Такий Майдан вже ніхто не розжене

Holodov Kostyantyn

Попри погане самопочуття, я все ж таки відвідую Майдан. Звісно, довго не можу бути, як колись, але на декілька годин прихожу.

До чого я. Те, що я бачу зараз на Майдані – це фантастика! Ще у новорічно-різдвяний період я щоночі чергував на барикадах в очікуванні провокаторів, тітушок, беркуту тощо. А на початках взагалі на ніч залишалося не більше 200 чоловік. Було лячно. Необхідно було бути на Майдані і я це розумів, родина теж. Я мріяв виспатися. А ніч, коли я опинявся вдома і не чергував, я все одно не міг спати: я не вимикав планшета і, кілька разів на ніч прокидаючись, читав новини з інтернету, чи нема атаки на мій Майдан.

Що ж я побачив зараз. Жертви наших хлопців і “Груша” породили нову силу. Ця сила здатна змінити все. Це сила духу – її ніхто ще не переміг! Екіпіровані сотні в балаклавах зі щитами, вигляд котрих говорить вже не “Ганьба!”, чи “Панду геть!”, як колись ми мирненько виголошували під ліхтарики, а “Смерть совку і смерть системі!”. Це виклик. Це справжній чоловічий український виклик системі-убивці.
Я милувався тренуваннями та перебіжками зорганізованих загонів. Дивлячись на них, я розумів – все! Проти них навіть вся міліція України безсила. Поясню чому.
По-перше, це вже справжнє військо, хоча і без зброї (але у разі оголошення війни, гадаю, ця деталь існуватиме не дуже довго), а менти ніколи не воюють з військом. Бояться. Менти успішно воюють лише з мирним населенням.
По-друге, чисельність. Чисельність самооборони лише офіційно (те, що кажуть самі оборонці) 20 000. Не важко припустити, що при оголошеній мобілізації число може змінитися. І не на користь міліції. А це вже чисельність регулярної армії. Не важко нам і пофантазувати на тему долучення армійських офіцерів разом з підрозділами у разі чого, але це фантазії.
Третє і найголовніше – мотивація. За що воюватимуть менти? За олігархів, котрі розвалили все в країні, за Арбузова, за золоті унітази, чи за Чечетова, чи за 500$? За що? Навіть якщо за гроші і квартири – це все одно не той мотив, за котрий кладуть своє життя.
У самооборонців (у всього Майдану – це мільйони людей) інша мотивація. Побудова нової, кардинально іншої держави Україна. Завершення цієї ганебної трьохсотрічної московської кабали. Шана предків, прагнення Свободи, Правди та справедливості (читай Бога). Це святі речі! – а за ці речі всю історію люди добровільно клали свої життя. Тому після лікарні, прийшовши на Майдан, я остаточно зрозумів – ми переможемо!
Я ходитиму і надалі на Майдан, але вже не як чатовий, чи боєць на барикаді, а як громадянин, як священик, як свій серед своїх.
Відверто скажу, що вночі я вже не прокидаюся в страху “що там з Майданом, чи не розігнали?!”. Такий Майдан вже ніхто не розжене! Ніхто.

ПС. Але в разі чого – телефонуйте! За півгодини буду на місці.

Костянтин Холодов, священник Української Православної Церкви Київського Патріархату,Фейсбук

  1. СергейСергей02-17-2014

    Спасибо Вам Костя и многим многим другим составляющим кулак нашего майдана. Мы тоже живем в часе езды и в нужный момент всегда собираем своих .

  2. ВпередВперед02-18-2014

    Руки розв’язано, розпочалося смертельне полювання на пердунів. Вбивайте при нагоді кожного!

Leave a Reply