Туризм пізнавальний та ностальгійний…

Traning1

Для багатьох слово «туризм» асоціюється із звичайнісіньким ледарюванням, лежанням на екзотичних пляжах чи подорожами до далеких країн. Звичайно, таке тлумачення є дещо хибним, бо згідно Вікіпедії туризм – це тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування. А, отже, туристів можна привабити не тільки спогляданням якихось див природи чи екзотичними процедурами, але і цікавою інформацією, архітектурними пам`ятками, словом, тим, чого у себе вдома турист не побачить.

– В теперішній складний час мало надії на те, що великі промислові підприємства Дрогобича швидко відродяться і стануть основою розвитку економіки міста, – каже відомий дрогобицький підприємець і не менш відомий громадський діяч, очільник Товариства “Юрій Дрогобич” Мирон Шевців. – Тому ставку потрібно робити по-перше на розвиток туризму, а по-друге, на розвиток малого та середнього бізнесу…

Цьому твердженню практично не заперечив ніхто з присутніх другій зустрічі мікропроекту «Розвиток фірм навколотуристичного сектора польсько-українського транскордонного регіону на базі оборонної архітектури Першої світової війни», який співфінансується за рахунок коштів ЄС і має на меті збільшення можливості використання туристичної і господарської привабливості польсько-української прикордонної зони. Навчальний семінар «Підготовка персоналу туристичних та навколотуристичних фірм за напрямком історично-військового туризму на базі пам’яток І світової війни “Форти Перемишль”» проходив 30 липня в залі дрогобицького центру «Овен» (вул. Трускавецька) і зібрав науковців, громадських діячів, підприємців, представників влади та засобів масової інформації.

Основну частину зустрічі становила доповідь Богдана Лазорака, доцента Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. Доповідь складалась із трьох взаємопов’язаних частин: туристичний маршрут «Форти Перемишля», туристичні маршрути “Місцями битв Першої світової війни на Галичині” та мережа військово-історичного туризму на теренах України та Польщі.

Цікаві факти про Дрогобич та Дрогобиччину, Галичину та Підкарпаття часів Першої світової війни супроводжувалися не менш цікавими ілюстраціями. Звичайно, хотілося б, аби максимум людей довідалося про таку сторінку нашої історії як Дрогобич та Дрогобиччина в час І світової війни, тому виключно заради заохочення її вивчення подамо кілька цікавинок:

– славнозвісний російський письменник Михайло Булгаков в 1914-1915 роках перебував у Дрогобичі в якості солдата царської армії і навіть брав участь у допитах греко-католицьких священиків;

– російською кіннотою, яка брала участь у боях на терені Дрогобиччини, керував генерал Каледін, який згодом був одним із чотирьох найбільших воєначальників білогвардійців у їхньому протистоянні з більшовиками;

– греко-католицького священика із Стебника росіяни побили, заарештували та відправили до Сибіру тільки за те, що він помолився після Служби Божої «за тих, хто на війні»; на Сибірі отець і загинув, а його письмові записки потрапили до Ватикану під час виїзду з СРСР патріарха Йосипа Сліпого;

– росіяни на окупованій Галичині займалися ґвалтуваннями та знущаннями, нищенням майна людей та іншими звірствами;

– одна з найжорстокіших битв війни проходила власне недалеко від Дрогобича, в так званому «нагуєвицькому котлі».

Це лише невеличка частинка тих цікавих історій, котрі могли б розповідати туристам екскурсоводи після відкриття нових туристичних маршрутів, які Володимир Кондзьолка назвав пізнавальними та ностальгійними. Слово «ностальгія» тут появилося теж невипадково, адже саме на місця поховань своїх предків могли б приїжджати на Дрогобиччину не тільки поляки чи німці (австрійці), але і росіяни, мадяри, євреї, а навіть турки, які брали участь у бойових діях. Могли б, але не сьогодні, коли інколи на місцях давніх військових цвинтарів – ліс, або, що ще гірше, розважальні комплекси типу ресторану «Залісся»…

Після обіду навчання продовжувалось і в обговоренні взяли участь багато учасників тренінгу. Не тільки давні військові, але й діючі цивільні цвинтарі потребують нашого догляду, каже Адам Хлопек, очільник Польського методичного центру, який діє в Дрогобичі. Старий католицький цвинтар Дрогобича на вулиці Трускавецькій потребує волонтерів, та їх чомусь немає. Соромно й казати, та могилами деяких славетних українців на цьому цвинтарі опікується польська спільнота Дрогобича, бо … українців ця тема не надто цікавить. Пан Хлопек розповів про нещодавно виявлену могилу знаного в Дрогобичі судді – каже, що має намір звернутися до суддів, щоб заопікувалися похованням. «Якщо той суддя не брав хабарів, то хіба він товариш суддям теперішнім?» – зіронізував трускавецький підприємець Сергій Розора.

У післяобідній частині зустрічі слово мали і громадський діяч Хосе Турчик, і координатор мікропроекту «Розвиток фірм навколотуристичного сектора польсько-українського транскордонного регіону на базі оборонної архітектури Першої світової війни» Зоряна Бігуняк, і депутат Стебницької міської ради Микола Варивода, і ряд інших осіб. Володимир Кондзьолка підготував цікавий виступ про історію Першої світової війни в Дрогобичі від «чайника».

Завдяки створюваній партнерами мікропроекту Регіональною Ізбою Господарчою з Перемишля та товариством «Юрій Дрогобич» веб-сторінці можна буде здійснити віртуальну прогулянку по фортифікаціях, укріпленнях, оборонних лініях та пам’ятниках з часів І світової війни. Завдяки активній діяльності ентузіастів із історичного факультету Дрогобицького педуніверситету та підтримки місцевих ЗМІ (газети «Високий Замок плюс Дрогобиччина», «Вільне слово», «Тустань», Дрогобицьке регіональне Інтернет-телебачення, Інтернет-видання «Трускавецький вісник» та інші мас-медіа) ця тема починає розкручуватися. Завдяки підтримці польської сторони ми вчимося цінувати власне минуле, шанувати історичну пам`ять, і є надія, що колись будемо вміти отримувати з того і прибутки.

Приклад Перемишля та його фортифікаційних об`єктів показує, що потрібно вміти сформувати та подати туристичний продукт, а для цього співпраця місцевої влади, підприємницького середовища, науковців та ЗМІ має бути само собою зрозуміла. Поки що місцева влада являється тою «слабкою ланкою», яка чи то не розуміє важливості таких проектів, чи то не бачить для себе особисто вигоди. Та є надія, що зі зміною влади, зі зміною владних еліт на місцях теми промоції історичної спадщини не будуть чимось другорядним і не вважатимуться дивакуватими ідеями, а стануть однією з ланок формування того продукту, який живитиме нашу господарку. Ставка на пізнавальний та ностальгійний туризм себе оправдає – принаймні в цьому учасники зустрічі мікропроекту «Розвиток фірм навколотуристичного сектора польсько-українського транскордонного регіону на базі оборонної архітектури Першої світової війни» дійшли до спільного знаменника.

Володимир Ключак, фото автора та Сергія Матійка

Ця публікація випущена при сприянні Європейського Союзу в рамках Програми Транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна» 2007-2013. Відповідальність за зміст цієї публікації несе громадське об’єднання товариство «Юрій Дрогобич». Зміст в жодному випадку не відображає погляди Європейського Союзу.

Leave a Reply