Роман Ілик дотепер не може забути смак бабусиної паски, а для Тараса Курчика великодній смаколик пектиме кохана «половинка»

Paska

Ось-ось ми, християни східного обряду, зустрінемо одне із найвеличніших свят – Воскресіння Господнє. У кожного із нас – свої традиції зустрічі, проведення і вшанування цих днів. Але об’єднує їх єдине – кожен тягнеться до родинного кола, кожен у ці дні забуває про усе, окрім найважливішого – віри і сім’ї. Вкотре переконатись у правоті цього твердження ми змогли після нашого бліц-опитування, яке провели серед відомих на Дрогобиччині людей.

Отож, із запитаннями «Де традиційно зустрічайте Великдень і де зустрічатимете цьогоріч? Хто пече паску, чи ж купуєте її? Якби на Великдень довелось вийти на роботу – чи пішли б? Чим для вас є свято Великодня?» ми звернулись до депутатів, журналістів і лікарів. Відповіді говорять самі за себе.
Так, народний депутат України, обранець від Дрогобиччини Роман Ілик розповів: традиційно Великдень зустрічає в родинному колі – у мами, в Дрогобичі. Сім’я у Романа Романовича немаленька. Окрім матері, має також три доньки та зятя, і чекає, що незабаром у їхній оселі задзвенить дитячий сміх.
Паску до великоднього кошика у Романа Романовича пече мама. Щоправда, як зазначає депутат, дотепер не може забути смаку бабусиної паски. Такої не пече ніхто… Каже також, що надзвичайними виходять великодні смаколики й у тещі, та сподівається, що теща свій фірмовий рецепт паски передасть своїм онучкам – аби зберегти ці чудові традиції. На запитання «Якби на Великдень довелось вийти на роботу – чи пішли б?» відповідь однозначна – ні! «Великдень – це те свято, в яке працювати не годиться. Виняток можуть становити лише воєнні ситуації, чи ситуації, пов’язані з безпекою країни», – підкреслив Роман Ілик. Депутат також додав: Великдень та Різдво – це два найбільших християнських свята, під час яких маємо змістити акценти і пріоритети, маємо віддати належне своїм батькам та родичам – і тим, що поміж нас, і тим, які вже відійшли у засвіти, маємо прихилити голову перед Христом. Це – основне.
У депутата Трускавецької міськради, журналіста, ведучого телепрограми “Час місцевий з Ігорем Пільком” Ігоря Пілька таке ж бачення. Великдень завжди зустрічає вдома (за винятком років служби в армії), в колі сім’ї. Його сім’я – це дружина і двоє синів. Цьогоріч теж сподівається не зрадити традиції. Щодо випікання пасок, Ігор Федорович зазначає: «Паски пече дружина. Вона – справжній майстер кулінарного мистецтва, тому в процес не втручаюсь, щоб не зіпсути його». Чи вийшов би на роботу у Великодній день? Каже, що коли працював у міській раді, то доводилось працювати , точніше – протягом декількох годин щось робити (це називалось “святкова робота”). А в решті випадків – тільки святкування, себто церква, великодне снідання, друзі, гості і т.д. «Великдень – справді світле християнське свято відродження людських душ, можливість відчути фантастичну єдність людей, спільну для всіх радість, яка в інший день є нереальною,» – підкреслив Ігор Пілько.
Аналогічні запитання ми поставили головному лікареві Трускавецької міської лікарні Андрієві Кульчинському. То що з цього приводу кажуть лікарі? Чи можливі у них на Великдень вихідні? «Робота така, що свята нема. Цілодобово на телефоні, ненормований робочий день. Всяко буває. Я й родину доганятиму в останній момент, вони поїдуть у село швидше. Тому, коли від’їдеш трохи далі від міста – це вже свято» – поділився Андрій Кульчинський. На запитання де святкує Великдень, співрозмовник відповів: «На Великдень, відколи одружився, їздимо на Івано-Франківщину – до жінчиної родини. Дочки Соломійка і Устинка дуже люблять це свято: тесть з тещею створюють для них просто «райські» умови. Звичайно, трошки і працюємо, готуємося на подвір’ї, в хаті. Але потім, коли проходить святкова служба Божа – все село біля церкви. Це ще більше підкреслює масштабність і значимість Воскресіння». Щодо випікання паски, то пан Андрій зазначає: «В мене вдома це робить моя бабуся. Я смачнішої ніде не їв. В селі на Франківщині пасок не печуть. Там печуть калачі – здоровенні білі прикрашені круглі хлібини. Їх випікають в печах на дровах. Теж смачна річ».
Цікавою також виявилась відповідь Андрія Кульчинського на запитання «Чим для Вас є свято Великодня?» «В квітні мені пощастило відбути прощу в Ізраїлі. Це не можна описати двома реченнями,- розповідає п.Андрій. – Ми пройшли всі місця: від народження до вознесіння Христа. Ми були на літургіях Патріарха Святослава в Храмі Різдва, Храмі Благовіщення. Я ніс хрест в Єрусалимі, піднімався на Голгофу, був біля Гробу Господнього, на місці Вознесіння і ще багато де. Така поїздка – раз в житті. Одна справа: коли чуєш і читаєш, а зовсім інша – коли бачиш і торкаєшся. Тому цьогоріч Великдень для мене – це і родинне, але особливо ще і глибоко духовне свято».
Дуже-дуже схожими виявились також відповіді депутатів Львівської облради Михайла Задорожного, Миколи Барана та Тараса Курчика. Зокрема, Михайло Задорожний розповів, що Великдень зустрічає в тісному сімейному колі – з дружиною та сином. Ввечері йдуть до церкви, зранку – великоднє снідання. А потому традиційно їдуть в гості до батьків. «Працювати на Великдень для мене просто неприйнятно. У це величне християнське свято маємо присвятити час на відвідини церкви, рідних і близьких людей, а також тих, хто уже покинув наш світ. Свято Воскресіння Господнього слід вшанувати на належному рівні, тож про роботу тут і мови бути не може, для роботи є інші 360 днів у році,» – підкреслив обранець.
Обласний депутат, Заслужений артист України Тарас Курчик висловив таку ж думку: Великдень – одне із найвеличніших християнських свят, тож питання чи працювати у цей день навіть не обговорюється: за жодних умов, за жодні гроші. Пан Тарас, як завше, зустрічатиме Воскресіння Господнє у тісному родинному колі. Паску до великоднього кошика в їх родині пече мама. До слова, як зазначив наш співрозмовник, його мама пече паски в два заходи. Перший залишається для сім’ї, другий – роздає нужденним і потребуючим. Та цьогоріч Тарас Курчик куштуватиме не лише мамин великодній смаколик. «У цьому році великодню паску пектиме також моя кохана “половинка”, – поділився з нами депутат. Він також розповів, що аби розділити радість Господнього Воскресіння з іншими українцями, в цьому році у понеділок він відвідає Чернігів. «Там, можливо, менше людей, ніж тут, у нас – на західній Україні, на Великдень йдуть до церкви, святкують за християнським обрядом. Тому ми їдемо туди – аби розповісти про наші традиції, поділитись ними та тим духом, який на Великдень панує на наших теренах», – додав співрозмовник.
У великому родинному колі зустрічатиме Великдень й депутат облради Микола Баран. Хоча його батьків уже немає серед живих, та обранець не зраджує традиції і постійно у пасхальні дні їде до родинного гнізда – в Жовківський район. Там – брати, братові, велика родина. Каже, що в ці дні обов’язково йде на цвинтар, де поховані батьки і родичі, ставить свічку, молиться. Тож про працю в такий час й мови бути не може. «Господнє Воскресіння святкуємо раз у році. І працювати в такий день – просто гріхом. Це день очищення, відновлення, об’єднання. Маємо про це пам’ятати, маємо берегти родинні, віками усталені традиції,» – додав обранець.
То де святкувати Великдень? Якщо доля дарувала вам право вибору – то, звісно ж, в колі сім’ї, в колі родини, з молитвою і свяченою паскою. Якщо ж обставини склались так, що вдома ви бути не зможете (напр.. через хворобу, службу в армії,ув’язнення тощо) пам’ятайте: у ці дні, незалежно від того, де ви знаходитесь, слід очистити своє серце та відкрити його. Для миру, добра, щастя. Бо саме задля цього дві тисячі років тому Ісус Христос прийшов на нашу грішну землю, і для цього пішов на добровільну смерть…

Марія КУЛЬЧИЦЬКА

Вільне слово

Leave a Reply