Становлення реального самоврядування Дрогобича на конституційних засадах -5

Image001

Закінчення. Частина перша – тут. Частина друга – тут. Частина третя- тут. Частина четверта- тут. 

Статут територіальної громади Дрогобича

image028
У 2009 році затверджений Статут територіальної громади міста Дрогобича, який внесений до реєстру статутів територіальних громад України 29 березня 2010 року під №1. Починаючи із десятої статті Статуту, описуються форми безпосереднього здійснення місцевого самоврядування в Дрогобичі. До безпосереднього самоврядування відносяться: референдум, вибори органів і посадової особи, загальні збори, місцеві ініціативи та громадські слухання.

Місцевий референдум регламентується Законом України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми”. На відміну від місцевого референдуму, який є формою вирішення питань місцевого значення шляхом голосування всіма членами громади, загальні збори проводяться на рівні «мікрогромад», у межах окремих частин сіл, селищ, міст, як адміністративно-територіальних одиниць (будинків, вулиць, кварталів, мікрорайонів тощо), а тому є формою участі окремих груп членів територіальної громади в обговоренні та вирішенні питань, що належать до відання місцевого самоврядування.
Загальні збори провести в Дрогобичі не можливо. Норма Статуту передбачає, що рішення загальних зборів є легітимним, коли за нього проголосувало більше, ніж одна тисяча учасників таких зборів.

Обмеження в тисячу голосів «за» від присутніх на зборах приводить до того, що така динамічна форма прямої демократії, яка б мала оперативно вирішувати проблеми мікрогромад не має шансів для існування в Дрогобичі.

Існує ще і фізичне обмеження для проведення загальних зборів у нашому місті – немає залу, який би вмістив більше тисячі осіб. Найбільший зал вміщає 500 чоловік.

Місцеві ініціативи у відповідності із Статутом мають бути підписані однією тисячею осіб. Це великий об’єм роботи, який влада покладає на мешканців, що хочуть запровадити зміни в житті міста. Цей бар’єр унеможливлює швидке впровадження локальних ініціатив, цінних для будинку, кварталу, вулиці.

Виходить парадоксальна ситуація – стати депутатом можна, набравши сто голосів виборців, а внести ініціативу на розгляд раді необхідно тисячу виборців.

За ст. 13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальна громада має право проводити громадські слухання, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати запрошених, порушувати питання та вносити пропозиції щодо проблем місцевого значення, які належать до відання місцевого самоврядування. Закон вимагає, щоб громадські слухання проводилися не рідше одного разу на рік.

В Дрогобичі громадські слухання, як форма прямої демократії – не діють, тому що влада не зацікавлена і в участі громади у прийнятті рішень.
image029Висновки і пропозиції

Зміни, які ми бачимо, виходячи з цього аналізу необхідно впроваджувати, як на базовому, інституційному і громадянському та етичному рівнях.

1. Чисельність депутатського корпусу і система виборів.

Закон “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних, міських голів” у статті 16 регламентує для міст з чисельністю від 50 тисяч до 100 тисяч жителів від 36 до 50 депутатів. Дрогобич входить в цю категорію і має п’ятдесят- максимальну кількість депутатів.

При системі виборів в один тур народним обранцем стає особа, за яку не голосувала більшість громади. Так, за мажоритарних кандидатів загалом проголосувало 11% виборців, тобто лише кожний дев’ятий виборець.

Велика кількість депутатів привела до того, що депутатом-мажоритарником в Дрогобичі можна стати, набравши від сто до сімсот голосів виборців. Це створює велике поле для маніпуляцій і випадковостей.

Голосування в два тури дасть змогу відсіяти випадкових людей і обрати повноважного представника громади.

Чисельність депутатського корпусу міської ради, на нашу думку, має складати 20- 25 осіб. Це підвищить рівень відповідальності кожного депутата, розширить межі виборчих округів, зменшить можливості зловживань. Для прикладу, місто Перемишль (Польща) на 65 тис. мешканців обирає 23 депутати.

Зменшити чисельність депутатського корпусу можна в два етапи:

–  Зменшити в межах чинного законодавства чисельність депутатів до 36 чоловік. Для цього необхідне відповідне рішення обласної ради.

–  Змінити Верховною Радою закон про вибори, пропорційно зменшити число депутатів у два рази.

2. Передвиборча програма, як підстава для відкликання та підзвітність депутата.

Закон “Про статус депутатів місцевих рад”(Ст.10 п.2 ) говорить, що. депутат місцевої ради, який не виправдав довір’я виборців, може бути в будь-який час відкликаний ними у встановленому цим Законом порядку., а стаття 37 пункт 3 говорить, що підставою для відкликання є невідповідність практичної діяльності депутата місцевої ради основним принципам і положенням його передвиборної програми.

Виборче законодавство, чинне до 2010 року, передбачало обов’язковою умовою реєстрації кандидата в депутати місцевих рад та кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови подання до виборчої комісії передвиборчої програми, як офіційного документу. Тобто, офіційно зареєстрована ТВК виборча програма – є тим документом, на який можуть спиратись виборці, реалізовуючи своє право на відкликання депутата.

З 2010 року, у новому законі про вибори, відсутня норма про подання кандидатами і реєстрацію передвиборчої програми, що унеможливлює реалізацію права на відкликання.

Для того, щоб оцінити як депутат виконує свою передвиборчу програму, необхідно, щоб він про це періодично звітував, але Закон “Про статус депутатів місцевих рад” у статті 16 регламентує звіт депутата тільки про свою роботу.

Необхідно внести зміни у виборче законодавство — передвиборчу програму зробити офіційним документом, а в Законі “Про статус депутата місцевих рад” внести звітність про виконання передвиборчої програми.

На нашу думку, звіт депутата має бути більш детально регламентований — спочатку звіт оприлюднюється в засобах масової інформації, громада його вивчає, а потім депутат чи голова з ним виступає і обговорює на зборах із громадою.

Приклад: звіт міського голови Дрогобича Радзієвського відбувся без попереднього оприлюднення. Десятки цифр і показників мешканці вимушені були сприймати на слух, не маючи змоги їх перевірити, і максимальною формою спілкування мера з громадою були відповіді на запитання у письмовій формі, які попередньо переглядались і відбирались керуючим справами виконкому.

3. Прозорість та відкритість органів місцевого самоврядування

Прозорість – наявність законних, чітких та зрозумілих процедур діяльності депутатів місцевої ради та їхня взаємодія з громадою. Прозорість – такі умови, що дозволяють громаді повністю бачити реальну картину та особливості функціонування місцевої публічної влади.

Прозорість публічних фінансів: публікація на сайті міської ради щотижневих фінансових звітів, не узагальнених, а з конкретними сумами та одержувачами коштів.

Прозорість діяльності ради і виконкому:

Публікація проектів рішень, рішень постійних комісій ради, всіх рішень ради і виконкому, розпоряджень міського голови, колегій та інші документів.
Заборона проведення закритих сесійних засідань міської ради.
Трансляція сесійних засідань у мережі інтернет.
Поіменне голосування депутатами рішень міської ради з оприлюдненням цієї інформації на сайті міської ради.

Відкритість – вільний доступ до інформації та процедур, що регулюють діяльність депутатів місцевої ради та їх взаємодію з громадою. Відкритість – можливість для територіальної громади приймати участь у роботі місцевої ради; активне інформування громади про роботу депутатів:

Проведення сесійних засідань з вільним доступом громадян до участі в них.
Проведення регулярних звітів та зустрічей з мешканцями не менше одного разу на квартал.
Постійні консультації з громадою (громадська рада, громадські організації та політичні партії) щодо прийняття радою важливих рішень.

Положення, що стосуються прозорості та відкритості можна забезпечити внісши відповідні розділи у статути територіальних громад і контролюючи їх виконання посадовими особами.

4. Кодекс депутата, як етична норма

Попередній аналіз показав, що є відкриті і приховані чинники, які спонукають громадян йти у владу. Відкриті – це самореалізація, бажання щось зробити для громади. Про це часто і багато депутати говорять і пишуть у своїх звітах. Приховані чинники – це бажання отримати землю, інші майнові блага, знайти краще місце роботи, прикритись депутатським мандатом від можливостей втратити керівну посаду. Як бачимо з аналітичних матеріалів, багатьма депутатами керують приховані мотиви. Вони з легкістю розмінюють інтереси громади на свої власні і стають прекрасними об’єктами для маніпуляцій владою. Цього потрібно уникнути.

Цього року ми спробуємо запропонувати громаді етичний кодекс кандидата, який би мали підписати ті , хто хоче стати депутатами міської ради.

Кодекс повинен містити ряд положень, які би обмежили на етичному рівні можливість стати депутатом керівників та працівників міської ради, керівників комунальних підприємств та закладів — осіб ,з якими укладається контракт міським головою або його підлеглими.

Кандидат у депутати має на себе взяти зобов’язання про те, що він, виконуючи депутатські обов’язки:

– не куплятиме і не приватизуватиме чи орендуватиме землю, комунальне майно, ні на себе ні на прямих членів родини, ні на підставних осіб;

– не перейде на роботу в органи міської ради чи комунальні підприємства;

– письмово і усно звітуватиме перед виборцями щопівроку,в тому числі про виконання передвиборчої програми;

– підтримуватиме поіменне голосування з питань прийняття програм розвитку, виділення, оренди та приватизації землі та комунального майна;

– звітуватиме перед партійним осередком, який його висунув в депутати і разом з партійним осередком перед громадою.

Якщо депутат порушить положення кодексу — має скласти депутатські повноваження.

5. Відповідальність політичних партій

Політична партія – це об’єднання громадян, створене для участі в політичному процесі з метою здобуття та здійснення влади конституційними засобами, діє на постійній основі та має політичну програму. Мета діяльності партії – здійснення впливу на прийняття владних рішень на місцевому чи загальнонаціональному рівні.

Як видно з дослідження, осередки політичних партій в Дрогобичі не репрезентують інтереси територіальної громади, демонструють небажання розвивати політичну відповідальність на місцях. Вироблення програм поки не стало предметом внутрішньопартійного обговорення, місцеві осередки партій в цьому аспекті переважно займаються обслуговуванням підтримки загальнодержавної політичної стратегії. У міжвиборчий період робота над серйозними місцевими програмами практично не проводиться або носить ситуативний характер.

Партія вільна розробляти та впроваджувати місцеві програми. Проте без реальної участі громадськості вони не будуть справді дієвими, адже порушується демократична складова розробки та впровадження місцевої політики, що ніяк не сприяє політичній відповідальності.

Необхідно ввести практику щорічних звітів партійних осередків перед громадою міста за діяльність висунутих ними депутатів та реалізацію передвиборчих програм. Це можна передбачити в кодексі депутата.

10 вересня 2013 року.

Аналітична група Ініціативи Третя Українська Республіка,

Дрогобич

  1. до читачадо читача09-25-2013

    Прочитав матеріали аналіт. групи. Цікаво. А що далі? Дуже мало людей які вміють читати і аналізувати. Для кого пишете?

Leave a Reply