Мораль на екрані

Society Tv

У чому різниця між мораллю і моралізаторством? На мою думку, це найкраще сформулював Гілберт Кіт Честертон: погана книга містить у собі мораль, а хороша книга є мораллю сама по собі. Це стосується не тільки книговидавництва, але й – напряму – перспективи появи у нашій країні громадського телебачення.

Вся справа в концепції нового телеканалу. Але тут якраз і виникає питання: а як це має виглядати на практиці? Як зробити так, щоб програми не несли в собі мораль, а були б нею? Щоб це не було якесь довге, нецікаве, нудне моралізаторство, в яке не вірить той, хто його вимовляє, – до такої міри, що це видно неозброєним оком.

Відповідь проста і складна одночасно: громадське телебачення має бути в певному сенсі сімейним телебаченням. Я не маю на увазі створення «дрімотного» каналу: де будуть транслюватися тихі спокійні програми, які бабуся дивиться з онуком, і під які він засинає разом з бабусею. Мова йде про те, щоб поняття «сімейні цінності» перестало бути чимось туманним або архаїчним, а знайшло б свій нормальний позитивний зміст. І непоганим кроком у цьому напрямку стане поява каналу, який було б цікаво дивитися людям, як кажуть, різного віку і соціального статусу. Про проблеми сім’ї, в тому числі і про демографічну кризу, дуже багато говорять, і досить регулярно – навіть на державному рівні. Але поки що роблять небагато. Запустити суспільне телебачення з такими акцентами – було б ще одним кроком від слів до справи.

Орієнтація на сім’ю до певної міри знімає і ще одну очевидну для мене небезпеку, пов’язану з новим телеканалом. Дискусії у вищих ешелонах влади показують, що ті, хто зараз розробляють концепцію громадського телебачення, мають намір робити основний акцент швидше на політичні питання: мовляв, потрібні незалежні новини, потрібно більш повно відображати настрої суспільства… Залишаю осторонь думки про те, чи бувають новини об’єктивними (очевидно, сам підбір новин – річ суб’єктивна, не кажучи вже про способи і відтінки їх подачі), а освітлення настроїв суспільства суто суб’єктивна справа, тим більше що завжди є спокуса ці настрої так чи інакше уніфікувати. Але і крім того у всьому цьому перегледжується досить тривожна перспектива: новий телеканал, який в силу свого громадського характеру покликаний це саме суспільство заспокоїти і примирити, при такій постановці питання ризикує тільки підвищити градус напруженості, ступінь роз’єднаності і глибину розриву. А все це в сьогоднішній нашій дійсності – наяву. Згадайте передвиборчі дебати, телепрограми, сюжети в новинах… Переглянути їх було в той момент цікаво, але варто мені тільки уявити, що це буде тривати постійно і навіть у «мирний час» – мені особисто стає дуже сумно …

Підкреслю особливо: принципи суспільного телебачення, які сьогодні найбільш часто озвучуються, – незалежність від реклами і незалежність від влади, – це правильно і справедливо. Але це не може бути найважливішим. І для базових принципів, для ясного і чіткого позиціонування каналу цього недостатньо. Бракує найголовнішого: проголошення свободи від вульгарності. За цим гаслом ховається одна цілком конкретна річ: громадське телебачення не має пропонувати людині нічого з того, що принижує його людську гідність, тобто того, що негідно людини.

І знову запитання: як виконати це завдання, зберігаючи при цьому високі рейтинги і враховуючи інші інтереси? Це професійний виклик тим, хто займається створенням нових телеканалів. Я впевнений: ми можемо і повинні на цей виклик відповісти.


Олег Бісик

  1. yesyes05-10-2013

    нам потрібне російськомовне громадське телебачення і щоб там керували такі жиди як на ТВІ

  2. СофіяСофія05-13-2013

    Хороші і розумні думки. Жаль, що так мало можна доброго почерпнути із телебачення, а особливо дітям. Я-за розумні і розвиваючі канали.

Leave a Reply