи.

Сьогодні, відштовхуючись від теорій З.Фройда, ця руйнація відбувається у вигляді розростання пансексуалізму, який двигтить у західній культурі від реклами до університетських та академічних трибун, заповнює мистецтво.

Третьою фазою ідеологічного спалаху лібералізму є період поширення філософії атеїстичного екзистенціалізму в 1940-1960-і рр. Тоді західна гуманітаристика, особливо через писання А.Камю, Ж.-П.Сартра, була вражена спекулятивними теоріями абсолютного егоїзму. Їхньою формулою було: «Якщо існує Бог, то людина – невільна». Саме ці теорії відчутно усунули духовні, національні критерії із гуманітаристики, наповнили її пошуками перверзій (патологій) і скепсисом. Вони ж стимулювали тодішні молодіжні рухи, від хіпі до лівих екстремістів, які мали руйнівне спрямування.

Теолог використав образ із давньогрецької міфології для осмислення сутності ліберальної цивілізації: коли Одисей проминув Сциллу і Харибду (загрози тоталітаризму), то він серед тиші моря натрапив на острів богині Кірки; на тому острові панували абсолютна свобода, скепсис (там люди нічого не хотіли), спокій, цілковита ситість, але саме там Одисей і його побратими почали перетворюватися на свиней. Це й є філософське передбачення мудрими греками цивілізації лібералізму: серед гедонізму та егоїзму людина перетворюється на тварину, якщо відмовиться від високих ідеалів духовності, національної відповідальності (долаючи самолюбне его), героїки. Одисей, щоб врятуватися, покидає острів Кірки; так і європейці повинні зробити крок далі від ліберальної матеріалістичної цивілізації.

Критичну заяву Євросоюзу щодо українського націоналізму, хоч вона й фальшива у засновках, треба сприймати як позитивний виклик: вона розбуджує моральність українського суспільства, його сумління захистити свої традиційні й органічні цінності. Українці у відповідь повинні повернутися до національних традицій, передусім духовних, показати багатство традиційної культури, створити систему з її пропаганди. Актуально потрібним є новий, християнський націоналізм, який би поєднав вольовитість традиційного націоналізму і духовну піднесеність християнина, що в сумі могло б допомогти українському суспільству подолати спокуси лібералізму.

Загрозливою й руйнівною, на думку о. Гаваня, є діяльність новочасних українських лібералів (типу львівських інтелектуалів Я.Грицака чи Т.Возняка), які сліпо калькують форми та ідеологеми західного лібералізму, наприклад, підважуючи різноманітні авторитети та ідеї української історії, сіючи цинічний космополітизм. Натомість треба звертатися до джерел і традицій власне українського лібералізму, який мав свою оригінальність (М.Драгоманов, Б.Кістяківський, І.Лисяк-Рудницький, Мілена Рудницька та ін.).

У підсумках аналітики, О.Баган та о. І.Гаваньо, відповідаючи на запитання журналістів (особливо цікавими і проблемними були питання від Анатолія Власюка), обмінялися думками щодо визначеної у темі проблеми. А саме: нігілістичну та космополітичну агресивність Заходу українцям треба сприймати спокійно, з розумінням духовної спорожнілості західного лібералізму; націоналізм як суспільна ідеологія і буттєва філософія сьогодні розростається майже в усіх країнах Європи, важливо, щоб він став не антиномією (тобто запереченням) лібералізму, а дихотомією до нього (тобто сутнісним відгалуженням). Так вдасться уникнути конфлікту, що може обернутися руїнами і жертвами. Лібералізм у своєму меркантилізмі і гедонізмі зайшов у безвихідь («Кінець історії» Франсиса Фукуями можна розуміти і так). Тому зараз важливо розвивати діалог між ідеологіями, замість того, щоб вішати відлякувальні ярлики типу «фашисти», «антисеміти», «ксенофоби». Націоналізм – це моральна і духовна сила нації (О.Баган). Він не передбачає приниження й ущемлення іншого, як це приписують йому ліберали. Навпаки, він є вічною антитезою до всіх форм імперіалізму, гегемонізму, тоталітаризму, бо пропонує Свободу через духовне вкорінення у національні традиції і високу культуру, бо органічно плекає в людині гідність (замість масовізму) і шляхетність (замість практицизму).

Водночас аналітики погодилися, що такі будівні ідеологеми та чесноти лібералізму, як принциповий демократизм, плюралізм думки, індивідуалізм, етика праці не можуть бути відкинуті, а надалі залишатимуться великими стимулами розвитку людства.

Прес-служба Науково-ідеологічного центру ім.Дмитра Донцова

  1. СміхСміх01-27-2013

    Казочки баганів, які підтримують капітельманів.

Leave a Reply